Відновлення життя на небезпечній землі: як гуманітарне розмінування рятує громади

Після деокупації багатьох селищ на Харківщині люди повернулися додому, щоб відновлювати господарство. Але небезпека лишилась — вибухонебезпечні предмети, які все ще знаходились у полях, лісах, при дорозі після бойових дій.

Пані Лариса з чоловіком повернулися до свого двору в селі Кам’янка у вересні 2022 року. Вже з перших днів стало зрозуміло: виходити на присадибну ділянку небезпечно — земля могла приховувати міни та снаряди.

На допомогу прийшла команда FSD, яка провела гуманітарне розмінування. Це не просто пошук і знешкодження мін, а багаторівневий процес, що гарантує максимально можливо безпеку для людей і техніки. На відміну від військового чи оперативного розмінування, яке часто має на меті оперативне забезпечення пересування військ, гуманітарне розмінування ставить на перше місце життя та безпеку цивільних мешканців. Така робота кропітка і займає не мало часу.

З 2015 року FSD працює на українських землях, які все ще небезпечні через міни та вибухонебезпечні залишки війни. Гуманітарна діяльність швейцарської міжнародної організації охоплює такі ключові напрями, які допомагають зменшити ризики для людей:

• інформування населення про ризики,    повʼязані з мінами та вибухонебезпечними залишками війни;
• нетехнічне обстеження, технічне обстеження,
• розмінування вручну;
• очищення районів ведення бойових дій;
• розмінування з використанням машин та механізмів;
• застосування кінологічних розрахунків мінно-розшукової служби.

Для ділянки пані Лариси фахівці використали машину MV-10 виробника Doking. Вона обробляє землю, готуючи її для подальшого просіювання через сертифіковану сітку, під час чого ґрунт ретельно відокремлюється від вибухонебезпечних предметів. Тоді було виявлено велику кількістьВНП. Деякі з них, зокрема протипіхотні міни типу ПФМ-1 або «Метелик», детонували під час роботи.

Так і «метелики» розкидують масово з повітря чи артилерії, й там, де є одна, завжди десятки. Вони спрацьовують навіть від легкого натискання, маскуються під листя чи ґрунт і здатні серйозно травмувати. Іх непросто розпізнати через їхній колір: зелена, оливкова чи коричнева, вона легко маскується під травою. Одна з ознак її наявності на ділянці – контейнери, в яких знаходились міни.

Аби не наражати громади на небезпеку, спеціалісти FSD маркують небезпечні зони, використовуючи офіційні знаки.

Це червоні квадратні чи трикутні таблички з черепом і написами «Міни» українською та англійською мовами, або ж червоно-біла стрічка (яка з часом може вигоріти й стати білою). Іноді місцеві жителі позначають небезпечні місця неофіційними позначки: хрест із палиць, купа каміння, ганчірка на гілці, пляшка чи саморобний напис. Кожна така мітка — попередження, що територія далі – небезпечна. І головне правило тут одне: побачивши подібне, не підходьте ближче.

Пані Лариса знову обробляє свій город і готується до збору врожаю. Ми ж нагадуємо, що навіть якщо поле «виглядає візуально чистим», це не означає, що воно безпечне. Міна чи снаряд можуть залишатися в землі роками і становити смертельну загрозу для вас, ваших працівників та техніки. До того ж сьогодні існує загроза повторного потрапляння інших залишків вибухонебезпечних предметів — тому потрібно бути обережним та уважним.

Що робити:

• Не виходьте в поле та не запускайте техніку, доки земля не пройшла офіційну перевірку.
• Звертайтеся до фахівців із гуманітарного розмінування.
• Пам’ятайте: безпечне поле — це не тільки врожай, а й життя людей.

Пам’ятайте! Якщо ви побачили вибухонебезпечний предмет:

• Зупиніться
• Не чіпайте
• Відійдіть
• Телефонуйте: 101, 102 або 112