Попелиця – маленька, але голодна: як ця мікрокомаха може зіпсувати врожай

Сидиш навесні на полі, милуєшся зеленими пагонами, і здається все йде як треба. Аж раптом щось не те: листя скручується, рослина виглядає пригніченою. Придивляєшся ближче – а там вона, попелиця.

Біологія «зеленого паразита»

Попелиця належить до надродини Aphidoidea. У світі відомо більше 5000 видів, з них близько 800 зустрічаються в Європі, а в Україні – понад 200 видів.

Комаха має м’яке тіло, довжиною від 1 до 5 мм. Вона живе колоніями, іноді покриваючи цілу рослину – стебла, бутони, листя. Живиться соками, висмоктуючи їх через спеціальний хоботок. Найбільше активізується навесні та на початку літа.

Мікроскопічна, зелененька, чорненька, а часом і рожева чи сіра. На перший погляд – нічого страшного. Проте, ця дрібнота здатна зіпсувати півполя.

Попелиця – це ціла армія. Одні комахи спеціалізуються на плодових деревах, інші – на буряках, треті – на пшениці. Наприклад, персикова попелиця – справжній гастрономічний гурман: харчується понад 400 видами рослин!

Чим же вона небезпечна?

По-перше, висмоктує соки з молодих пагонів, буквально висушує життя з рослини. По-друге, виділяє солодку рідину – медяну росу, на якій потім прекрасно почувається сажистий грибок. Рослина починає дихати гірше, фотосинтез падає, і врожай, відповідно, також. А ще попелиця – головний переносник вірусів. Так, наприклад, вона може заразити буряк вірусом жовтухи, або ж принести мозаїку на картоплю чи тютюн.

Що найцікавіше – ця комаха розмножується без самців! Самка народжує десятки нових попелиць, і ті вже за кілька днів готові до того самого. За один сезон колонія може дати 10–15 поколінь. А коли їм стає тісно – з’являються крилаті особини, які летять шукати нове «місце проживання». І все це – за лічені тижні.

Найбільше попелиці люблять м’яку весну, без різких похолодань і дощів. Останніми роками з теплими зимами і сухими веснами – вони почуваються чудово в усіх регіонах: і на Поліссі, і в Лісостепу, і на Півдні. Особливо небезпечна вона для молодих саджанців у садах – яблуні, груші, сливи. А ще – для капусти, сої, буряка, пшениці й навіть кукурудзи.

Як з нею боротися?

Важливо не чекати, поки вона «роз’їсть» половину поля. Треба діяти на випередження.

По-перше – моніторинг. Придивляйтесь до молодих листків: саме там попелиця селиться першою. По-друге – допомагайте природі. Сонечка, паразитичні оси – це не просто «красиві комаха», а справжні хижаки, які харчуються попелицею. Одна личинка сонечка може з’їсти сотні попелиць!

З хімічних методів працюють препарати на основі імідаклоприду, спіротетрамату, флонікаміду. Але важливо пам’ятати: не можна бездумно «лити» – інакше знищите і корисних комах. До того ж, попелиця дуже швидко адаптується. Тому краще комбінувати: трохи хімії, трохи біозахисту, правильна агротехніка – і буде вам спокій.

І насамкінець – не давайте попелиці переваги. Це комаха, яка виграє, якщо фермер діє повільно. Регулярний огляд полів, профілактика, природні вороги, сучасні ЗЗР – усе це дає шанс тримати ситуацію під контролем. Бо ця комаха не бере штурмом – вона діє тихо, непомітно, але вперто. І тільки від вас залежить, чи дасть вона «вибити» врожай, чи змушена буде шукати собі інше поле.

Цікаві факти, які ви не знали про попелицю

• У Давньому Китаї виводили армії сонечок для захисту апельсинових садів – це перші приклади біоконтролю в історії.
• У попелиці є «солдати» – особини з видозміненими частинами тіла, які захищають колонію.
• Деякі попелиці мають симбіонтів – бактерії Buchnera, які синтезують для них незамінні амінокислоти.
• Попелиця – рекордсмен з пристосовуваності: вона може змінювати ДНК потомства залежно від стресу (фенотипова пластичність).

Ще один цікавий і маловідомий факт: мурахи – справжні «фермери», які розводять попелиць на деревах і рослинах! Їхні взаємини із цими шкідниками настільки тісні, що їх часто називають симбіозом мурах і попелиці.

Як саме мурахи «розводять» попелиць?

Мурахи утримують попелиць як джерело їжі – вони піклуються про них, охороняють від природних ворогів (сонечок, хижих мух, паразитичних ос), а взамін отримують солодку падь – цукристу рідину, яку виділяє попелиця в процесі живлення.

Цей процес дуже схожий на доїння: мураха торкається вусиками попелиці, стимулюючи її до виділення краплі паді, яку вона злизує. Іноді мурахи навіть переносять попелиць на інші гілки або рослини, де більше молодих соковитих пагонів – саме ті, які найбільше страждають від попелиць.

Цей симбіоз має негативні наслідки для аграріїв, оскільки:

• мурахи захищають попелицю від біологічного контролю, заважаючи природним ворогам знищити її.
• сприяють швидкому поширенню колоній попелиць, розносячи їх по саду чи полю.
• у випадку молодих дерев, де є активні мурашники, попелиця може з’являтись постійно, незважаючи на обробки.

Підготувала Яна Михальчук