Як мінімізувати затрати на добрива шляхом ефективного їх використання

У сучасних умовах функціонування аграрного сектору актуальним залишається питання зниження виробничих витрат на вирощування сільськогосподарських культур. Частка затрат на мінеральні добрива в загальній структурі витрат складає 30-35 %. Враховуючи цінову політику на добрива та з метою тримання високої продуктивності, важливо впроваджувати заходи ефективного їх використання.

Проблематика ефективного використання добрив у контексті підвищення ефективності аграрного виробництва. Система удобрення включає комплекс заходів раціонального застосування добрив, що впливає на поліпшення родючості ґрунту, підвищення урожайності та показників якості рослинницької продукції. У структурі впливу технологічних прийомів вирощування близько 40 % урожайності сільськогосподарських культур забезпечується внаслідок впровадження обґрунтованої системи удобрення. Добрива є основним джерелом доступних елементів живлення для рослин, одним із засобів регулювання фізико-хімічних властивостей ґрунту. Внесення оптимальних норм добрив забезпечує реалізацію генетичного потенціалу культури.

Високі ціни на мінеральні добрива у посівному сезоні 2024 року спонукають фермерів переглянути план застосування добрив та змінити підхід до системи удобрення, щоб досягти максимальних показників рентабельності виробництва рослинницької продукції. Провідним аспектом зниження виробничих затрат пов’язаних з внесенням добрив є науково-обґрунтоване їх застосування. Дотримання рекомендацій застосування добрив з урахуванням технологічних чинників допоможуть досягти позитивного результату.

Фактори підвищення ефективності використання добрив

Агрохімічний аналіз ґрунту. Планування системи удобрення важливо почати з визначення забезпеченості ґрунту елементами живлення. Рівень забезпеченості певним елементом визначатиме норму внесення добрив. Науковими дослідженнями доведено, що ефективність добрив вища на ґрунтах збіднених на поживні елементи, відповідно на ґрунтах з високою забезпеченістю азотом, фосфором чи калієм вона є низькою.

Вапнування кислих ґрунтів. Кислу реакцію ґрунтового розчину зумовлюють іони H⁺ в ґрунтовому розчині та обмінні іони Al³⁺, Mn²⁺ і Fe^2- в ґрунтовому вбирному комплексі. На ґрунтах з підвищеною кислотністю рослини погано розвиваються, також знижується доступність для рослин елементів живлення. Особливо проблемним є засвоєння фосфору, оскільки у ґрунті утворюються малорозчинні фосфати алюмінію і заліза, які зв’язують доступні форми фосфору. Не рекомендується на ґрунтах з кислою реакцією ґрунтового розчину вносити фізіологічно-кислі добрива, оскільки це призводить до збільшення втрат кальцію з ґрунту та більшого підкислення ґрунтового середовища.

Внаслідок проведення вапнування ефективність мінеральних добрив підвищується на 25-30 %.

Врахування ґрунтово-кліматичних умов. В останні роки спостерігаються істотні перепади температури повітря в період вегетації, опади випадають нерівномірно. На ефективність добрив істотно впливає вологість ґрунту та температура повітря. Важливо оптимізувати терміни та способи внесення добрив з урахуванням погодно-кліматичних та ґрунтових умов зони вирощування. За посушливих умов не рекомендується застосовувати роздрібне внесення добрив, зокрема азотних, оптимальним є їх застосування за один прийом під обробіток ґрунту. За умов достатнього зволоження внесення добрив у кількаразовому застосуванні на критичних етапах розвитку культури буде ефективним.

Планування системи удобрення має базуватися на врахуванні гранулометричного складу ґрунту. На ґрунтах важких за гранулометричним складом вносять вищі норми добрив в одноразовому внесенні. На піщаних та супіщаних ґрунтах спостерігається інтенсивне протікання фізико-хімічних процесів, внесення високих норм добрив буде призводити до значних втрат елементів живлення. Тому рекомендованим є застосування добрив у невисоких нормах у декілька прийомів.

Правильний вибір форм та способів внесення добрив. Фосфорні і калійні добрива зв’язуються з ґрунтовим вбирним комплексом та є повільно розчинними. Застосування цих добрив під основний обробіток ґрунту забезпечує найвищу ефективність їхньої дії.

Термін внесення азотних добрив залежить від форми в ньому азоту. Найбільш доступною формою азоту для рослин є нітратна та амонійна, які містяться в аміачній селітрі, тому доцільно вносити це добриво у підживленні. Можливі значні втрати азоту у нітратній формі внаслідок вимивання, тому нітратні добрива не рекомендується вносити на поверхню снігового покриву, під час опадів.

Амідна форма азоту добре засвоюється через листкову поверхню. Поширене азотне добриво карбамід, у якому міститься амідний азот доцільно вносити у вигляді розчину шляхом позакореневого підживлення. Поверхневе внесення карбаміду ефективне при ранньо-весняному внесенні за температури не вище  +5-10 °C, внесення за підвищених температур буде супроводжуватися газоподібними втратами азоту.

Ефективним азотним добривом є КАС, у якому міститься амідна, амонійна та нітратна форми азоту. Завдяки поступовому переходу однієї форми азоту в іншу створюється ефект подовженої дії добрива. КАС виробляють у формі рідини, що забезпечує рівномірність його внесення.

Засвоєння кореневою системою рослиною елементів живлення з гранульованих мінеральних добрив залежить від способу внесення. У практиці аграрного виробництва застосовують основне внесення добрив, яке здійснюється до посіву культури та спрямоване на забезпечення рослин основними елементами живлення впродовж вегетації. Доведено ефективність локального внесення добрив порівняно з розкидним – поверхневим розсіюванням. За локального застосування гранули мінеральних добрив розподіляються рівномірно в прикореневій зоні рослин, що створює сприятливі умови для використання елементів живлення. Даний спосіб дозволяє знизити норму внесення добрив та, відповідно, затрати на їх закупівлю.

Припосівне внесення добрив здійснюється з метою активізації росту рослин на перших етапах розвитку. У технологіях вирощування сільськогосподарських культур практикують внесення стартових доз фосфорних добрив (P_15-20) для формування та розвитку кореневої системи.

З метою корекції дефіциту макро- та мікроелементів у період вегетації сільськогосподарських культур доцільно застосовувати позакореневе підживлення. Основою для його проведення слугують дані листкової діагностики рослин. Встановлено, що в стресових умовах зокрема, за відсутності опадів та підвищення температури повітря до 20-25 °C і вище засвоєння рослинами гранульованих мінеральних добрив з ґрунту сповільнюється. В зазначених умовах зростає доцільність проведення позакореневого листкового підживлення, оскільки коефіцієнт засвоєння елементів живлення при цьому вищий порівняно з ґрунтовим внесенням.

Озимі зернові культури, зокрема, пшениця озима, для формування високої урожайності потребує додаткового внесення азотних добрив у фазах виходу в трубку та колосіння. Протікання зазначених етапів розвитку припадає на період з підвищеними температурами. Доцільним є застосування позакореневого підживлення пшениці озимої водним розчином карбаміду.

Позакореневе внесення мікроелементів забезпечує отримання приростів урожайності сільськогосподарських культур. Це низькозатратний та ефективний прийом. Дослідженнями проведеними у Львівському національному університеті природокористування на темно-сірому опідзоленому ґрунті Західного Лісостепу встановлено підвищення урожайності ячменю ярого в результаті застосування добрив з вмістом мікроелементів. На мінеральному фоні N₄₅P₄₅K₄₅ урожайність зерна зросла відносно варіанту внесення самих мінеральних добрив на 0,24-0,33 т/га.

Інгібітори нітрифікації. Внаслідок застосування інгібіторів нітрифікації з азотними добривами, які застосовують з метою сповільнення процесу утворення нітратної форми підвищується коефіцієнт використання азоту на 10-15 %.

Дотримання технологічних елементів вирощування. Система удобрення, в певній мірі, визначається попередником. Після добре удобрених попередників норму добрив доцільно зменшувати. Доцільним є планування системи удобрення на основі врахування фізіологічних вимог культури до умов мінерального живлення, здатності використовувати післядію внесених мінеральних добрив під попередню культуру.

Значний вплив на ефективність дії добрив має система обробітку ґрунту. Як відомо, мінеральні добрива, які внесені у ґрунт піддаються дії складних мікробіологічних процесів, в результаті яких відбувається їх трансформація у доступну для рослин форму. На переущільнених ґрунтах за поганої аерації, при пересиханні орного шару знижується життєдіяльність мікроорганізмів, пригнічується  розвиток кореневої системи рослини, що впливає на її засвоювальну здатність. Відповідно сповільнюється надходження елементів живлення в рослину. Обробіток ґрунту дозволяє регулювати поживний режим ґрунту. Проведення глибокої оранки внаслідок поліпшення водного режиму збільшує коефіцієнт використання добрив з ґрунту.

Правильний спосіб сівби забезпечує оптимальну площу живлення рослин та формування необхідної густоти стояння рослин на одиниці площі.

Одним з шляхів ефективного використання добрив є їх застосування на чистих від бур’янів полях. Підживлення азотними добривами, яке здійснюється в період вегетації озимих та ярих культур, при наявності бур’янів призведе до засвоєння ними азоту. Як результат – засвоєння цього елементу культурними рослинами буде нижчим від очікуваного, що супроводжуватиметься недоотриманням урожайності. На забур’янених посівах доцільно попередньо внести гербіциди.

Важливо дотримуватися оптимального співвідношення між елементами живлення.

Таким чином, дотримання рекомендацій застосування добрив покладено в основу їх ефективного використання та зниження витрат.

Вега Н. І., к. с.-г. н, кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП