Експертна думка. Підсумки року, що минає, в аграрній галузі та прогнози на 2023 рік

Добігає кінця 2022 рік –найважчий рік за всю історію незалежної України. І традиційно, в кінці року ми підбиваємо підсумки в аграрному секторі.

Попри повномасштабну війну, нашим сільгоспвиробникам вдалося неможливе: під обстрілами, на замінованих полях, в умовах дефіциту добрив, засобів захисту рослин, пального тощо посіяти, виростити та зібрати врожай!

Детальніше про труднощі, з якими найбільше стикалися агровиробники протягом сезону, про результати їх роботи, а також прогнози на 2023 рік ми поспілкувалися з аналітиком УКАБ Світланою Литвин.

– Пані Світлано, насамперед, як аграрний ринок України та світу відреагували на війну? Якими є основні трансформації?

–  Війна в Україні значно вплинула не лише на нашу аграрну сферу, а й на світову загалом. Щодо українського ринку, то основні зміни наступні:

• втрата значної частини посівних площ, що перебувають під тимчасовою окупацією;
• зміна експортних логістичних маршрутів та зростання вартості логістики. Через повне блокування морських портів на початку війни довелося практично повністю заново будувати альтернативні маршрути. Це призвело до зростання вартості перевезень в 4 рази в порівнянні з довоєнним рівнем через підвищений попит як на послуги перевезень, так і на зерновози.
• Обмежений доступ до фінансів. На українському ринку через надмірну пропозицію зернових та олійних культур, ціна залишається значно нижчою, ніж на світовому. Таким чином аграрії недоотримують частини виручки. Окрім того, через обмежений обсяг банківських ресурсів та здорожчання капіталу, ставки кредитування в Україні зросли більше, ніж вдвічі. Пільгові програми, запропоновані Урядом, не покривають повністю потребу в фінансуванні.

Щодо світового ринку, то тут на початку війни спостерігалося значне зростання цін на зернові та олійні культури, українська частка яких була значна в світовому експорті. Також спостерігалася проблема в забезпеченні продовольством африканських країн, котрі є традиційними покупцями українського продовольства. З початку роботи «зернового коридору», а також завдяки гарному врожаю в інших країнах світу, ситуація трішки вирівнялася. Однак, відносно стабільна ситуація на світовому ринку може знову змінитися у випадку зменшення посівних площ зернових культур Україною.

– Розкажіть більш докладно про виробництво та експорт зернових, олійних і технічних культур, а також цукру цьогоріч.

– За попередніми оцінками в 2022 році буде отримано 53,6 млн т зернових (з урахуванням кукурудзи, яку ще збирають), що на 38% менше аналогічного показника попереднього року та 19,3 млн т олійних культур, що на 25% менше 2021 року. Вже всі культури зібрані, окрім кукурудзи. Наразі близько 25% посівних площ кукурудзи все ще знаходяться в полях і процес збору триває.

Протягом останніх 3-х місяців майже вдалося наздогнати довоєнні обсяги експорту. В вересні, жовтні та листопаді 2022 року було експортовано близько 7 млн т продукції АПК. Це результат роботи «зернового коридору», а також альтернативних маршрутів експорту. Проте, ціни при цьому на українському ринку залишаються низькими через все ще надлишкову пропозицію, дорогу логістику та оплату всіх ризиків українською стороною. В структурі експорту в натуральному вимірі основні частки належать зерновим культурам (65%), олійним (18%) та рослинним оліям (7%).

Враховуючи наші значні логістичні проблеми, цілком логічно, що основними країнами-імпортерами є сусідні країни: Румунія, Польща та Угорщина. Також значні обсяги закупівлі завдяки роботі «зернового коридору» здійснює Туреччина.

– Якою була ситуація з поставками насіння, добрив та ЗЗР?

– На початку 2022 року більшість господарств мали запаси насіння, добрив та ЗЗР перед початком наступної посівної. З початком війни в Україні виникали логістичні труднощі з доставкою необхідних засобів виробництва, котрі поступово були вирішені. Варто зауважити, що на світовому ринку зараз спостерігаються певні проблеми з забезпеченістю добривами та ЗЗР. Була зменшена пропозиція добрив через зростання вартості енергоресурсів, які становлять значну частку в структурі виробництва. Щодо засобів захисту рослин, то були перебої з виробництвом діючих речовин в Китаї через зупинку заводів через коронавірусну інфекцію. Такі тенденції призвели до зростання цін на ці види засобів виробництва. Для українських аграріїв все це додатково ускладнилося частковою девальвацією гривні та зростанням логістичних затрат. Через низьку ціну на основні види зернових та олійних культур обмежуючим фактором була і залишається не наявність насіння, добрив чи засобів захисту, а фінансова спроможність аграріїв придбати їх.

– Прогнози на 2023 рік: чого можна очікувати агрогалузі в кращому випадку, якщо війна закінчиться, та у гіршому, якщо все залишиться так само?

– 2023 рік буде роком значних змін в аграрному секторі України. За попередніми оцінками в 2023 році в Україні буде на 45% скорочено посівні площі під зерновими культурами та на 60% менше отримано врожаю зернових в порівнянні з довоєнним 2021 роком. Причинами такого скорочення є зменшення всіх посівних площ, зміна структури посівів та зниження врожайності зернових культур.

Станом на грудень 2022 року з 28,4 млн га всіх посівних площ, що були в обробітку в 2021 року по всій території нашої країни, на підконтрольній території України знаходиться 24,6 млн га (86% всієї території), з яких ще 3,8 млн га неможливо посіяти через близькість до лінії фронту, залишки снарядів тощо.

Вже пройшла посівна озимих культур і можна спостерігати значне скорочення посівних площ. Засіяно 3,8 млн га озимих зернових культур, що на 26% нижче, як порівняти до показника восени 2021 року на контрольованих територіях, та на 43% нижче до посівів на всій території України. Варто відмінити, що північно-східні та центральні області більш критично знизили площі озимої пшениці.

Причиною такої тенденції є обмежена експортна можливість, дорога логістика та суттєва різниця в цінах через це по регіонах. Регіони, що знаходяться територіально близько до морських портів та кордонів з ЄС мають вищу ціну на сільськогосподарську продукцію в порівнянні з регіонами на півночі та сході нашої країни. Так, на Закарпатті ціна 1 т кукурудзи з ПДВ – 6800 грн, а в Сумській області – 4900 грн. Проте навіть у західних областях ціна є збитковою. Тому близькість до кордону з ЄС і працюючих портів визначає спроможність відповідних областей до продовження виробництва зерна.

Враховуючи значну частку логістики в ціні зернових культур цього року, буде спостерігатися зменшення посівів під зерновими культурами з одночасним збільшенням посівів під олійними культурами. Ціна на олійні в 2 рази перевищує ціни на зернові культури на світовому ринку. Тому за попередніми оцінками, посівні площі під зерновими в 2023 році становитимуть 8,7 млн га, що на 22% менше показника 2022 року та на 45% менше показника 2021 року. При цьому посівні площі під олійними прогнозуються на рівні 9,7 млн га, що на 32% перевищує показник 2022 року та на 9% більше показника 2021 року. Це вперше посівні площі під олійними культурами будуть більше, ніж під зерновими.

Враховуючи зниження внесення добрив на 50-60%, значні незібрані площі кукурудзи в полях, нестачу фінансування та необхідність значної економії, очікувана урожайність знизиться залежно від регіону і культури на 10-30% порівняно до середньої урожайності минулих років.

У підсумку прогнозований вал зерна в 2023 році може скласти 34 млн т, що на 37% менше показника 2022 року та на 60% менше показника 2021 року. Щодо олійних культур, то очікується валовий збір 19,3 млн т, що на 13% більше показника 2022 року та на 15% менше показника 2021 року.

З урахуванням наведених валових обсягів виробництва та внутрішніх потреб України,  експортний потенціал зернових та олійних культур в 2023/24 МР буде близько 35 млн т або 3 млн т на місяць. Для порівняння: в 2021/22 МР експортний потенціал був на рівні 85 млн т зернових та олійних або 7 млн т на місяць.

Підготувала Анна Артим