Підживлення озимих культур навесні

Поле озимини, як людина, зі своїми особливостями, характером, впливом погоди! Тож до кожного поля слід підходити індивідуально. Треба враховувати не лише прогнозований та бажаний врожай при складанні графіку підживлень, але й погодні умови, стан рослин, стан ґрунту та «поведінку» тих чи інших складових добрив у цьому ґрунті.

Відновлення весняної вегетації

У житті зимуючих рослин час відновлення вегетації –  один з найважливіших моментів. Проте проходження цього процесу щороку різниться, що призводить до все більшого ускладнення догляду за посівами озимих культур.

У роки з раннім відновленням весняної вегетації у озимих сприятливо протікають процеси регенерації, кущення, накопичення біомаси, підвищується ризик вилягання, формується високий врожай, але зі зниженим вмістом білка та клейковини.

У роки з пізнім відновленням весняної вегетації рослини не встигають розкущитись, пошкоджені перезимівлею посіви не завжди виживають, прискорено розвиваються та швидко виколошуються, виростають низькорослими, накопичують середню або малу кількість біомаси, зазвичай не вилягають та формують знижений врожай зерна, але з високим вмістом білка та клейковини.

Враховуючи важливий вплив часу відновлення весняної вегетації на подальшу вегетацію озимої пшениці та на кількість і якість майбутнього урожаю, слід переглядати норми внесення добрив, особливо для проведення весняних підживлень, залежно від умов зими та весни.

Добрива

Високий та якісний врожай озимої пшениці прямо залежить від збалансованих норм внесення NPK та мікроелементів.

Азот. Як відомо, найбільше азоту озимина потребує у фазу кущення та виходу в трубку, та в деяких випадках наливу зерна. Тому для повного забезпечення рослин азотом впродовж усієї вегетації краще вносити їх дрібно в декілька прийомів. Оскільки, практично всі азотні добрива легкорозчинні, зазвичай невелику частину їх вносять восени, а решту використовують під час весняно-літніх підживлень у фазах найбільшої потреби для росту і розвитку рослин.

Конкретні терміни дробного внесення азотних добрив залежатимуть від стану посівів, попередників та ґрунтово-кліматичних умов. Також, обираючи терміни, потрібно орієнтуватися і на мету внесення.

Науковці на основі останніх досліджень радять у випадку раннього та надраннього відновлення вегетації зменшувати кількість внесеного азоту в підживленні (до 30% від рекомендованих норм). При пізньому відновленні весняної вегетації, навпаки, слід збільшувати (на 20-40% від розрахункової згідно з нормативами) дозу весняних підживлень.

Фосфор необхідний рослинам озимої пшениці на всіх фазах росту і на всіх типах ґрунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компенсується посиленням фосфорного живлення на пізніших фазах розвитку, тому фосфорні добрива, основна кількість яких випускається у вигляді малорозчинних форм, рекомендується вносити під основний обробіток ґрунту.

Калій пшениця засвоює з ґрунту від проростання до цвітіння, а найбільш інтенсивно у фазах виходу в трубку і колосіння. Максимальна кількість калію накопичується в рослинах озимої пшениці у період цвітіння.

Повна норма калійних добрив вноситься разом із фосфорними під основний обробіток ґрунту. Наразі все частіше вносять калійні добрива, отримані способом гуміфікації, які мають назву гумат калію. Однак, у такому випадку, обов’язково рекомендується звертати увагу на концентрацію діючих речовин у препаратах та їх походження. Найбільш ефективні багатокомпонентні препарати, які, крім калію, що вноситься, містять солі гумінових, фульвових та карбонових кислот, котрі дозволяють переводити недоступний ґрунтовий калій у доступну форму.

Ефективність фосфору та калію значно зменшується на кислих ґрунтах. У цьому випадку важливо обирати добрива для позакореневого живлення з високим рівнем pH.

Як можна оптимізувати внесення добрив?

У випадку економії фінансових коштів та/або відсутності ґрунтового внесення мінеральних добрив єдиним способом відновити нестачу елементів живлення, наприклад, сірки, вже у вегетуючій рослині є застосовування методу підживлення по листу. Бажано проводити такий обробіток у комплексі з мікро- та макродобривами, в тому числі з калійними.

Завдяки позакореневому листковому підживленню відбувається легке та швидке засвоєння елементів. Крім того, немає непродуктивних втрат елементів живлення, які спостерігають під час класичного ґрунтового внесення. Це економічно виправдано та дозволяє зберегти та/чи збільшити врожай при мінімальних витратах.

До того ж, таке внесення не потребує спеціальної техніки, лише обприскувач. Багато добрив листового живлення сумісні з фунгіцидно-інсектицидною групою, що дозволяє оптимізувати їх застосування.

Комплексні макро- та мікродобрива

Для формування 5 т/га врожаю озимої пшениці, крім основних елементів живлення, потрібно ще 25 кг кальцію, 20 кг магнію, 15-17 кг сірки, 1,3-1,4 кг заліза, 0,4 кг марганцю, 0,3 кг цинку, 43-45 г міді, 25 г бору, 3,5 г молібдену. Найбільшу потребу озима пшениця має в таких елементах як мідь, марганець, цинк. Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення в легкодоступній формі у ґрунті майже не буває, тому для одержання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити комплексні мікродобрива.

Останніми роками рекомендують до мінеральних добрив відразу додавати мікродобрива, щоб компенсувати нестачу мікроелементів.

Наприклад, застосування сучасних препаратів, які місять азот, фосфор, сірку, гумат калію та комплекс амінокислот і мікроелементів, дозволяє забезпечити потреби паростків озимини у легкодоступних елементах живлення у період, коли коренева система рослин розвинута ще недостатньо, особливо за несприятливих умов.  Саме завдяки синергетичній дії гумінових та фульвових кислот з мікро- і макроелементами, що вносяться, можна істотно підвищити коефіцієнт засвоєння всіх внесених добрив та забезпечити рослину всіма необхідними елементами на весняному старті.

Багатокомпонентні препарати

Також важливу роль у процесах засвоєння та вироблення самою рослиною необхідних елементів відіграють амінокислоти. Коригування нестачі елементів живлення відбувається за їх безпосередньою участю. Амінокислоти мають важливе значення як чинники росту, є запасними сполуками, що необхідні для перебігу біологічних процесів. Відомо, що для їх утворення рослина витрачає велику кількість енергії. При застосуванні препаратів на основі амінокислот рослини отримують їх уже в готовому вигляді, їм не потрібно витрачати енергію на їх синтез із макро- і мікроелементів і вони відразу включають їх до складу білків і ферментів. Тому важливо врахувати при внесенні  органічних чи мінеральних добрив наявність амінокислот у препаратах при одночасному внесенні.

Комплексні багатокомпонентні препарати розроблені з урахуванням того, що кожен компонент у добриві підсилює один одного та покращує засвоєння складових. Такі добрива «закривають» нестачу багатьох необхідних елементів одночасно, заощаджуючи кошти на внесення. Таких препаратів на ринку України  – одиниці, наприклад, добрива ТМ «Українські гумати», які містять як і амінокислоти, так і мікро-, макроелементи, що можуть повністю забезпечити нестачу необхідних елементів живлення.