Особливості осіннього живлення ячменю озимого

Ячмінь озимий є важливою продовольчою і кормовою культурою в Україні. Ця озима культура характеризується найкоротшим вегетаційним періодом серед озимих зернових культур, проте має високий потенціал продуктивності.

За сприятливих умов вирощування урожайність зерна ячменю озимого може складати понад 7,5 т/га. Зерно характеризується високим вмістом білка та крохмалю. З метою отримання високих урожаїв важливо створити сприятливі умови мінерального живлення рослин ячменю озимого. Необхідним є збалансоване внесення добрив в осінній період, оскільки нестачу елементів живлення на початкових етапах росту та розвитку неможливо компенсувати у пізніші фази вегетації.

Основи високої продуктивності ячменю озимого. Досягнення високого рівня продуктивності з відповідними показниками якості зерна забезпечується шляхом застосування обґрунтованої технології вирощування. Першочергове значення має вибір сорту. Вирощуючи районовані сорти, які пройшли довготривале сортовипробування і адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов зони вирощування, можливо отримувати високі урожаї.

Найбільш повному розкриттю генетичного потенціалу вирощуваного сорту сприяють елементи технології вирощування – своєчасний і якісний основний і передпосівний обробіток ґрунту, сівба в оптимальні терміни якісним насіннєвим матеріалом, який має сортову чистоту 99 %, система догляду за посівами впродовж вегетаційного періоду та система удобрення.

Саме збалансоване мінеральне живлення є ключовим чинником у формуванні урожайності. Розробляючи систему удобрення ячменю озимого, важливо враховувати погодно-кліматичні умови зони вирощування та тип ґрунту. Ефективність мінеральних добрив значною мірою визначається кількістю опадів та температурою повітря. За відсутності опадів та підвищенні температури повітря знижується рухомість у ґрунті доступних елементів живлення, а це обмежує надходження їх у рослини. Враховуючи зазначений аспект у районах достатнього зволоження можливим є роздрібне внесення мінеральних добрив. У зоні недостатнього зволоження з випаданням низької річної кількості опадів мінеральні добрива необхідно вносити в один технологічний прийом.

У ґрунті елементи живлення перебувають в органічній та мінеральній формах. Елементи, які перебувають у формі органічних сполук недоступні для засвоєння рослинами. Процес живлення рослин забезпечується внаслідок поглинання рослинами з ґрунтового розчину мінеральних доступних форм елементів живлення. Проте, вміст у ґрунтах доступних форм азоту, фосфору і калію не забезпечує повної потреби рослин у них. Також відбувається щорічне відчуження з урожаєм частини елементів живлення, зниження кількості доступних форм спостерігається внаслідок поглинання твердою фазою ґрунту, вимивання. Тому необхідним є поповнення втрат елементів живлення шляхом застосування добрив на основі даних агрохімічного аналізу ґрунту.

Відношення рослин ячменю ярого до реакції ґрунтового розчину

Ячмінь озимий формує високі урожаї на родючих ґрунтах з високою забезпеченістю елементами мінерального живлення. Фізіологічно обумовлено, що рослини ячменю озимого краще ростуть та розвиваються на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину за показника рНKCl 6,1-7,0. Наявні у високій концентрації у ґрунтовому розчині іони водню та обмінні іони алюмінію, які підкислюють ґрунтовий розчин, пригнічують життєдіяльність кореневих волосків рослини, що безпосередньо впливає на надходження елементів живлення через кореневу систему рослини.

Засвоєння елементів живлення рослинами є високим на ґрунтах з нейтральною реакцією. За підвищеної кислотності та лужності ґрунту вони здатні переходити у недоступну форму для живлення рослин, тому на кислих ґрунтах ефективність добрив зводиться до мінімуму, особливо проблемним є засвоєння фосфору.

Ґрунти з кислою реакцією середовища малопридатні для вирощування ячменю озимого. У зв’язку з цим за показника рНKCl менше 5,5 рекомендовано вапнувати ґрунт перед вирощуванням цієї культури.

Осіннє удобрення ячменю озимого

В основу розробки системи удобрення сільськогосподарських культур покладено їх вимоги до умов мінерального живлення з урахуванням їх біологічних особливостей. Норми добрив залежать від попередника, забезпеченості ґрунту елементами мінерального живлення, запланованої урожайності.

Фосфор. Одним з важливих елементів у живленні рослин ячменю озимого є фосфор. Значення цього елементу у рослині надзвичайно велике – фосфатиди є складовою частиною клітини. Фосфорне живлення має безпосередній вплив на процеси запліднення квіток та зав’язування плодів. Розвиток кореневої системи залежить від вмісту фосфору у ґрунті. Тому в осінній період важливим є достатня забезпеченість рослин цим елементом.

На створення 1 ц основної і побічної продукції ячмінь озимий виносить з ґрунту 1,0-1,5  кг/га фосфору. За рекомендаціями науково-дослідних установ, норма фосфорних добрив під ячмінь озимий коливається від 45 кг/га до 60 кг/га діючої речовини фосфору. Рекомендовано 90 % норми фосфорних добрив вносити під основний обробіток ґрунту, 10 % – при сівбі, що забезпечить краще галуження кореневої системи.

Калій. Роль калію у рослинному організмі пов’язана з посиленням інтенсивності фотосинтезу, підвищенням посухостійкості рослин. Винос калію 1 ц продукції ячменю озимого становить 1,3 кг/га.

Для посівів ячменю озимого важливо створити сприятливі умови перезимівлі. Внаслідок зниження температури в зимовий період до 10-12 °С на рівні вузла кущіння спостерігається загибель рослин. Для доброї перезимівлі, до входження в зиму рослини ячменю озимого мають нагромадити достатню кількість вуглеводів.

Калійне живлення рослин особливо важливе в цей період, адже калій у рослині впливає на накопичення вуглеводів, а це в свою чергу, впливає на зростання осмотичного тиску клітинного соку, знижується температура його замерзання. Оптимальна забезпеченість рослин калієм підвищує морозостійкість рослин.

Калійні добрива вносять разом з фосфорними під основний обробіток ґрунту у нормі 45-90 кг/га діючої речовини калію.

Азот. Азот входить до складу ферментів-каталізаторів життєвих процесів, міститься в складі білків та є складовою частиною хлорофілу. Забезпеченість рослин азотом є визначальною у формуванні їх надземної маси. З одиницею продукції ячмінь озимий виносить з ґрунту 2,1-3,0 кг/га азоту.

Найбільше азоту рослини засвоюють у період інтенсивного росту. Висока потреба в азоті у рослин ячменю озимого проявляється рано навесні після відновлення вегетації. Тому азотні добрива вносять у весняних підживленнях у нормі 45-90 кг/га діючої речовини залежно від забезпеченості ґрунту азотом.

В осінній період стартову дозу азотних добрив під ячмінь озимий доцільно вносити лише на бідних ґрунтах. Застосування високих норм азоту восени призводить до переростання рослин та поганої перезимівлі.

Отже, система удобрення є важливою складовою технології вирощування ячменю озимого, що забезпечує формування високої і стабільної його урожайності. Збалансоване осіннє удобрення дозволить закласти основи високої продуктивності культури.

Вега Н. І., к. с.-г. н., (кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП)