Україна здатна нагодувати мільярд людей

На конференції OkAgro розглядали питання, як допомогти собі та людству через збільшення ефективності, налаштування бізнес-процесів та вирішення проблем з кадрами

30 листопада у Києві у Мистецькому Арсеналі відбулася конференція OkAgro, яка зібрала понад 500 учасників – керівників та власників агропідприємств.

Для відвідувачів, окрім виступів спікерів на панельних дискусіях, організували чимало різних активностей, де вони могли взяти участь у креативних опитуваннях: наприклад, про те, які технології вони застосовують у своїй роботі. Цього року у рамках заходу пройшла мистецька виставка ART OF FARMING, де митці представили свої роботи, присвячені сільському господарству і створені спеціально для події OkAgro. Атмосферу конференції доповнили різноманітні локації — лаунж зона, бар, виставка технологічних компаній, де відомі виробники насіння, добрив, технік та компанії-дистриб’ютори презентували свою продукцію та розробки на стендах.

У ході виступів та панельних дискусій учасники обговорювали такі важливі питання як систематизація бізнесу, налаштування бізнес-процесів, скорочення витрат, інвестиції в господарство, ефективність діяльності, підіймали кадрові питання та окреслили шляхи виходу з кризи. Спікери-аграрії поділилися своїми здобутками, а найважливіше – розповіли про помилки, яких допускалися в роботі.

«Агроеліта» запитала учасників та спікерів заходу про секрети виживання їх компаній та господарств

Наталія Струтинська, директор компанії «ЕкоОрганік», що виробляє мікродобрива:

«Ми працюємо 11 років, переважно орієнтуємось на фермерів, виробляємо лінійку стартових добрив, рідкі комплексні добрива, п’ять з яких сертифіковані в сертифікаційному органі «Органік стандарт» для органічного виробництва. Зараз важко всім – і виробникам, і фермерам, і дистриб’юторам, що продають добрива та ЗЗР, та й у інших сферах не просто. Особливо важко з логістикою, всі порти розбиті, а у нас багато сировини йде з-за кордону. Але все ж працюємо. І я можу виділити три складові, які нам допомагають. Наш перший секрет виживання – це аналіз та ретельний прорахунок різних варіантів, виділення найбільш вигідних варіантів, наприклад, у тій же логістиці. Другий секрет – добре аналізувати ринок, хоч зараз це робити дуже важко – як по цінах, так і по обсягах продажів, принаймні, намагатися прораховувати все наперед. Третій секрет – максимальне збереження кадрового потенціалу, адже людей потрібно дуже берегти. На початку війни були великі скорочення, частина виїхала закордон, і склалася дуже велика проблема з кадрами. Приміром, ми шукали маркетолога, і за місяць було тільки 10 відгуків на цю вакансію, не було з кого обирати. Тому треба дуже цінувати своїх спеціалістів».

Олег Ганжа, представник компанії Lehner у Східній Європі, виробника висіваючих електричних модулів для посіву покривних та проміжних культур, сидератів, трави:

«Наші модулі користуються стабільною популярністю, адже зараз всі фермери переймаються питаннями збереження родючості землі, захисту від вітрової та сонячної ерозії. З початком війни наша німецька компанія очікувала, що обсяги продажів впадуть, але вони залишилися на тому ж рівні. Ми запитали фермерів, чому так сталося. Виявилося, що хоча посівні площі і зменшилися за рахунок окупованих територій, але інша частина України стала працювати ще інтенсивніше для того, щоб покрити дефіцити. Німецьке керівництво було приємно здивоване, що обсяги продажів техніки не впали, українські фермери як цікавилися, так і цікавляться новою технікою, надсилають свої заявки, бо війна війною – а сіяти треба. І ми вирішили взяти участь під час війни у виставці OkAgro, бо попит є, бізнес іде далі, і ми цьому тільки раді».

Михайло Драгачук, агроблогер та популяризатор технології No-Till:

«Серед тих людей, з ким я спілкуюся, а це переважно представники господарств, що працюють у сфері землеробства без обробки ґрунту, я ні у кого не бачив провалу. Ситуація різна, природні умови різні, цього року вони дуже нестандартні, багато хто зробив помилки, але все виправляється. Навесні було багато дощів, влітку їх зовсім не було, хтось спрацював краще, хтось гірше, але критичної ситуації я ніде не бачив, всі були у плюсах. Загалом, у тих, хто займався питаннями ефективності та приділяв велику увагу питанням собівартості, от саме не великим цифрам урожайності, а собівартості продукції, то у них зараз проблем немає. І ці великі цінові стрибки на них не впливають. Під час війни такий прагматичний підхід найбільше вигідний, оскільки дозволяє тим, у кого низька собівартість, у будь-якому випадку бути з плюсом, зберігати зерно, чекати найкращу ціну. Ми з багатьма спілкуємося, і вони кажуть про те, що все йде за планом, у людей немає паніки, при тому, що ситуація важка з персоналом, з ресурсами. І якщо люди працюють на ресурсозберігаючих технологіях, то це дає результат у наш важкий час. Я бачу, що економіка таких господарств більш стійка під час військового стану».

Олег Завгородній, фермер на Чернігівщині і Черкащині, головний агроном насіннєвого господарства «Біріт-Надія» на Вінниччині, керівник відділу агросервісу групи компаній «АгроЕксперт”»:

«Можливості виживання і подальшого розвитку аграріїв криються у тому, про що тут на конференції багато говориться – це фінанси, вміння їх правильно рахувати, розуміти де і на чому ми втрачаємо гроші, і де ми можемо зекономити, рахувати ресурси, якими ми володіємо, і зуміти правильно їх розподілити. Там, де є можливість зекономити на основних засобах у вигляді техніки, то це потрібно робити, бо режим жорсткої економії десь виправданий, а десь і ні.

Я би економив на оновленні техніки, яка не є критичною. Звичайно, там де є жорсткий дефіцит техніки, то його потрібно усувати, але я б дивився в бік кредитування чи лізингу, тобто шукав можливість не викинути значну суму зі своєї «оборотки». Стосовно культур, то треба дуже грамотно все спланувати, залежно від регіону. Адже рекомендації для Миколаївщини не підходять для Тернопільщини.

Я би не кидався з крайнощів у крайнощі у питаннях вибору культури та сівозміни, бо ми не можемо передбачити і прорахувати все наперед, ми можемо порахувати економіку тільки назад і не знаємо, що буде завтра.

Також кардинальною не змінював би структури посівних площ, і не переходив на нішеві культури. Це може зіграти злий жарт, бо нішеві культури – це часто або внутрішній ринок, або експорт. Але експорт обмежений, і треба бути готовими до того, що вони можуть лежати кілька років на складі й чекати найкращу ціну, втрачаючи при цьому свої якості і властивості. Але у будь-якому випадку, це будуть заморожені кошти. Тому з нішами потрібно обходитися обережно, наприклад, як це сталося з гречкою, коли всі кинулися садити, бо вона була по 25 тисяч, а зараз спробуйте її продати по 6-7 тисяч. Пробувати можна, сіяти, але не робити на цьому акцент.

Ще важливо зберігати баланс. Економіка, звичайно, має бути економною, але у більшості це питання не ціни, а питання окупності. Тому те, що стосується підбору насіння, захисту, живлення – всім має керувати здоровий глузд. Краще десять разів перерахувати все, що вам потрібно. Наприклад, добрива з топ-сегменту, які видаються дорогими, більш якісні, і їх можна дати у меншій кількості, але результат буде кращим, ніж скористатися великою кількістю дешевих добрив.

Звичайно, бажано при можливості частково зберігати врожай, не продавати його одразу з-під комбайна у жнива, коли найнижча ціна.

Також я порадив би працювати чесно та відкрито, бо це для кредиторів будуть ключові чинники у рішенні давати чи не давати вам кредит. Можливо, саме стосунки кредитора та аграрія визначатимуть можливості виживання фермера і його розвитку. Адже зараз дуже важко дістати з «оборотки» гроші на такі потрібні напрямки як переробка, зберігання, нова техніка, а з банківським фінансуванням це зробити набагато легше.

Переробка, про яку багато хто говорить, – це цікаво, але все потрібно рахувати. Неможливо все зерно з України вивезти у вигляді борошна чи хліба, як багато хто думає. Сировина все одно залишиться, а от доробка – сушіння, очищення, зберігання – це буде абсолютний «мастхев».

Леонід Центило, керівник ТОВ «Агрофірма «Колос»:

Тяжко цього року тим, хто просто посіяв і розраховував на те, що ось загонять комбайн, змолотять і якось само собою піде. Але не пішло… Бо треба ж було заморочитися з більш складними культурами, з більш складними технологічними операціями, треба було більше попрацювати. Але Бог змилувався і дав таки можливість аграрію вижити. І зараз, коли ціни на сою немає, ціни на кукурудзу немає, потрібно шукати інші способи заробітку. Наприклад, сьогодні ринок молока порожній. Свого часу у тваринництві в Україні ми залишили всього 300 тисяч голів, люди на селі теж позбулися худоби. А сьогодні виявилося, що можна вижити за рахунок молока. Для приладу, у нашому господарстві – агрофірмі «Колос», тваринництво  сьогодні – одна з пріоритетних галузей. Маємо 700 корів, виробляємо 20 тонн молока, і це реальна система, яка дає хороші показники. Нинішня ціна за літр на рівні 18-19 грн говорить сама за себе. І молокозаводи просять нас не скинути ціну, а навпаки, запитують, на скільки нам потрібно підняти ціну для того, щоб ми те молоко повезли на молокозаводи.

Ми цього року в плюсах і завдяки цукровому буряку. Всі про нього забувають, площі катастрофічно зменшуються, але за рахунок стабільної ціни на ринку, хорошого правильного врожаю, є можливість зібрати 5-7-10 тонн цукру з одного гектара. Жодна культура у господарстві не дала такого прибутку, як буряк.

Цього року ми запустили виробництво соків прямого віджиму – це такий тренд, який повинен бути в Україні з огляду на кількість вирощених овочів та фруктів. Він має створити конкуренцію тим виробництвам, які сьогодні мають бути там, де не ростуть фрукти та овочі.

Розвиваємо й інші напрямки – насінництво, селекція, масштабується виробництво, у тому числі виробництво покривних культур для збереження вологи, створення нових сортів і гібридів, які здатні створити конкуренцію іноземним.

Найважливіше зуміти об’єднати всі ці галузі і вижити за рахунок того чи іншого елемента. Цього року була проблема – нестача восени вологи, але сходи таки маємо за рахунок того, що застосовуємо  інноваційні підходи до добрив, живлення, обробітку ґрунту.

На мій погляд, єдиною моделлю виживання аграрного сектору економіки України є додана вартість. Те, що нас врятує – це максимальна переробка продукції овочівництва, саду, тваринництва, створення конкурентних засад і рух на правильні ринки. Це добре, що існують певні грантові програми, кредити 5-7-9, але врятує нас максимальна кількість виробництва доданої вартості тут, в Україні. Це не нова модель, з нею ми йдемо у напрямку Євросоюзу, але наша сировина має йти у Африку, у азійські країни. І тут держава має сприяти аграрію, адже фермерам потрібно формувати ці пропозиції, виходити на ці правильні ринки. Оскільки потенціал України доволі серйозний, ми здатні прогодувати мільярд населення.

Ольга Соломка