Оптимальні умови ґрунтового середовища – основа реалізації генетичного потенціалу рослин

Щоб бути успішним фермером потрібно застосовувати ресурсоощадну технологію, яка відповідає сучасним викликам природи, до того ж, вона має бути ефективною у тих умовах, що існують сьогодні: деградації ґрунту та змін клімату, які з кожним роком стають усе більш вираженими. Вибрати для себе правильний вектор, освоїти техніко-технологічні елементи, усі тонкощі технології та впровадити їх у господарстві досить не просто. Не кожен може бути новатором, свідомо брати на себе відповідальність, іти на ризики, експериментувати. Набагато простіше застосовувати вже відточені технологічні прийоми. Але світ динамічно змінюється, і ті фермери, які застосовують традиційні підходи в технології вирощування сільськогосподарських культур через невеликий проміжок часу будуть змушені або ж все-таки змінити їх, або покинути агробізнес, визнавши себе неефективним управлінцем.

Багато сільськогосподарських виробників уже починають впроваджувати зміни у процесі виробництва сільгосппродукції, але не розуміючи всіх процесів, що відбуваються під час зростання культур, застосовують тільки окремі елементи ресурсоощадної технології. Одні відмовляються від оранки, переходять на поверхневий обробіток ґрунту, але замінивши лише один елемент технології, не можливо підвищити рентабельність виробництва. Інші в традиційну технологію, основану на глибокому обробітку ґрунту, вводять мікробіологічні препарати, не замислюючись про те, які ж умови потрібно створити для активного розмноження мікроорганізмів. Не хочуть визнавати, що глибокий плужний обробіток ґрунту є згубним для ґрунтової біоти.

Інші фермери усвідомлюють за яких умов мікроорганізми можуть працювати ефективно, але не розуміють, як за високих температур, що тривають протягом літнього періоду, та відсутності опадів упродовж кількох місяців можна створити оптимальні умови для їхнього існування.

Деякі фермери, які застосовують мікробіологічні препарати для захисту рослин проти бактеріальних і грибкових захворювань, переконалися у їхній ефективності, але відновити природний біобаланс ґрунтової мікрофлори їм не вдається, оскільки цього замало. Для того, щоб внесені мікроорганізми закріпилися в агресивному ґрунтовому середовищі, у якому панує патогенна мікрофлора, і почали активно розмножуватися, витісняючи патогенні бактерії і гриби, відновлюючи природний біобаланс, потрібні певні умови – застосування так званих пребіотичних препаратів, які на перших етапах підтримують корисні мікроорганізми, забезпечуючи їх поживними речовинами.

Є фермери, які застосовують як пробіотичні, так і пребіотичні препарати для подолання дисбактеріозу ґрунту, та застосовують поверхневий обробіток дисковими знаряддями, але не розуміють, що і цього замало, адже для запуску процесу оздоровлення ґрунту потрібно забезпечити мікроорганізми достатньою кількістю поживних речовин. Для цього одних пожнивних решток, що лишаються на полі, недостатньо, треба вирощувати сидеральні культури, до того ж, потрібно раціонально з ними поводитися, знати за яких умов вони активно розкладаються, щоб мати найбільшу ефективність від їхнього вирощування.

Деякі фермери продовжують застосовувати мінеральні добрива, будучи повністю переконаними в тому, що рослини мають мінеральний тип живлення, що врожайність культур передусім залежить від забезпеченості рослин азотом, фосфором і калієм, а вже на другому місці стоять інші макро- і мікроелементи. Не усвідомлюють того, що серед усіх елементів живлення рослини потерпають саме від нестачі вуглецю, адже це саме той елемент, який у мінімумі, і є основним у живленні рослин.

Є фермери, які до сих пір вносять фосфорні та калійні добрива, не замислюючись над тим, що запасів фосфору та калію у ґрунтах вистачить на тисячі років. Єдине, що ці елементи є у недоступній для рослин формі. Перевести зазначені елементи у легкодоступну для рослин форму здатні фосфор- і каліймобілізуючі мікроорганізми. Їх, як і азотфіксуючі бактерії, треба вносити неодноразово та створити для них оптимальні умови. Цього можна досягти, завдяки спеціальним агротехнічним прийомам.

Потрібно зрозуміти й усвідомити, що наукова система землеробства разом зі сучасною механізацією та хімізацією усього за одне століття майже повністю знищила природну родючість ґрунту фактично в усіх країнах, зокрема й відомі в усьому світі українські чорноземи. Прийшов час усвідомити, що в природних умовах ґрунти ніколи не виснажуються, а навпаки. Наприкінці 40-х років відомий радянський агроном Т. С. Мальцев сформував теорію зростання родючості на основі обробітку ґрунту плоскоріжучими робочими органами.

Прихильники мікробіологічних препаратів, що містять у своєму складі азотфіксуючі мікроорганізми, починають усвідомлювати, що застосовуючи їх, можна майже вдвічі зменшити норми внесення азотних добрив, завдяки зв’язуванню молекулярного азоту з атмосфери.

Застосовуючи мікроорганізми, які руйнують целюлозу, можна пришвидшити розкладання рослинних решток. Завдяки мінералізації, з 1 т соломи вивільняється 810 кг органічної речовини, від 10 до 14 кг азоту, 1,5-2 кг фосфору, 10-17 кг калію, 10-12 кг кальцію, до 3 кг магнію, а також значна кількість мікроелементів. До того ж, обробка рослинних решток мікробними препаратами є одним із елементів інтегрованого захисту рослин від бактеріальних і грибкових збудників хвороб. Отже, біотехнологічна утилізація післяжнивних решток усього за одну технологічну операцію дозволяє вирішити цілий спектр агротехнічних завдань:

• підвищити продуктивність ґрунту;
• підсилити мінеральне живлення рослин;
• покращити фітосанітарний стан посівів.

Прихильники ресурсоощадних технологій у рослинництві вважають, що глибокий обробіток ґрунту – це оголошення війни нашій Землі, оскільки вона цього не потребує, бо глибокий обробіток ґрунту з обертанням скиби призводить до її руйнації.

Яким має бути ґрунт?

Щільність з непорушеною будовою, щільність твердої фази ґрунту та шпаруватість, які суттєво впливають на процеси ґрунтоутворення та родючість ґрунту, є невід’ємними складовими генетичної меліоративної та агрономічної характеристики ґрунтів.

Рослини мають зростати в шпаруватому ґрунтовому середовищі, а багаторазові обробки ґрунту надмірно порушують його природні властивості, структуру, призводять до ущільнення ґрунту, утворення «плужної підошви», руйнують грудочки та перетворюють їх у пил, який після дощу намокає і нібито цементується, утворюючи на поверхні ґрунту кірку, яка призводить до непродуктивних втрат вологи та перешкоджає вільному проникненню повітря у верхній шар ґрунту. Відновивши мікробіологічну активність ґрунту, можна покращити повітряний і водний режими, структуру ґрунту, рН ґрунтового розчину.

Наявність повітря у прикореневому шарі ґрунту має низку корисних властивостей, які не можливо переоцінити, адже це один із основних компонентів, який визначає родючість ґрунту. Наявність повітря у верхньому 20-сантиметровому шарі ґрунту на рівні 25% від загального його об’єму є однією із основних умов для ефективного зростання рослин.

Повітря у верхньому шарі ґрунту необхідне як кореневій системі рослин, так і для оптимальної життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, особливо азотфіксуючих аеробних бактерій, які перетворюють молекулярний азот атмосфери у доступну для рослин форму. Верхній 5-сантиметровий шар ґрунту за теорією Овсинського І. Є., має бути пухким,  частково виконувати роль мульчі, щоб відсікати капілярний підйом ґрунтової вологи та перешкоджати непродуктивним його втратам. Через цей пухкий шар ґрунту може вільно проникати гаряче повітря, а наявність на поверхні ґрунту рослинного покриву з листовим індексом 4:1 або рослинних решток ефективно захищає ґрунт від прямого сонячного випромінювання. Такі умови забезпечують різницю температур між гарячим повітрям і ґрунтом на глибині 4–6 см, що сприяє природній конденсації вологи з атмосферного повітря. Це надзвичайно цінна волога, яка є однією із основних умов для існування ґрунтової біоти.

Виникає запитання, який ґрунт нині має такі властивості? Відповідь очевидна – деградовані, переущільнені важкі ґрунти, які займають переважну більшість території нашої країни не створюють належних умов для оптимального.

Наталія Негуляєва, канд. с.-г. наук, с. н. с.