Євген Чикаленко: історія життя видатного землевласника

Євген Харлампійович Чикаленко – видатний громадський діяч і меценат. Свого часу його ім’я було відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Та за часів радянщини його навмисно забули, адже ідеї публіциста ніяк не вписувалися в межі тодішньої політики.

Народився Євген Харлампійович 9 грудня 1861 року в селі Перешори на Херсонщині (нині село Куяльницької громади в Подільському районі Одеської області). Там минало й дитинство хлопця. Зростав разом зі звичайними селянами, в атмосфері народних традицій. Коли йому виповнилося дев’ять – батьки відправили на навчання до пансіону Рандаля в Одесі.

Цей пансіон був для великопанських дітей, де навчали італійської, французької, німецької, англійської. Євген, окрім української, а вірніше сказати народної, селянської, інших мов не знав, це призвело до глузування та цькування зі сторони не тільки учнів, а й викладачів. Утім, ці нападки лише допомогли загартувати характер та сформувати власний світогляд. За три роки Чикаленко перевівся до іншої гімназії.

У 1875 році Євген вступив до реального училища в Єлисаветграді. Тут він заприятелював з Панасом Тобілевичем, а згодом із усією славетною родиною Тобілевичів. Завдяки їм захопився театром.

Після закінчення училища у 1881 році поїхав до Києва, щоб вступити до університету. Але ця спроба через деякі формальності була невдалою (право вступу мали лише випускники класичних гімназій).

У 1883 році був зарахований вільним слухачем природничого факультету Харківського університету. Тут дуже старанно вивчав агрономію. Навчаючись у Харківському університеті, включається у громадське життя, входить до української студентської «Громади». Діяльність Є. Чикаленка не залишилася поза увагою поліції. У квітні 1885 року був заарештований і виключений з університету за участь в українській драгоманівській «Громаді».

Від 1894 року Чикаленко мешкає в Одесі. Тут він стає членом української «Громади» і бере активну участь у її діяльності, а також допомагає видавати часопис «По морю й по суше»; власним коштом видав збірку «ЗОО найкращих українських пісень”, які були ним зібрані й допрацьовані у юнацькі роки.

Євген Чикаленко з дружиною

Свої статки Чикаленко заробив у сільському господарстві. Не шляхом скуповування й нагромадження земель, землю він навіть продавав… Чикаленко заробляв на ефективності сільського господарства. Сам був агрономом, знався на справі, але намагався не йти в ногу з часом – виписував закордонні журнали, експериментував. У агробізнесі використовував сівозміну, технологію чорного пару, ретельно добирав сорти й насіння та мав добрі урожаї навіть тоді, коли у всій імперії панувала засуха. У тваринництві не тільки завозив перевірені породи корів і коней, а й займався селекцією, створюючи найкращі види для українського клімату. Маючи значний досвід у цій царині, Чикаленко почав популяризувати агрономічні знання – у Перешорах облаштував для селян школу й домігся того, щоб викладання, читання творів та співання пісень тут проводилося українською.

За віру в рідну історію, мову, культуру, за участь в українській студентській «Громаді», за неприховані критичні погляди на політику імперської росії Чикаленко був під пильним оком тодішнього режиму. Не оминули його й арешти, на щастя, заслання Чикаленко відбував у рідних Перешорах, але й там не складав зброї. Як освічений землевласник і агроном, Чикаленко взявся за написання підручників. Так побачили світ його «Розмови про сільське господарство» (1897 року), книжка, яка багато років служила головною підручною літературою для селян в Україні. Сільське господарство залишалося основним його заняттям упродовж всього життя в Україні, джерелом статків родини, інвестиціями у розвиток української справи (пригадуємо його відомий заклик «любити Україну до глибини власної кишені») і видання єдиної української щоденної газети «Рада». Землевласник з університетською освітою, активний громадський діяч, тісно спілкувався з селянами, розумів, що ключова проблема несформованої української нації у відсутності доступу до освіти й знань рідною мовою.

Довгий час видатний меценат перебував в еміграції. Помер Євген Чикаленко 20 червня 1929 року в Чехії, заповівши розвіяти його прах у рідному селі Перешори.

Підготувала Христина Котович