Бо війна – війною, а сіяти треба… Фермерський зліт «Кооперація на 360°» вперше за часи війни зібрав агровиробників та експертів агробізнесу

10 березня у київському готелі «Русь» зібралися фермери України, де вони разом з представниками держави, експертами агробізнесу, аграріями та діячами кооперативного руху на фермерському злеті «Кооперація на 360°» обговорювали найбільші проблеми та виклики роботи аграріїв в умовах війни. На заході, організованому кооперативом «Ukrainian Agro Connection», розглядали нагальні теми роботи сільгоспвиробників в умовах сьогодення та шукали шляхи їх вирішення.

На дискусійних панелях йшла мова про продажі зернових у воєнний період, пошук вигідних ринків збуту, розглядали успішні приклади кооперації, яка покликана допомагати отримувати додану вартість, знайомилися з недооціненим потенціалом застосування переробки продукції, залучення іноземних інвестицій, отримання грантів. Словом, розглядали різні способи не лише виживання, але й отримання прибутків у цей непростий період.

Про головні проблеми аграріїв та способи їх вирішення розповідають учасники заходу:

Віктор Купрієнко, фермерське господарство «Полісся», Чернігівщина:

 

• Найтиповіше і найтрагічніше, що з нами трапилось – це здорожчання собівартості продукції і зменшення ціни продукції, яку ми продаємо. Звичайно, чималі проблеми були і у підприємств, що знаходиличь в окупації, і нас ця доля не оминула, адже ми розташовані на півночі Чернігівської області. Відтак, були простої, а оскільки ми ще й тваринництвом займаємося, то через зірвані мости виникли проблеми з кормами – не було можливості їх підвозити, плюс ще відсутність світла – вручну доїли та прибирали. За цей місяць молочне стадо стало вдвічі менш продуктивним на весь рік, а потім ми ще два місяці молоко або роздавали, або виливали. Тобто понесли шалені фінансові втрати. Ми тільки зараз ледь-ледь оговтуємся. І це добре, що стадо залишилося, а не було знищене, як у деяких колег, наприклад, у селі Лукашівка, де ферми розбомбили повністю і загинуло до 80% стада. Просто окупанти транзитом повз нас проходили і не затримувались, тож багато шкоди не встигли наробити. Добре, що хоч всі цілі, обстрілів по нам не велося. Щодо полів, то вже все налагодилося, звичайно, щось там зайве валялося, але прибрали, наш регіон уже відновлено. Звичайно, не вистачає грошей на добрива та ЗЗР – і це суттєво, хоч добрива трохи здешевіли, порівняно з осінніми цінами, але, якщо порівнювати з тим, що було рік тому, то це дуже значне зростання. Тож про прибутки взагалі не йдеться, тут хоча б в нуль вийти, ми рахували і вийшло, що наймінімальніша прибутковість у нас на пшениці. Це треба, щоб нормальні ґрунти були, ще й підживити добре. Залишається прибутковим соняшник, якщо його виростити не так як торік, коли добрив не було, ми його встигли посіяти, але пішли в мінуси. Можна було б сою посіяти, на яку ціни піднімаються, але вона в нас не росте. Кукурудзу теж не має сенсу вирощувати, коли немає сушарки та можливості нормального зберігання. Думаємо над цими питаннями, менше посіяли озимих, тепер будемо сіяти більше ярових. Звичайно, будемо якісь зміни вносити, вираховуємо калькуляцію, і там, де мінімальні затрати, те і будемо сіяти.

Галина Франчук, фермерське господарство «Франчук», Київщина:

• У нас невелике господарство, обробляємо до 120 гектарів, і нам, можна сказати, пощастило, але все одно війна дається взнаки. На самому початку, рік тому не могли нічого продати, потім ледве-ледве продали зерно, і то за низькою ціною, потім ще й посуха була, тому зараз господарювати дуже непросто. Але є й хороше – зареєструвалися в ДАРі (Державному аграрному реєстрі), і отримали дотацію по 2100 грн на 1 га, то це хоч якось допомогло. Інакше було б зовсім сумно, адже вартість пального злетіла, та й добрива подорожчали більше ніж удвічі. Тож цього року будемо ними менше користуватися, але зовсім без добрив не обійдемось, бо врожаю не буде. Якісь нові культури спеціально не вводили. Всі хочуть зменшувати посіви кукурудзи, бо вона дуже затратна, але ми і так її небагато сіємо. Кажуть, що цього року дуже прибутковою обіцяє бути гірчиця, але можна не вгадати, всі її насіють і вона нікому не буде потрібна.

Григорій Шамрицький, заступник голови Всеукраїнського конгресу фермерів, голова ГО «Конгрес фермерів Полтавщини», керівник ФГ «Моя Земля 2015» та ТОВ «Полтава Агро»:

 

• Можу сказати не лише за власне господарство, а й за проблеми малих аграріїв Полтавщини, інтереси яких відстоюю. Сьогодні нам дуже складно живеться. Раніше восени завжди думали, куди витрачати кошти, який трактор придбати, яке приміщення реконструювати, які премії виписати, оскільки були гроші. А цієї осені ми думали, де би взяти кошти. І якщо у агрохолдингів не все так сумно, то у малих аграріїв дуже складна ситуація. Перша значна проблема –- обов’язок погасити кредити, взяті рік тому. Ми вже звернулися до кого можна, спілкувалися з заступником міністра Тарасом Висоцьким, і нам обіцяють ввести постанову про відстрочку цих кредитів ще, принаймні, на півроку, бо немає чим їх гасити, адже якщо ми їх погасимо зараз, то нам не буде за що посіяти.

Наступна проблема – це працівники, яких мобілізують. Тут потрібно вносити зміни у постанову і бронювати не кількість людей, як це роблять зараз, а конкретні посади. Тому що я не можу замінити військовозобов’язаних трактористів-чоловіків жінками.

Ще одна проблема – дофінансування агросектора. Банки на нас дивляться скоса, адже у нас кредитне навантаження і так значне, навіщо їм нас дофінансовувати, це так ризиковано. Вихід з цього – «заплющити очі» на попередній рік, на ті кредити, що ми вже взяли.

Багато малих аграріїв, я говорю про тих, у кого від 300 до 1000 гектарів, готові йти у тваринництво, але немає з чим. Створіть умови, як колись були програми, коли покривали 50% від вартості обладнання, створіть їх на воєнний і післявоєнний період на кілька років. Наприклад, нам дають 50% коштів на обладнання , але з третього року ми їх маємо повертати. І ми їх вкладемо зараз, вийдемо за три роки на ефективність, і повернемо. Інший варіант – застосувати грантові кошти, бо якщо все на наші плечі, то ми задушимося. Минулого тижня я зустрічався з заступником міністра, нас готові чути. І сподіваюся, що наші пропозиції будуть почуті.

Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України, в.о. Міністра аграрної політики в 2019 році:

• Сьогодні основними проблемами фермерів є брак ліквідності, особливо коли ми говоримо про малих та середніх виробників, і на них дуже впливає нестача фінансів для того, щоб більш-менш спокійно пройти цей критичний період.

Друга проблема, і вона взаємопов’язана з першою, – це те, що аграрії отримують занадто низьку ціну за свою продукцію, що викликано ринковим викривленням, блокуванням портів, дуже дорогою логістикою, хоч вона зараз у ціні і дещо впала. Але через нестабільність та непередбачуваність  ситуації це для фермерів велика проблема.

Третя проблема – неможливість планувати на якийсь тривалий період свою роботу. Відповідно, є проблема з тим, що сіяти, адже залишаться відкритим питання, як це будуть купувати. Якщо підсумувати, то основною проблемою є ліквідність, а все інші на неї впливає.

Добре, що цей захід сфокусований на питанні кооперації. Малим виробникам потрібно вирішувати кожному окремо усі питання, і потрібно думати про різні форми кооперування одне з одним, для того, щоб покращити свою ефективність і отримати хоч якийсь прибуток, а не працювати в мінус. Адже невеликий фермер не може бути одночасно аграрієм, експедитором, маркетологом, тож краще шукати собі якесь партнерство. Зараз аграріям потрібен доступ до дешевих інвестицій, до грантів, до фінансування, до наших донорів та зарубіжних партнерів, щоб вони пройшли цей складний період.

Ще один з виходів – самостійно диверсифікувати своє виробництво, види діяльності, не боятися дивитися на інші підсектори, розглядати можливість сіяти інші види культур, які видаються вам незвичними. Також не працювати з посередниками, а самостійно виходити на ринки, у тому числі на зовнішні. І ми знаємо приклади, як це людям вдавалося. Ми спостерігаємо, що самі фермери оцінюють своє становище не так критично. Вони розуміють усі ці проблеми, але рук не опускають і не поспішають оголошувати себе банкрутами. Восени була загроза масових банкрутств, та більшість зробила все можливе для того, щоб вижити і розвиватися далі, навіть робити деякі інвестиції.

Ольга Соломка