Луї Пастер: його відкриття змінили світ

Луї Пастер – французький мікробіолог і хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології. Досяг успіху в багатьох областях науки. Саме він розкрив процес бродіння і науково обґрунтував вакцинацію від сказу, курячої холери і сибірської виразки. На честь нього названо процес пастеризації, який зараз повсюдно застосовується в сфері молочного і винного виробництв.

У своїх дослідженнях Луї довів, що процес гниття в рідких продуктах завжди викликають мікроорганізми. А це означає, щоб його не допустити, потрібно контролювати їх життєдіяльність. Робити це Пастер запропонував шляхом нагрівання рідини до 60-80 градусів.

Життєвий шлях

Луї Пастер народився 27 грудня 1822 року у французькому департаменті Жура. Його батько – Жан Пастер – був шкіряником і ветераном Наполеонівських воєн. У дитинстві хлопець багато малював, і батьки вже сподівалися, що він стане великим художником, але помилилися. Луї захопився спершу читанням, потім науками.

Ім’я Пастера як художника значилося в довідниках портретистів XIX століття. Пастер залишив портрети своїх сестер і матері, але, згодом, через своє захоплення хімією, займатись живописом таки покинув. До слова, пастелі та портрети батьків і друзів, написані Пастером у віці 15 років, тепер виставлені й зберігаються в музеї Інституту Пастера в Парижі.

Родина Пастера незабаром перебралася в Арбуа, де Луї Пастер пішов у початкову школу, а згодом вчився в Арбузькому коледжі, де став помічником вчителя. З коледжу Пастер перевівся в ліцей, що знаходився в Безансоні, де виявив виняткову цікавість до хімії. Він закінчив ліцей зі ступенем бакалавра літератури, але це його не задовольнило і він додатково здав екзамени на бакалавра математики. Батько Пастера прагнув дати йому гарну освіту і відправив його в Париж, де у 1842 р. він складав іспити в Еколь Нормаль (Вища нормальна школа). Він їх склав, але вважав, що його знання недостатні. Через рік хлопець здав іспит з набагато більшим успіхом і в 1843 р. став студентом Еколь Нормаль, який закінчив у 1847 р.

Цей період був періодом розквіту хімії у Франції. Учителями Пастера були знаменитий Дюма, хімік Баляр. Після закінчення Еколь Нормаль Пастер одержує диплом доцента фізичних наук і починає працювати лаборантом при кафедрі хімії, яку очолював Баляр. Незабаром він захистив першу докторську дисертацію з хімії на тему «Про мишякові з’єднання калію, натрію й амонію» і другу дисертацію, але з фізики: «Дослідження явищ, що належать до обертальної поляризації рідин».

Луї Пастер був професором фізики в Діжонському ліцеї (1847-1848), після цього – професором хімії в Страсбурзькому (1849-1854) та деканом нового факультету природничих наук у Лілльському (з 1854) університетах. У 1856 році Луї Пастер отримав посаду директора з навчальної частини у Вищій нормальній школі, де провів реформування освіти.

У Страсбурзі в 1849 році науковець познайомився з Марі Лоран, дочкою ректора університету. У1849 році вони одружилися, в шлюбі народилось п’ятеро дітей, однак лише двоє з них дожили до дорослого віку (інші померли від черевного тифу).

Перші відкриття

Будучи студентом, Пастер зробив перше відкриття в області хімії. У 1848 році, вивчаючи кристали винної кислоти, він дійшов до висновку, що вони складаються з асиметричних молекул. Розділивши кристали на дві частини, науковець виявив , що вони є оптичними антиподами. Це відкриття лягло в основу нового напряму в хімії – стереохімії.

Вивчаючи процес бродіння, в 1857 році Луї Пастер довів його біологічну природу. У своїх дослідженнях він дійшов висновку, що бродіння виходить у результаті дії мікроорганізмів – бактерій, позбавлених кисню. У 1861 році Пастером був запропонований спосіб збереження рідких продуктів шляхом теплової обробки, який отримав згодом назву «пастеризація».

Пастеризація – процес одноразового нагрівання й витримування найчастіше рідких харчових продуктів чи речовин до температур з діапазону 50-65 °C (точне значення температури залежить від виду продукту) протягом 20-30 хвилин або до температур 70-80 °C протягом декількох десятків секунд

За свої видатні дослідження в 1861 р. Пастер одержує премію Дженнера від Французької Академії наук і медаль Гумфорда від Лондонського королівського суспільства.

Пізніше Л. Пастер знайшов спосіб боротьби із хворобою шовкопряда на півдні Франції.

У середині XIX століття епідемія, що вразила шовкопрядів, набула величезних розмірів і загрожувала підірвати шовківництво. 1865 року колишній вчитель Пастера запросив його на південь Франції, щоб знайти причину. Луї Пастер прийняв пропозицію вивчити хвороби. Протягом 1865-1869 років він їздив щоліта в Аді і працював тут над цим питанням в маленькому будиночку, де у нього була облаштована лабораторія. У роботі йому допомагали дружина, дочка та учні з Вищої нормальної школи.

Дослідження Пастера дозволили з’ясувати, що епідемію спричинили дві різні хвороби. Перша, найбільш небезпечна з них, пебріна шовкопряда, характеризується наявністю в організмі комах на всіх стадіях їхнього розвитку особливих тілець, які є збудниками захворювання. Ці тільця можуть потрапити з материнського організму в яйця, і таким чином хвороба передається потомству. Луї Пастер розробив дуже ефективний спосіб боротьби з цим захворюванням, що полягає у відборі для розведення потомства метеликів, ще не уражених збудником. Друга хвороба – фляшерія була подолана значно легше. Завдяки роботам науковця було врятовано шовківництво на півдні Франції і в Італії. Уряд тріумфував: Л. Пастер уберіг країну від мільйонних збитків.

У 1874 році палата депутатів на знак визнання видатних заслуг перед батьківщиною призначила Пастеру довічну пенсію у 12 000 франків, збільшену у 1883 році до 26 000 франків. У 1881 році Луї Пастера було обрано членом Французької академії наук.

Розробка вакцин від смертельних хвороб

Але сам учений, пізнавши світ мікроорганізмів, мріяв про порятунок людей. З невидимими вбивцями Л. Пастера мали особисті рахунки, адже три його дочки померли від інфекційних хвороб.

Пастер все життя займався біологією та лікував людей, не отримавши ні медичної, ні біологічної освіти

Відтак, з 1876 року Пастер повністю присвятив себе імунології. Він вивчав такі захворювання, як: сибірська виразка, пологова гарячка, холера, сказ та інші. У процесі досліджень він виявив, що хвороби викликають певного роду збудники. У 1881 році ним була розроблена вакцина проти сибірської виразки, а в 1885 – від сказу. Таким чином, ним був зроблений перший серйозний крок в історії вакцинації.

Пастер першим запропонував ідею про можливість життя без мікробів. На цій ідеі базується наука про стерильні організми – гнотобіологія

Луї Пастер помер 28 вересня 1895 року у Марн-ла-Кокетті, що поблизу Парижа. Смерть була спричинена ускладненнями, які виникли після декількох інсультів. Його було поховано у соборі Паризької Богоматері, однак згодом останки вченого перепоховали у склепі в Інституті Пастера у Парижі. Стіни склепу прикрашені ілюстраціями видатних досягнень вченого, виконаними у стилі Візантійської мозаїки.

Вшанування вченого у світі

Іменем Пастера названо понад 2 000 вулиць у багатьох містах світу. Наприклад, у США: Пало-Альто (історичний центр Кремнієвої долини) та Ірвайн, у штаті Каліфорнія; вулиця, що поряд з Університетом Техаського Наукового центру здоров’я в Сан-Антоніо; у містах Квебек (Канада) та Буенос-Айрес (Аргентина), Грейт-Ярмут у Норфолку (Велика Британія); Квінсленд (Австралія); Пномпень (Камбоджа); Хошимін (В’єтнам); Батна (Алжир); Бандунг (Індонезія); Тегеран (Іран); Мілан (Італія) та Бухарест, Клуж-Напока й Тімішоара (Румунія), Астана (Казахстан), а також вулиця, на якій розташовано корпус Одеського національного медичного університету. Авеню Пастера у Хошиміні (В’єтнам) є однією з небагатьох вулиць у цьому місті, що зберегли французьку назву.

Вулиця Пастера також є у містах Дніпро, Кривий Ріг, Харків. У місті Черкаси є вулиця Пастерівська.

Після реформи міністра Е. Фора 1968 року Страсбурзький університет було розділено на три частини. Один з них (найбільший у країні) отримав назву «Університет Пастера – Страсбург I». ВНЗ з цією назвою проіснував аж до злиття страсбурзьких університетів у 2009 році.

У 1961 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім’я Луї Пастера кратерові на зворотному боці Місяця. На честь науковця названо астероїд, відкритий 2 грудня 1989 року.

Портрет Л. Пастера зображено на поштовій марці Бельгії, випущеній у 1995 році та було поміщено на банкноті номіналом п’ять франків, що була в обігу в період 1966-1986 років.

Пастер був нагороджений орденами майже всіх країн світу. Загалом він мав близько 200 нагород.

До дня смерті Луї Пастера приурочений Всесвітній день боротьби проти сказу – пам’ятна дата, що відзначається щорічно.

Підготувала Анна Артим

Список використаних джерел:

uk.wikipedia.org, bsmu.edu.ua, dovidka.biz.ua, onmedu.edu.ua, blog.agrokebety.com