«Жахлива» конференція для фермерів відбулась на Вінниччині

Цей неординарний захід під назвою «Страхи фермера» організував Андрій Капріца, директор ФГ «Флора А.А.», у партнерстві з Центром точного землеробства «FRENDT», інформаційною платформою «AGGEEK», ТОВ «Агрокомпанія» та іншими провідними гравцями аграрного ринку. До речі, попри «страхітливу» назву, гасло зібрання було оптимістичним: «Не чекай. Не бійся. Дій!».

Окреслити основні перепони та ризики, що постають перед фермерами, та обговорити шляхи їх подолання або хоча б мінімізації негативного впливу – саме таке завдання ставили перед собою організатори конференції «Страхи фермера», що відбулась у передмісті Вінниці 4 жовтня.

«Виявилося, що тут зовсім не страшно, а навпаки – цікаво. Вже зустрів багато знайомих обличь, а день тільки розпочався, – поділився враженнями на початку конференції Сергій Вітер, керівник проєкту «Open Agribusiness» агрохолдингу «Кернел». – Попереду актуальні обговорення викликів сучасного агровиробника зі сцени, але впевнений, що у кулуарах буде не менш цікаво поспілкуватися. Буду радий розповісти більше про рестарт «Open Agribusiness». Ми знову працюємо на повну і готові ділитися експертизою. Тож не сумніваюся, що з нами «страхів фермера» на українському агроринку буде значно менше».

Із вітальним словом до учасників конференції звернулась заступниця начальника департаменту агропромислового розвитку Вінницької ОВА Валентина Кирилюк, яка не лише відзначила користь подібних заходів, а й стисло схарактеризувала стан справ та основні тенденції в аграрній галузі на Вінниччині.

Ось деякі тези з виступу Валентини Кирилюк:

Аграрний сектор – і України в цілому, і Вінниччини – вистояв та набирає потужності. І найбільш вагомим досягненням наших аграріїв є те, що на третій рік повномасштабної війни всі посівні площі в області (а це 1 млн 600 тис. га) обробляються. Немає випадків, щоб десь земля була не засіяна і на ній не вирощувався урожай.

Страхи є і були, і це спонукало аграріїв дещо переосмислити свою діяльність та скоригувати виробничі плани. Відтак, у Вінницькій області суттєво збільшились площі під технічними культурами, натомість зменшились під зерновими.

Колись Вінниччина збирала 6 млн тонн зерна, але в минулому та в цьому році на такі показники розраховувати не доводиться, тому що лише площі під кукурудзою зменшені на 100 тис. га.

У рослинництві бачимо тенденцію збільшення площ під промисловими посівами овочевих культур. Тобто замість тих площ, які були на півдні України і зараз перебувають в окупації, вирощування овочів поступово переміщується у Вінницьку область.

Збільшуються площі виробництва овочів у закритому ґрунті. На Вінниччині стало більше тепличних комплексів, які будувались уже під час війни за рахунок державної програми «єРобота», і ця тенденція продовжується.

Молочне скотарство в області стабілізувалось. Хоча загалом іде зменшення поголів’я корів, але це відбувається за рахунок домогосподарств населення, а великі промислові комплекси розвиваються і не зменшують поголів’я. Є приклади, коли під час війни будуються великі молочно-товарні комплекси.

Зараз аграрії переживають важкі часи (відсутність обігових коштів, проблеми з робочою силою тощо), але все одно необхідно рухатись далі, щоб закрити потреби продовольчого фронту. Перемога буде за Україною, і в цьому велика заслуга наших аграріїв.

Участь у форумі «Страхи фермера» взяла також директорка Агенції регіонального розвитку Вінницької області Єлизавета Савчук. Одним із пріоритетних напрямків роботи очолюваної нею установи є підтримка малого та середнього бізнесу, зокрема й аграрного.

«Ми працюємо над тим, щоб знайти цікаві програми для різного бізнесу, в тому числі для фермерів, пропонувати їм, щоб вони в подальшому не боялися і рухалися в цих програмах. Тому що, як не крути, ми на шляху до ЄС, і євроінтеграція нам надиктовує нові цікаві можливості, їх треба використовувати. Їх треба знати, не боятися, і що активніші ми будемо, то більше цих можливостей нам будуть надавати… Тому добре, що сьогодні відбувається такий захід, де люди можуть ділитися реальними життєвими кейсами, де були і програші, і виграші.

Стосовно сільського господарства, ми переважно працюємо через агрокластери, яких у Вінницькій області є два: агрокластер «Агровін» і міжнародний кластер «Дністер». Загалом мікро- і макробізнес ми консультуємо стосовно програми «єРобота» і всіх державних грантів. І наша підтримка полягає не лише в тому, щоб раз розповісти і «до побачення», а наші фінансові менеджери консультують, як правильно написати бізнес-план, вичитують його, вивіряють… За останній рік завдяки нашим консультаціям було виграно близько 50 грантів «єРобота», а це по два створених робочих місця на кожен грант», – розповіла Єлизавета Савчук.

За її словами, проблемами та ризиками для підприємців-аграріїв наразі є не лише нестача фахівців через війну (через що доводиться здійснювати масову перекваліфікацію, навчати деяким професіям жінок тощо) і доступ до ринків збуту, а й нестача інформації – про фінансування, гранти, євроінтеграцію…

«Часто люди бояться поняття Євросоюзу. Вони не знають, що це і навіщо він потрібен. Тому ми багато працюємо, щоб пояснювати – для чого ці програми нам потрібні, для чого нам шлях до Європейського Союзу, які він можливості може дати всім, у тому числі й фермерам. Ми маємо розуміти, що робота в галузі сільського господарства не повинна полягати тільки в тому, щоб сіяти одну культуру, вирощувати її, збирати і продавати. Потрібно впроваджувати нові технології, завдяки яким і попит на продукцію буде вищим, і ціна, відповідно, теж, тому фермер зможе більше заробити. Так, він спочатку вкладе, але потім він «відіб’є» ці гроші. Також важливо, що більше програм буде відкрито – грантових, кредитних, лізингових тощо. Про них потрібно знати. Нестача інформації – це теж ризик. Оскільки коли людина чогось боїться – вона не поінформована», – переконана директорка Агенції регіонального розвитку Вінницької області.

Отже, страхів, проблем та ризиків обговорили в цей день чимало. Зокрема, йшлося про «привид євроінтеграції» та про те, чого бояться українські аграрії в цьому контексті й до чого мають готуватися.

Про поширені євроінтеграційні бар’єри та побоювання, а також про вирощування сої як приклад успішної євроінтеграції говорив Володимир Пугачов із Асоціації «Дунайська соя».

Як уникнути підводних каменів у виборі електротехнічних рішень (зокрема, про ризики при будівництві сонячних електростанцій) розповідав Михайло Ганчук, гендиректор ТОВ «Промавтоматика Вінниця».

Особливий інтерес присутніх викликала тема «Зміна клімату та сільське господарство в Україні: що варто знати фермерам?», яку висвітлювала Тетяна Адаменко, начальниця відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру.

Окрема панельна дискусія мала назву «Результати поганого сезону 2023-2024 – уроки та перспективи». Тут ішлося про аналіз врожайності та економічних показників цього аграрного сезону; про те, які культури цьогоріч виявилися проблемними; про колективні помилки сезону українських аграріїв; про гібриди, які мали б стати кращим рішенням в умовах цього сезону; про аналіз помилок в обробітку ґрунту і можливості для їх виправлення у майбутніх сезонах тощо. Модераторами дискусії були Андрій Капріца (ФГ «Флора А.А.») та Сергій Богомаз (ТОВ «Агрокомпанія»).

Цікаво і креативно про здобутки та проблеми свого господарства розповідав організатор конференції Андрій Капріца. Родом він із с. Голубече Крижопільської громади Вінницької області. Закінчив Вінницький національний аграрний університет за спеціальністю «Агрономія». В аграрній галузі працює фактично з дитинства, адже продовжив родинну справу. Керівник фермерського господарства «Флора А.А.», яке займається вирощуванням зернових та олійних культур.

«Більш ніж на 40% у цьому році ми недобрали до планового урожаю. Хоча в мене не завищені планові показники. Якщо кукурудзи ми збираємо зазвичай 10 тонн з гектара (від 9 до 12 тонн), то я ставлю в план 8 тонн. Це така реалістична цифра, до якої ми завжди доходили. А в цьому році урожайність 5,2 тонни. Пшениці – 5,6 тонни, хоча план був 6,5. Ріпак досить непогано: 3,3 т при плані 3,5 т, тобто нормально. Соняшник: 2,5 т при плані 3,5 тонни і так далі. Буряк ще не копали, але там теж далеко від рекордних врожаїв, – розповів Андрій Капріца про особливості цього сезону у своєму господарстві, наголосивши також на невідповідності цін на продукцію. – Ціни не довоєнні, тому можна впевнено говорити, що ціни на нашу продукцію невідповідні. Зважаючи на урожай, який ми в цьому році зібрали, у нас прибуток далеко не такий, який міг би покрити витрати на вирощування культур».

У своєму виступі він також торкнувся цін на добрива (переважно зросли, хоча азотна група дещо подешевшала, але до довоєнних рівнів ціни не повернулися). Підвищення податків, за словами А. Капріци, «нова тема, нікуди ми від цього не дінемося, бо державі треба якось жити, але це напряму впливає на наші заробітки. Євроінтеграцію назвав безповоротним процесом, але «це безпосередньо зачіпає наше виробництво, тому що європейські закони, європейські вимоги до відповідності, м’яко кажучи, не такі, як у нас».

Йшлося і про проблеми з бронюванням працівників від мобілізації, про важку ситуацію в енергетиці та блекаути…

«І як результат – банальна нестача коштів на наших підприємствах. Фінансове навантаження і закредитованість у мене збільшується прямо пропорційно, і грошей не вистачає… Думав, що в цьому році трошки повіддаємо борги і будемо виходити на кращу ситуацію, тому що ціни ростуть, але засуха не дала цього зробити, – констатує Андрій Капріца. – Але немає безвихідних ситуацій, є лінь і незнання. Дехто опускає руки і вдається до крайнощів: мовляв, продам господарство, нащо воно мені тепер потрібне… Це теж вихід, насправді, бо наше господарство – це бізнес, який повинен продаватися, якщо дають відповідну ціну. Але це має бути, напевно, найбільш «крайня крайність».

Власними кроками з протидії актуальним викликам поділився учасник форуму Юрій Тереня з Миронівки Київської області, директор ТОВ СП «Агро»:

«Займаємось багатьма культурами: кукурудза, соняшник, ріпак, соя, пшениця, гречка, горох… На сьогодні головні ризики – погодні умови та обстановка в державі, також економічний стан, податкова політика… Тут можна всього очікувати і неможливо нічого передбачити. Наприклад, в цьому році нема ціни на сою, цього ніхто не очікував.

Що робимо? Щось притримуємо до кращої ціни, міняємо культури. Наприклад, були на форумі з коноплярства в Сумах, думаємо взятися за вирощування нової культури – технічних конопель. Зараз змінилось законодавство, і на цю культуру не треба ліцензування, не треба охорони, тому що це суто технічна культура, вона не містить психоактивних речовин. Вирощування технічних конопель – нова ніша, ще не заповнена…

Сіємо всього пропорційно, і якщо на одне пішов збій пішов, інше перекриває. Ми працюємо на людських паях. Все дорожчає, і люди хочуть отримувати більше орендної плати, а для цього треба, щоб були врожаї і були прибутки. Виплачуємо, але іноді виходимо в нуль або працюємо собі на збиток, не маючи змоги розвиватися, оновлювати техніку.

З кліматичними ризиками ми вже зіткнулися, тому змінюємо спосіб обробітку ґрунту. У нас на Київщині важкі ґрунти – чорноземи, глиноземи, суглинки. Раніше робили оранку плугом, тепер переходимо на глибоке рихлення, на щілювання. Техніку беремо «Horsch Tiger», безвідвальні плуги. І в минулому році та в цьому практика показала: де безвідвальний обробіток, там більше вологи, зокрема накопичується взимку, тому що здійснюється тільки рихлення і туди заходить волога, а оранка – стоять горби, висохли, розрівняв – пил… Звісно, кукурудзу треба перекидати, а інші культури – тільки глибоке рихлення, весною пройшов безвідвальним плугом, підрівняв і сієш. Тому в цьому плані теж робимо переоснащення, для цього теж потрібні економічні витрати, але викручуємося, стараємося…».

Не менш цікавою виявилась і тема «Страшні» історії про гранти», спікеркою з якої була Ірина Ніколаєва, експертка з залучення коштів, співзасновниця компанії «Hyper Soft Investment», кураторка організації з підтримки жіночого лідерства в технологіях та бізнесі «Wtech» у Херсоні.

На тему «Страх, що з’їдає прибуток» виступив Тимофій Косой, керівник агрономічного відділу компанії «Makosh». Окрема панельна дискусія стосувалася теми «Трактор для фермера – заміна МТЗ: переваги нових рішень». Була розмова також про юридичні тонкощі оренди, про захист земель та іншої власності, навіть про дозвільне законодавство щодо легального володіння зброєю для фізичного захисту себе і свого майна та ще чимало цікавого й корисного для аграріїв.

Юрій Сегеда