Дмитро Киселевський: Індустріальні парки для аграріїв: нова інфраструктура економічного прориву

В умовах воєнного часу перед українською економікою постає надскладне завдання – не лише втримати стабільність, а й створити фундамент для сталого відновлення та зростання. Одним із ключових напрямів, який може забезпечити структурну трансформацію національного господарства, є розвиток переробної промисловості, зокрема в аграрному секторі. У цьому процесі важливу роль відіграють індустріальні парки – сучасні виробничі осередки, що поєднують інвестиційні стимули, готову інфраструктуру та можливості кооперації.

Про те, як держава формує політику підтримки аграріїв, спрямовану на створення продукції з високою доданою вартістю, які стимули доступні для виробників, і чому індустріальні парки стають новими точками зростання для агросектору – розповідає Дмитро Киселевський, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку.

Індустріальні парки та агросектор

– Чи передбачено у державній політиці створення спеціалізованих агропромислових індустріальних парків?

– Різні державні програми підтримки об’єднані в єдину політику розвитку українських виробників «Зроблено в Україні». Її стратегічною метою є зміна структури української економіки і нарощення частки переробної промисловості у ВВП з поточних менш ніж 10% до цільових 20%. Ця політика містить три групи програм – розвиток виробництва через стимулювання попиту на українські товари. Це локалізація в публічних закупівлях, програми часткової компенсації вартості с\г і іншої техніки, національний кешбек, шкільний автобус. Стимули для залучення інвестицій в реальний сектор – це доступні кредити 5-7-9, гранти на переробку, індустріальні парки, підтримка проєктів зі значними інвестиціями та ін. І сприяння несировинному експорту, зокрема продукти експортно-кредитного агентства та відкриття доступу до зовнішніх ринків.

Індустріальні парки відносяться до інвестиційного компоненту політики «Зроблено в Україні»

Індустріальний парк – це аналог офісного центру, тільки для виробничих підприємств. Це ділянка землі промислового призначення, до якої підведена інженерно-транспортна інфраструктура, там можуть бути готові до використання виробничі будівлі і діють податкові й митні стимули. Законодавство не містить вимог щодо спеціалізації індустріальних парків. Але суто бізнесова логіка буде сприяти їх появі. Адже одна з переваг парку – можливість виробничої кооперації між його учасниками або спільне користування інфраструктурою, створення якої для окремого підприємства може бути занадто дорогою справою. Приклад такого індустріального парку – Західно-український промисловий хаб. Там є потужні очисні споруди, які потрібні для харчової промисловості і не потрібні, скажімо, для машинобудування. Тому в цьому парку основні резиденти – виробники продуктів харчування.

– Як Ви оцінюєте готовність аграрного бізнесу інвестувати в переробку? Що цьому заважає?

– Останні роки ми бачимо, що і наші вороги, і наші друзі з однаковим завзяттям блокують нам експортну логістику. Ставка на експорт сировини – ризик втратити все. Багато українських аграріїв відчули реалізацію цього ризику на собі. З іншого боку переробка стає фокусом державної політики. Програми підтримки від держави спрямовуються саме на створення переробних потужностей. Тож хто раніше усвідомить важливість розвивати переробку, матиме більший зиск. Це починають розуміти всі – від маленьких господарств до найбільших гравців.

Нещодавно я був на Хмельниччині. Там в індустріальному парку «Вуглецево-нейтральний еко-агро-хаб «Поділля-Городок» Епіцентр будує одночасно 4 переробні підприємства (біоетанол, біогаз, олія та корми для тварин) і 2 електростанції – сонячну і ТЕЦ на лушпинні соняшника. Будмайданчик площею 150 га виглядає вражаюче.

– Чи планується розширення підтримки для аграрних підприємств, які створюють продукцію з високою доданою вартістю саме в рамках індустріальних парків?

– Індустріальні парки надають низку стимулів для виробників. Це звільнення від імпортного мита і імпортного ПДВ на виробниче обладнання, можливість 10 років не сплачувати податок на прибуток за умови реінвестування вивільнених коштів. І право громади знижувати до нуля податок на землю. Агропідприємства, які будуватимуть переробку, можуть створити власні індустріальні парки або доєднатись до існуючих і скористатись цими стимулами.

Політика економічного розвитку

– Яке місце займає сільське господарство у Вашій стратегії відновлення української економіки?

– Моєю спеціалізацією є промислова політика. Під цим кутом зору я бачу ключові важливі задачі для українського агросектору. Перша – нарощення доданої вартості в кінцевому продукті. Зараз ми експортуємо більше половини вирощеної агросировини в необробленому вигляді. Тобто наш кінцевий продукт – сировина. Вартість тонни аграрного експорту у нас вкрай низька. Ми маємо збільшити її в рази. Це можливо зробити лише через переробку. Друга – наростити частку українських товарів в споживанні українського агросектору. Зараз частка імпорту в споживанні нашого сільського господарства близько 70%, відповідно місцевих товарів лише 30%. Це насіння, обладнання, засоби захисту рослин, техніка і т.д. Це має бути змінено з точністю до навпаки.

– У чому Ви вбачаєте ключову точку росту для агросектору: технології, експорт, інновації, кооперація чи щось інше?

– Кожне з наведеного потрібне. Наведу приклад, який поєднує в собі, можливо, усі ці напрямки – відродження промислового коноплярства. Ще років 50 тому в Україні під посівами промислових конопель було біля 150 тис га. Діяло більше 40 великих переробних заводів і за 60 маленьких, були дослідні інститути, селекція і т.п. Потім через державну політику галузь прийшла в занепад і про коноплі, які для нашої країни століттями були традиційною культурою, забули.

Зараз, в тому числі завдяки прийнятому Верховною Радою закону, галузь починає відновлюватись. Нещодавно на Житомирщині в індустріальному парку Ма’Рижани запустився завод з первинної переробки промислової коноплі. Підприємство виробляє довге волокно для потреб текстильної промисловості, коротке волокно для нетканих матеріалів, паперу, будівельної та ізоляційної продукції, а також кострицю для костробетону, ДСП й біопластику.

Перший врожай власники заводу виростили самостійно, бо фермери не хотіли ризикувати, не розуміючи попиту. Зараз завод вже запустився, тож для місцевих фермерів відкривається нова перспективна культура. Північ України для промислової коноплі є підходящим і по клімату, і по грунтам. З іншого боку, цей завод – лише перший переділ. З волокна можна робити пряжу, з пряжі тканину. Такі підприємства, а також інші по виробництву продукції з конопель, можуть бути збудовані в індустріальному парку в рамках виробничої кооперації. Таким чином є можливість створити повну вертикаль – від вирощування рослини до виробництва і експорту одягу.

– Чи є у планах створення окремої програми підтримки аграрного малого та середнього бізнесу?

– Політика розвитку українських виробників «Зроблено в Україні» має півтора десятки програм – від мікро- і малого бізнесу до великого. Переважна більшість – для ММСБ. Для найменших – гранти на старт власної справи до 250 тис грн (до 500 тис у прифронтових областях). Гранти для ветеранів та ветеранок – до 1 млн грн. Консультації по цим та іншим можливостям нададуть в центрах Зроблено в Україні, які спеціалізовані як раз на мікро- і малому бізнесі, їх створено вже понад 80 по всій країні на базі Державного центру зайнятості. Гранти на переробку, програми часткової компенсації вартості техніки, 5-7-9, продукти Експортно-кредитного агентства – все це працює більшою мірою на малий і середній бізнес.

Локалізація та експорт

– Що може зробити держава для стимулювання виробництва сільгосптехніки в Україні?

– Однією з найбільш ефективних економічних нішевих програм за всю історію незалежності є програма часткової компенсації вартості української с\г техніки для аграріїв. За час дії цієї програми з 2017 по 2021 рік обсяг виробництва сільськогосподарської машинобудівної продукції зріс вдвічі. Ця програма зробила купівлю нової української техніки більш вигідною для споживача, ніж навіть імпортної б\в. З’явились десятки нових виробників, а також нові види техніки. Наприклад виробництво обприскувачів у компанії Богуславська сільгосптехніка. Чи нові виробники тракторів, як Farmer в Дніпрі.

Після дворічної паузи у 2024 році фінансування цієї програми відновлено. Торік на неї було спрямовано біля 900 млн грн. Цього року вона так само повноцінно фінансується. Це гарна можливість для фермерів поповнити парк обладнання.

– Які механізми допоможуть аграрним підприємствам перейти від експорту сировини до експорту готової продукції?

– До інвестицій в переробку аграріїв штовхатиме життя. Всі вже розуміють, що переробка – це як мінімум диверсифікація ризиків і ринків збуту. Держава допомагатиме цьому стимулами. Пільгове кредитування по програмі 5-7-9 дає можливість для переробних підприємств брати до 150 млн грн на інвестиційні цілі. Гранти на переробку до 8 млн грн – можливість отримати грант на виробниче обладнання на умовах співфінансування 50% на 50% (для деокупованих територій – 20% на 80%). Індустріальні парки. Підтримка проєктів зі значними інвестиціями – для інвестицій від 12 млн євро це можливість компенсувати до 30% капекса через ряд форм державної підтримки. Першою компанією, яка скористалась цієї програмою, стала Астарта на завод з глибокої переробки сої.

Ще одна важлива ініціатива – спрощення зміни цільового призначення землі. Для будівництва підприємства потрібні землі промисловості. Віднедавна можна змінювати цільове призначення с\г землі на землі промисловості за спрощеною процедурою, яка скоротить час на це з 1 – 3 років, як було раніше, до 2 місяців. Ця процедура діє за межами населених пунктів і там, де немає розробленої містобудівної документації.

Це означає, що аграрій, маючи власну землю, може змінити цільове призначення потрібної ділянки на землі промисловості за 2 місяці, звернувшись до місцевого органу містобудування і архітектури. Це суттєве скорочення часу на будівництво. Цікаво, що перший випадок застосування цієї процедури зробив навіть не приватний власник землі, а громада.

– Чи є стратегія локалізації виробництва для сектору агропереробки?

– Зараз ми працюємо над створенням каталогу українського обладнання для агропереробки. В Україні багато виробників світового класу. Важливо, щоб всі зацікавлені споживачі знали про це. Також розробляємо модель стимулювання застосування українського обладнання.

Виклики і можливості

– Чи вважаєте Ви, що агросектор має достатню увагу з боку уряду в контексті повоєнного економічного відновлення?

– Знаю, що профільне міністерство аграрної політики в постійному діалозі з аграріями. Що стосується мого профілю по промисловій політиці і програм Міністерства економіки, ми всі їх моделюємо в такий спосіб, щоб вони були доступні для аграріїв, особливо в частині переробки.

– Чи можуть індустріальні парки стати осередками для агроінновацій, агростартапів, і якщо так – чи плануються відповідні кроки?

– Так, всі можливості для цього є. І ми вже бачимо, як аграрії починають їх використовувати.

Точки дотику з фермерами

– Як плануєте отримувати зворотний зв’язок від фермерів?

– Мої традиційні візаві – промисловці. Тож з тими фермерами, які мають власну переробку, я зустрічаюсь регулярно під час зустрічей з виробниками, які проводимо по всій країні. Такі зустрічі проходять за участі Президента або Першої віце-прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. Також нещодавно в пілотному режимі розпочали зустрічі з виробниками на рівні громад. Це робимо в Дніпропетровській області, у разі успішного досвіду поширимо цю практику на інші регіони. Мета зустрічей – інформування виробників про програми, об’єднані політикою «Зроблено в Україні»; можливість їм задати питання, в тому числі першим особам країни; отримання зворотного зв’язку від виробників.

Також я постійно відвідую підприємства, цікавлюсь практикою застосування програм підтримки, і там предметно обговорюємо проблематику конкретного виробника.

– Як можуть об’єднуватись громади або кооперативи, щоб створювати локальні агропарки?

– Законодавство і нормативна база для створення індустріальних парків будь-якої спеціалізації, в тому числі по агро-переробці, вже створена і відтестована. Моя команда і Міністерство економіки приділяємо багато часу роз’ясненням для громад, що таке індустріальні парки, забезпечуємо обмін досвідом між громадами і певною мірою провокуємо здорову конкуренцію. Податкові і митні стимули працюють. Запущена система фінансової підтримки від Мінекономіки на створення промислової інфраструктури індустріальних парків. Є успішні приклади, де можна перейняти досвід і навчитись на чужих помилках. Всім цим варто користуватись і створювати нові виробничі підприємства.

Анна Артим