Система удобрення як провідний чинник підвищення урожайності ярих зернових колосових культур

Вирощування ярих зернових колосових культур зосереджено на значних площах, оскільки вони характеризуються коротким вегетаційним періодом та забезпечують високу продуктивність. Зерно цих культур широко використовується на продовольчі та кормові цілі, що зумовлює необхідність збільшення обсягів його виробництва.

Багаточисленні наукові дослідження спрямовані на вдосконалення технологій вирощування пшениці ярої, ячменю ярого в різних ґрунтово-кліматичних зонах. Інтенсивно впроваджуються агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення показників урожайності та покращення якості зерна. Одним з провідних прийомів, який забезпечує реалізацію потенційної продуктивності зернових культур, є збалансована система удобрення.

Реалізація потенціалу продуктивності ярих зернових колосових культур

В основу потенційної продуктивності пшениці ярої та ячменю ярого покладено отримання максимально можливої продуктивності сорту в конкретних умовах вирощування. Процес формування урожайності протікає під впливом абіотичних та біотичних чинників. До абіотичних чинників належать інтенсивність сонячної радіації, кількість опадів, температура повітря та ін., до біотичних відносять вплив життєдіяльності одних організмів на інші, серед яких важливе місце посідає ґрунтова мікробіота. Біотичні та абіотичні чинники визначаються кліматичними і ґрунтовими умовами та не залежать від діяльності людини, проте шляхом антропогенного впливу, який полягає у застосуванні прийомів вирощування, можливо знизити негативний вплив природного фактора на розвиток посівів.

Рівень урожайності є генетично обумовленою ознакою. Сорти інтенсивного типу пшениці ярої забезпечують урожайність зерна на рівні 4,0-4,9 т/га, ячменю ярого – в межах 4,5-6,0 т/га. Підбір сорту має першочергове значення при плануванні технології вирощування, за рахунок якого забезпечується 30 % продуктивності культури серед комплексу заходів.

Проте, досягнення високого рівня урожаю можливе шляхом обґрунтованого застосування комплексу технологічних прийомів: сівозміни, обробітку ґрунту, технології сівби, догляду за посівами, раціональної системи удобрення. Усі прийоми у технології вирощування потребують обґрунтованого підходу. Несвоєчасне виконання одного з них призводить до погіршення функціонування агроценозу, зниження продуктивності посівів загалом, що призводить до недобопу врожаю та економічних втрат.

Агрохімічними дослідженнями науково-дослідних установ та дослідами, закладеними у виробничих умовах, встановлено визначальний вплив удобрення на формування продуктивності пшениці ярої та ячменю ярого, доведено важливість оптимальних норм внесення мінеральних добрив, строків та способів їх застосування за певних умов. Ці культури відзначаються коротким періодом вегетації, відповідно, і коротким періодом засвоєння елементів живлення, вони мають слабо розвинену кореневу систему. Регулювання умов мінерального живлення цих культур забезпечується шляхом оптимального співвідношення макро- та мікроелементів у ґрунті.

Макроелементне живлення ярих зернових культур

Макроелементне удобрення дозволяє управляти врожайністю ярих зернових культур. Макроелементи входять до складу рослини у відносно великих кількостях – від сотих часток до цілих відсотків у перерахунку на суху речовину.

Життєво-важливими і першочергово-необхідними для розвитку рослин є азот, фосфор та калій. Будучи складовою частиною білкових речовин та органічних сполук, азот забезпечує наростання вегетативної маси, підвищує коефіцієнт кущіння рослин. Достатня кількість азоту у ґрунті у період активного росту рослин надзвичайно важлива, адже відомо, що добре розкущені рослини закладають більшу кількість продуктивних стебел.

Внаслідок достатнього фосфорного живлення забезпечується розвиток кореневої системи, від потужності та глибини проникнення якої залежить стан рослин. Не менш важливим є калійне живлення рослин, оскільки роль калію пов’язана з регуляцією водного балансу в рослині. Таким чином, за оптимального його вмісту у ґрунті у рослин підвищується посухостійкість та жаростійкість. Достатня забезпеченість пшениці ярої та ячменю ярого зазначеними елементами на відповідних етапах органогенезу створює умови нормального розвитку рослин.

На формування 1 т основної і побічної продукції пшениця яра засвоює з ґрунту 35-40 кг азоту, 8-10 кг фосфору та 15-25 кг калію. Винос азоту ячменем ярим складає від 20 до 30 кг, фосфору – 10-15 кг, калію – 20-25 кг.

Встановлення норм добрив здійснюється на основі агрохімічного аналізу ґрунту, з урахуванням кліматичних умов, виносу елементів живлення, запланованої урожайності та залежить від прийнятої у господарстві технології вирощування. На основі наукових досліджень рекомендованими нормами добрив під пшеницю яру в умовах достатнього зволоження є N_45-90P_45-90K_45-90.

Кращий результат дає внесення фосфорно-калійних добрив під основний обробіток ґрунту, що забезпечує перемішування їх із ґрунтом та розподіл в орному шарі. Азотні добрива доцільно застосовувати у кілька прийомів. З метою створення оптимальних умов азотного живлення перше внесення азоту здійснюють під культивацію – 30-40 % від запланованої норми. На початку виходу в трубку та у фазу колосіння проводять підживлення, розділяючи залишкову норму азоту на два внесення.

Система удобрення ячменю ярого залежить від попередника. Особливістю вирощування цієї культури є те, що він використовує післядію добрив. За розміщення посівів ячменю ярого після добре удобрених просапних культур добрив можна не застосовувати.

З метою отримання високої урожайності на рівні 4,0-5,5 т/га рекомендованим є застосування на родючих ґрунтах азотно-фосфорно-калійних добрив у нормі 30-60 кг/га діючої речовини кожного елементу. На бідних на поживні речовини ґрунтах норми добрив підвищують. Фосфор і калій необхідно вносити під зяблеву оранку.

За різними даними, внесення азотних добрив під культивацію забезпечує приріст урожаю зерна ячменю ярого в межах 0,5-1,5 т/га. Це обумовлює доцільність застосування частини норми азоту (N₃₀) у цей період. Під час вегетації доцільним є позакореневе підживлення азотними добривами.

Ефективними азотними добривами для підживлення є аміачна селітра, у якій азот міститься у легкозасвоюваній амонійній і нітратній формах та сульфат амонію. Для основного внесення можливим є застосування карбамідо-аміачної суміші (КАС), у якій поєднуються амонійна, амідна та нітратна форми азоту. Поєднання трьох форм азоту у складі КАС створює ефект пролонгованої дії, що дозволяє створити умови подовженої забезпеченості рослин азотом завдяки поступовому переходу однієї форми азоту в іншу. Внесення карбаміду також є ефективним.

Мікроелементи як доповнення системи удобрення

В системі мінерального живлення ярих зернових культур внесення мікроелементів істотно підвищує урожайність зерна та його якість. Для оптимального росту та розвитку пшениці ярої та ячменю ярого зростає потреба у мангані, цинку, кобальті, міді, борі та молібдені. Ці мікроелементи у рослинному організмі виконують важливі життєві функції, тому їх дефіцит є наслідком порушення фізіологічних процесів у рослині.

Мікроелементи містяться у ґрунті у формі важкорозчинних сполук, що обумовлює низький коефіцієнт засвоєння їх рослинами. Часткове надходження цих елементів у ґрунтове середовище відбувається з органічними добривами, однак цієї кількості недостатньо для забезпечення потреб росин. Значення мікроелементів особливо зростає за внесення високих норм макродобрив. Тому основне джерело їх надходження у рослини – це застосування мікродобрив.

Мікроелементи можливо застосовувати шляхом нанесення їх на насіння, а також проводити позакореневе листкове підживлення у період вегетації мікродобривами, які містять комплекс мікроелементів у хелатній формі. Хелати мікроелементів, проникаючи через листкову поверхню рослин, легко засвоюються, що безпосередньо впливає на посилення ростових процесів та закладання елементів продуктивності. Проведення листкових підживлень на фоні основного внесення мінеральних добрив підвищує урожайність ярих зернових на 1,5-2,5 т/га.

Таким чином, збалансоване мінеральне живлення ярих зернових культур макро- та мікроелементами сприяє розкриттю їх генетичного потенціалу та формуванню високопродуктивних посівів.

Вега Н. І., к. с.-г. н., в.о. доц. кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП