Позакореневе підживлення мікродобривами в системі мінерального удобрення ярих зернових культур

Враховуючи виключно важливу роль системи удобрення у технології вирощування ярих зернових колосових культур, актуальним залишається питання ефективного застосування агрохімічних засобів. Оптимізація норм внесення добрив, дотримання збалансованого співвідношення між елементами мінерального живлення, обґрунтовані терміни і способи внесення мінеральних добрив покладені в основу формування високопродуктивних посівів. Ріст і розвиток сільськогосподарських культур істотно залежить від вмісту доступних форм елементів живлення у ґрунті.

Різкі перепади температури повітря, нерівномірне випадання опадів на критичних етепах розвитку зернових культур, які спостерігаються в останні роки є обмежуючим чинником формування високопродуктивних посівів. Обґрунтоване застосування технологічних прийомів вирощування, одним з яких є позакореневе внесення мікродобрив у підживленні в період вегетації дозволяє забезпечити рослини
легкозасвоюваними мікроелементами, знизити негативний вплив зовнішніх чинників на фітоценоз та підвищити урожайність і показники якості зерна.

Мікроелементи у системі удобрення ярих зернових колосових культур

У рослині мікроелементи зосереджені у значно меншій кількості порівняно з макроелементами. За дефіциту мікроелементів спостерігаються нижчі втрати урожайності сільськогосподарських культур, ніж за нестачі основних елементів живлення. Проте, науковими дослідженнями та дослідами проведеними у виробничих умовах доведено виключно важливу роль мікроелементного живлення в отриманні високої і стабільної урожайності та поліпшенні показників якості зерна зернових культур.

Це пов’язано з тим, що мікроелементи у рослині беруть участь в обміні речовин, у синтезі білків, жирів, вуглеводів, входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, активізують інтенсивність фотосинтезу та інше.

Для ячменю ярого, пшениці ярої та вівса провідне значення у живленні мають мікроелементи: цинк, манган,кобальт, бор, купрум, молібден. Безумовно, основним джерелом поповнення ґрунту мікроелементами є основне їх внесення в ґрунт. Позакореневе підживлення мікродобривами, яке рекомендовано здійснювати на основі листкової діагностики рослин в період вегетації, являється додатковим заходом, проте також є ефективним.

На сучасному етапі, на ринку представлений широкий асортимент мікродобрив, які містять комплекс мікроелементів у формі халатів, що є легкодоступними для рослин. Листкове внесення зазначених добрив на критичних етапах розвитку культури забезпечує високу проникність через листкову поверхню, активізацію ростових процесів та формування виповненого зерна у колосі.

Особливості росту, розвитку та мінерального живлення ярих зернових колосових культур

Ячмінь ярий. Однією з переваг вирощування ячменю ярого є короткий вегетаційний період, що робить його вирощування рентабельним внаслідок зниження затрат ресурсів. Оскільки культура має малопотужну кореневу систему, відзначається вимогливістю до родючості ґрунту. Обмежуючим чинником розвитку є кисла реакція ґрунтового розчину.

На формування одиниці продукції ячмінь ярий виносить з ґрунту азоту від 20 до 30 кг, фосфору – 10-15 кг, калію – 20-25 кг. У ячменю ярого період інтенсивного засвоєння елементів живлення починається від фази кущіння до колосіння. Важливе значення в цей період має забезпеченість мікроелементами. Внесення мікродобрив у фазу за BBCH 23-25 та 32-33 забезпечує реалізацію генетичного потенціалу культури, підвищується стійкість рослин до посухи та здатність протистояти ураженню патогенами.

Станом на другу декаду червня рослини ячменю ярого проходять
5-ту макростадію розвитку – спостерігається поява колосу. Оптимальна температура для розвитку рослин в цей період 18-20 ^ОC. Завдяки своєчасному позакореневому підживленні рослини добре переносять тривале критично високе підвищення температури у період формування зерен у колосі.

Пшениця яра. Пшениця яра формує нижчі показники продуктивності порівняно з озимою, проте потенціал її урожайності є високим – на рівні 5,5-7,0 т/га. Культура відзначається низьким коефіцієнтом кущіння, вищу урожайність формує на родючих, багатих на поживні речовини ґрунтах при pHKCl – 6,0-7,3. У період вегетації оптимальні умови для росту та розвитку пшениці озимої складаються за температури повітря 18-23 ^ОC. Підвищення температури понад 35 ^ОC у період формування зерна у колосі призводить до утворення щуплих зерен.

Оскільки у пшениці ярої коренева система слаборозвинена важливе значення для розвитку посівів має оптимальна вологозабезпеченість. За відсутності опадів у період активного росту та розвитку культури коефіцієнт кущіння знижується до мінімуму.

На формування 1 т основної і побічної продукції пшениця яра засвоює з ґрунту 35-40 кг азоту, 8-10 кг фосфору та 15-25 кг калію. У живленні рослин пшениці озимої важливе значення має забезпеченість як макро-, так і мікроелементами у період виходу в трубку – колосіння. З метою підвищення урожайності доцільним є дво-триразове внесення мікродобрив.

Овес. Порівняно з іншими ярими зерновими колосовими культурами коренева система вівса добре розвинена та здатна проникати на глибину понад 1 м, що дає можливість вирощувати його на малозабезпечених на поживні речовини ґрунтах. Придатні для його вирощування слабокислі ґрунти. Вищу урожайність овес формує за оптимальної вологозабезпеченості у період наливу зерна.

Овес відзначається невисоким потенціалом урожайності. Проте, отримання максимальної його продуктивності забезпечується збалансованим мінеральним живленням. На 1 т основної та побічної продукції овес виносить з ґрунту, в середньому, 30 кг азоту, 15 кг фосфору та 27 кг калію. Найбільша потреба у елементах живлення проявляється починаючи від фази за BBCH 21 до 35. Особливе значення має мікроелементне удобрення для отримання урожайності понад 4,0 т/га. Встановлено, що застосування мікродобрив у декілька прийомів впродовж вегетації забезпечує не лише підвищення продуктивності, але і поліпшення якості зерна.

Ефективність позакореневого застосування мікроелементних добрив

На дослідному полі кафедри агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП проведено польові дослідження з вивчення впливу мікродобрив та позакореневого підживлення добривами з вмістом мікроелементів на продуктивність посівів ячменю ярого. Ґрунт – темно-сірий опідзолений, ґрунтово-кліматична зона – Західний Лісостеп. Позакоренево застосовували добриво з вмістом Zn – 0,06 %, Сu – 0,07 %, Fe – 0,2 %, К2О – 0,8 %, в складі добрива наявний лігносульфат кальцію, органічні кислоти, екстракти водоростей, ензими. Підживлення проводили у фазу BBCH 25 та 33 відповідно до рекомендацій виробника. Дослідження супроводжувалися вивченням ефективності листкового підживлення на різних фонах основного макроелементного удобрення.

В результаті досліджень встановлено підвищення показника урожайності ячменю ярого. Найвищі показники отримано за проведення підживлення на фоні мінеральних добрив у нормі N₄₅P₄₅K₄₅, де середня урожайність за три роки складала 5,30 т/га та перевищувала варіант внесення самих мінеральних добрив на 0,21 т/га. На фоні застосування мінерального удобрення у нормі N₆₀P₆₀K₆₀ у поєднанні з листковим підживленням отримано рівень урожайності 5,62 т/га, приріст від підживлення становив 0,23 т/га.

Таким чином, листкове підживлення у період вегетації ярих зернових культур є додатковим джерелом доступних легкозасвоюваних елементів живлення для рослин. Позакореневе підживлення забезпечує активізацію розвитку рослин за несприятливих погодних умов посилюючи здатність рослин засвоювати основні макроелементи та сприяє збільшенню урожайності.

Вега Н. І., к. с.-г. н., кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП