Експертна думка: кукурудза: чого очікувати від цьогорічних жнив?

Жнива в Україні тривають. Найважчі та водночас найважливіші жнива за всю історію нашої незалежності…

Наразі аграрії збирають кукурудзу. Тож ми поцікавилися у експерта, яких результатів слід очікувати? Що буде з цінами на цю культуру? Яка ситуація з експортом?

Коментує аналітик УКАБ Світлана Литвин:

– Пані Світлано, як проходить збір кукурудзи та який прогноз щодо врожайності культури?

– Цього року збір врожаю відбувається дуже повільно. Станом на 17 листопада 2022 року зібрано лише 50% посівних площ кукурудзи. Основні причини таких темпів – тривалі дощі восени, низька фінансова спроможність українських аграріїв з комбінацією з відсутності впевненості, що всю зібрану кукурудзу вдасться реалізувати. Кукурудза в Україні здебільшого призначена для експорту, оскільки внутрішнє споживання значно менше, ніж обсяги виробництва цієї культури. Тому є ризики, що частина кукурудзи буде зимувати в полях.

Середня врожайність вже зібраної кукурудзи наразі становить 58,1 ц/га, що на 15% менше середніх показників врожайності цієї культури за останні 3 роки.

– Яка ситуація з основними світовими гравцями на ринку кукурудзи?

– В світі зараз відносно стабільна ситуація з обсягами виробництва кукурудзи. Згідно оцінок USDA, виробництво кукурудзи в світі в 2022/23 МР оцінюється на рівні 1 168,4 млн т, що на 4% менше попереднього періоду. Однак цього обсягу вистачає для задоволення всіх потреб. Найбільшими світовими виробниками в 2022/23 МР в світі є США (353,8 млн т), Китай (274,0 млн т), Бразилія (126,0 млн т), Аргентина (55,0 млн т), країни ЄС (54,8 млн т) та Україна (31,5 млн т) (дані USDA). Очікується зменшення обсягів виробництва кукурудзи в країнах ЄС через літню посуху, однак при цьому спостерігається збільшення в США, що компенсує ці втрати в світовому масштабі.

– Яких цін на кукурудзу варто очкувати цьогоріч?

– На внутрішньому ринку ціни на кукурудзу можуть далі зростати, однак вони все рівно будуть залишатися нижчими в порівнянні зі світовими. Через війну в Україні, всі логістичні витрати, страхування та ризики бере на себе українська сторона, та ще й пропонує привабливу ціну. В протилежному випадку закупівля української продукції здійснюватися не буде. Якщо робота «зернового коридору» буде зупинена, то зменшена експортна пропускна здатність та надлишкова пропозиція на ринку призведе до зниження ціни.

– Скільки кукурудзи потребує Україна для внутрішніх потреб? Скільки тонн зазвичай експортується?

– Внутрішнє споживання кукурудзи Україною становить близько 7 млн т.

Український експорт кукурудзи завжди залежав від обсягів виробництва. Ще ніколи не було перешкод для здійснення експорту, окрім цього року. За результатами 2021/23 МР Україна експортувала 23,5 млн т кукурудзи. Було б значно більше, однак блокада морських шляхів російськими військами не дозволила це зробити. За перші 4 місяці 2022/23 МР вдалося експортувати 7,4 млн т кукурудзи. При умові успішної роботи «зернового коридору» буде змога вивезти ще близько 18-20 млн т кукурудзи.

– Які є альтернативи «Зерновому коридору»?

– Згідно повідомлення Мінагрополітики, від початку війни український кордон перетнуло 29,1 млн тонн зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки. Зокрема, за 2,5 місяці осені до інших країн поїхало 16,6 млн тонн агропродукції, з них – 2,8 млн тонн за перші 15 днів листопада. Це на 800 тис. тонн менше, ніж за першу половину жовтня. Зерновим коридором за листопад вивезено близько 1,5 млн тонн с/г продукції.

Наразі стало відомо, що «Зернову ініціативу» продовжено ще на 120 днів. Україна зможе й надалі експортувати Коридором зернові, олійні та продукти переробки, доправляти зерно до країн, які опинилися на межі голоду, та забезпечувати світову продовольчу безпеку.

Проте, «Зерновий коридор» постійно перебуває під російським прицілом і будь-якої миті експорт продовольства з України може бути припинений. Тож трейдери вимушені шукати альтернативу. Останнім часом багато говорять про проєкт «Дунайський зерновий шлях», залізниця та прокладання нової залізничної колії через Польщу для прямих постачань українського зерна, можливість експорту зерна автомобільним транспортом.

Детальніше про ми запитали у генерального директора УКАБ Романа Сластьона:

– Альтернативні шляхи наразі забезпечують до 3 млн т на місяць експорту зернових, олійних та продуктів переробки.

Фактично, найбільшою з альтернатив є «Дунайський зерновий шлях». З цих 3 млн т 1.5 млн т – це поточна спроможність Дунайських портів. Наразі діє три порти на Дунаї – Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайський порт в Кілії. При цьому відбувається нарощення їх спроможності: розбудова за рахунок додаткових зернових терміналів, зокрема перша черга зернового терміналу Нібулон в Ізмаїлі демонструє зростання вантажообігу через порт Ізмаїлу. Експорт цим шляхом можна збільшити до 2 млн т, можливо, навіть більше. Однак, справа ще буде за судноплавством, щоб воно здійснювалося стабільно. Також є ще питання вирішення дна поглиблення чи забезпечення відповідної глибини осадки суден та можливості їх проходу через гирло Бистре та через Сулінський канал, оператором якого є Румунія.

Ще одна альтернатива – залізниця, котра через західні переходи забезпечує до 1 млн т експорту. Тут є можливість для збільшення. В першу чергу, це стосується перевантажувальних терміналів, крім того, збільшення рухомого складу – зерновозів, інших вагонів, які можуть перевозити зерно на європейській стороні.

Великим перспективним проєктом є можливість побудови широкої залізничної колії до Литви через Польщу. Протяжність – від 400 до 500 км такої колії має з’єднати ширококолійну мережу України з широкою колією Литви, і вийти до порту Клайпеди, що може забезпечувати до 2 млн т перевалки на місяць. Також є ще декілька інших глибоководних значимих та потужних портів у країнах Балтії, що можуть бути приєднані до цієї мережі. Однак, тут великим питанням стане окупність, адже логістичний шлях буде довшим, ніж до наших звичних українських портів. І, відповідно, важливою буде низька вартість логістики.  Якщо вона буде такою при окупності в 20-30 років цього проєкту, то він дійсно може мати право на життя.

Щодо автомобільного транспорту, то тут більшість «вузьких» місць стосуються міжнародних пунктів перетину кордону автомобілями. Є певні позитивні зрушення у збільшенні пропускної здатності на кордоні з Польщею. В бік Румунії досить сильно перевантажений пункт Порубне-Сірет. Проте, поруч з ним, як на захід, так і на схід, в 20-30 км є можливість добудувати проєкти, розпочаті раніше, – пункт пропуску в районі Красноїльська та інші. Якщо їх добудувати, то вони збільшать спроможність до перевезення. Наразі автомобілями ми транспортуємо до 700 тис. т на місяць продукції АПК.