Соф’я Нестеренко: «Інновації та класика — формула успіху агропідприємства»

Соф’я Нестеренко — інженер-технолог, магістр, висококваліфікований фахівець із понад 10-річним досвідом у сфері зберігання, переробки зерна та агроконсалтингу. Її кар’єра — це приклад поєднання глибоких знань, практичного досвіду та стратегічного мислення.

Ми поговорили з пані Соф’єю про її професійний шлях, роль інновацій у агросекторі та виклики сьогодення.

– Пані Соф’є, як розпочалась ваша кар’єра в агросфері?

– Після закінчення Одеської національної академії харчових технологій я отримала кваліфікацію спеціаліста з технологій зберігання та переробки зерна. Паралельно з навчанням на третьому курсі я вже працювала державним інспектором у хлібоінсекційному пункті в Бердянську, контролювала якість зерна на п’яти агропідприємствах Запорізької області. Згодом перейшла до управління контролю якості сільськогосподарської продукції. Там я глибше занурилася у стандарти, методики, експлуатацію лабораторного обладнання і це дало мені сильну основу для подальшої роботи.

– Коли почався консалтинговий етап вашої кар’єри?

– З 2013 по 2021 рік я працювала завідувачем виробничо-технологічної лабораторії в одному з лідерів зернового ринку — ТОВ «Оптімусагро Трейд». Там я не лише керувала лабораторією, а й безпосередньо брала участь у технологічних процесах: сушіння, вентилювання, очищення, зберігання, відвантаження зерна. Знаю кожен транспортер, кожну машину, кожну точку прийому на елеваторі.

У 2016 році до мене звернувся знайомий, який відкривав лабораторію, але не знав, як налагодити її роботу. Я допомогла — і це був початок моєї практики як агроконсультанта. Після цього почали надходити нові запити, і я побачила, що можу впливати на зміни в агросекторі ширше.

– Ви впроваджували систему НАССР. Наскільки це було складно?

– Це був один із найважливіших проєктів. На Радушнянському ВСП я впровадила систему управління безпечністю харчових продуктів за стандартом ДСТУ ISO 22000. Ми проаналізували небезпечні чинники, виявили критичні контрольні точки, встановили межі й систему моніторингу. Це забезпечило харчову безпеку зерна та олійних культур і підвищило конкурентоспроможність підприємства. НАССР — це не просто система, це нова філософія виробництва.

– Чим саме ви займаєтесь зараз як консультант?

– Я займаюся інформаційно-консультаційною діяльністю: допомагаю впроваджувати стандарти ДСТУ ISO 22000:2019, проводити внутрішній аудит за ISO 19011:2019, модернізувати інфраструктуру елеваторів, підвищувати пропускну спроможність і підготувати підприємства до роботи з міжнародними ринками. Працюю здебільшого онлайн, але за потреби можу відвідати підприємство.

– Які результати ви вважаєте показниками ефективності вашої роботи?

– Головний критерій — коли підприємство досягає поставленої мети оптимальним шляхом: чи це зменшення витрат, чи прискорення обробки, чи вихід на експорт. Іноді клієнти скептично ставляться до змін — їм складно відійти від звичних підходів. Але завдяки аргументам, прикладам з практики, фінансовим прорахункам ми досягаємо результату.

– Де брали ресурси на модернізацію? Це ж дороге задоволення.

– Так, модернізація — це завжди питання коштів. Але є рішення: агролізинг, програми підтримки українського виробника, міжнародні інвестори. Все залежить від мети. Іноді достатньо оптимізувати наявні ресурси, іноді — потрібні серйозні вкладення. Але всі проєкти, в яких я брала участь, окупили себе.

– Ви також ведете наукову діяльність. Розкажіть про це детальніше.

– Так, беру участь у міжнародних конференціях, публікую статті на теми: «Агрономія як наука та практика: сучасні підходи», «Адаптація українських стандартів якості до міжнародних вимог», «Економічна ефективність впровадження НАССР на зернових елеваторах». Це допомагає систематизувати практичний досвід та поділитися ним із фахівцями.

– Які зміни, на вашу думку, відбулись в аграрному секторі за роки війни?

– Відбулися структурні, логістичні, технологічні зміни. Закриття морських портів підвищило вартість логістики у 3–4 рази. Частина підприємств опинилась в окупації або в зоні бойових дій. Маємо кадровий голод. Але водночас зросла переробка в середині країни, попит на внутрішньому ринку. Війна стала поштовхом для переосмислення ролі агросектору як частини економічної безпеки держави.

– Що ви вважаєте основою професійного успіху в аграрній сфері?

– Постійне навчання. Я навчаюсь щодня. Об’єднання інновацій та класичних підходів, стратегічне мислення та віра в результат — це і є ключ до успіху.