Як закласти основи високої продуктивності озимих зернових культур

Озимі зернові культури вирощують у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Частка посівів пшениці озимої, ячменю озимого і жита озимого у структурі посівних площ фермерських господарств з кожним роком збільшується. Це пов’язано, перш за все, з високим потенціалом урожайності цих культур. Проте, досягнення максимальної продуктивності сільськогосподарських культур забезпечується впровадженням науково-обґрунтованої технології вирощування, яка включає комплекс заходів, що сприяють реалізації їх генетичного потенціалу. Своєчасне і правильне застосування агроприйомів – обробітку ґрунту, внесення добрив, передпосівної підготовки насіння, дотримання термінів посіву та догляд за рослинами в період вегетації є важливою умовою формування високопродуктивних посівів озимих зернових культур.

Сорт як фактор високої продуктивності озимих зернових культур. Провідним чинником підвищення ефективності аграрного виробництва є впровадження перспективних сортів. У літературі Васильківського С. П., Кочмарського В. С. зазначається, що: «сорт – це група подібних за господарсько-біологічними властивостями і морфологічними ознаками культурних рослин, відібраних і розмножених для вирощування у виробничих умовах для підвищення урожайності та якості продукції». Генетичними особливостями сорту визначається біологічний потенціал поля (Васильківський С. П., 2014).

У структурі чинників, які мають вплив на продуктивність культури, 30 % урожайності забезпечується внаслідок правильного вибору сорту, інші 70 % займає технологія вирощування.

На сучасному етапі основними вимогами до сортів озимих зернових культур є технологічність сорту, стійність до несприятливих умов та формування високого рівня урожаю зерна. Цінними є сорти, які, крім високої продуктивності, характеризуються високою зимостійкістю, посухостійкістю, толерантністю до ураження патогенними організмами (Солодушко М. М., 2014). Вирощування сортів, які характеризуються високою стійкістю до ураження хворобами і пошкодження шкідниками, дозволяє знизити пестицидне навантаження на агроекосистеми.

Відомо, що сучасні інтенсивні сорти пшениці озимої здатні забезпечувати урожайність понад 8 т/га за створення сприятливих умов вирощування.

Важливе значення має адаптованість сорту до ґрунтово-кліматичних умов зони. Тому рекомендується вирощувати сорти, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Це офіційний документ, у якому представлені зареєстровані сорти, адаптовані до вирощування у конкретній ґрунтово-кліматичній зоні, які пройшли тривале сортовипробування в наукових установах, і здатні формувати в умовах цієї зони максимальну продуктивність. Також у Державному реєстрі сортів рослин наведено інформацію про метод створення сорту, групу стиглості, напрям використання, заявника та власника сорту.

Обробіток ґрунту. Основною метою системи обробітку ґрунту є збереження продуктивної вологи, поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту, знищення бур’янів, боротьба зі шкідниками та хворобами, створення дрібно-грудочкуватої структури, яка сприяє оптимальному розвитку кореневої системи рослин. Технологія вирощування передбачає проведення основного і передпосівного обробітку ґрунту.

Диференційований підхід до системи обробітку ґрунту з врахуванням ґрунтово-кліматичних умов зони, попередника, ступеня забур’яненості поля дає можливість створити сприятливі умови для формування високопродуктивних посівів.

Основний обробіток ґрунту під озимі зернові культури залежить від технології. Якщо після збору попередника на поверхні ґрунту залишилися рослинні рештки необхідно їх заробити дисковими знаряддями. В зоні достатнього зволоження ефективним є проведення оранки на глибину 25-30 см за два тижні до сівби. В умовах недостатнього зволоження, коли у поверхневому шарі ґрунту знаходиться всього 10 мм доступної вологи, доцільним є поверхневий обробіток.

Передпосівний обробіток ґрунту проводять комбінованими знаряддями з метою забезпечення вирівнювання поверхні ґрунту та отримання високої польової схожості насіння. Передпосівний обробіток ґрунту і сівба повинні бути одним технологічним процесом, тобто сівбу необхідно проводити слідом за передпосівним агрегатом. Це мінімізує непродуктивні втрати вологи.

Система удобрення. Система застосування добрив є вагомим чинником впливу на показники урожайності та якості сільськогосподарських культур і дозволяє знизити вплив несприятливих погодних умов на рослини

Азот, фосфор і калій – це три основні макроелементи, які життєво необхідні для функціонування рослинного організму. У зв’язку з цим, система удобрення має включати внесення азотних, фосфорних і калійних добрив.

В осінній період для пшениці озимої, ячменю озимого та жита озимого важливе значення має оптимальна забезпеченість рослин фосфором і калієм. Фосфор сприяє швидкому формуванню кореневої системи. За оптимальної забезпеченості фосфором покращується засвоєння рослинами води і поживних речовин з ґрунту, також він бере участь у процесах пов’язаних з формуванням генеративних органів.

Калій у рослинному організмі позитивно впливає на гідрофільність колоїдів протоплазми, що визначає посухостійкість рослин, підвищує стійкість до вилягання. Він регулює інтенсивність фотосинтезу – нагромаджується більше вуглеводів, унаслідок чого підвищується осмотичний тиск клітинного соку і знижується температура його замерзання. Як результат, підвищується морозостійкість рослин (Господаренко Г. М., 2013).

Достатня забезпеченість рослин фосфором і калієм підвищує стійкість рослин до ураження збудниками хвороб.

Плануючи систему удобрення важливо враховувати вимоги культури до умов мінерального живлення, тип ґрунту, кліматичні умови зони вирощування, запланований урожай, попередник, а також забезпеченість ґрунту елементами живлення.

Враховуючи зазначені аспекти, за даними наукових установ, восени під основний обробіток під пшеницю озиму рекомендовано вносити мінеральні добрива у нормі P_60-90K_60-90 з метою забезпеченості рослин фосфором і калієм упродовж вегетаційного періоду.

Азот – елемент, який впливає на формування вегетативної маси. Азотні добрива в осінній період вносять на бідних на поживні речовини ґрунтах у нормі N₃₀, решту в підживленні після відновлення весняної вегетації.

Для основного удобрення жита озимого норми фосфорно-калійних добрив становлять P_45-90K_45-90- Оскільки фізіологічно обумовлено, що в осінній період рослинами поглинається 20-25 % азоту, необхідно 1/3 норми азоту внести під передпосівну культивацію, решту – у підживленні (Седіло  Г. М. та ін., 2018).

Норми внесення мінеральних добрив під ячмінь озимий складають N_45-90P_45-90K_45-90 і визначаються технологією вирощування. Фосфор і калій вносять під основний обробіток. Допустимим є внесення азотних добрив (50 % від запланованої норми) в осінній період після гірших попередників, коли ґрунт недостатньо забезпечений азотом.

Підготовка насіння до сівби, сівба. Озимі зернові – пшениця, ячмінь, жито є культурами суцільного посіву. Їх сівбу необхідно проводити відкаліброваним насінням, сортова чистота якого повинна становити не менше 99 %. Важливим аспектом передпосівної підготовки насіння є протруювання, що дозволяє захистити рослини на перших етапах росту та розвитку від ураження патогенами та пошкодження шкідниками. Зокрема, дія фунгіцидних протруйників спрямована на захист рослин від твердої і летючої сажки, оскільки відомо, що збудників зазначених хвороб неможливо контролювати застосуванням пестицидів по вегетуючих рослинах, а також захищають від кореневих гнилей, гельмінтоспоріозу, борошнистої роси, септоріозу сходів. Інсектицидні протруйники є ефективними у боротьбі з дротяником, хлібною мухою, попелицею, злаковою мухою, підгризаючою совкою.

Протруєний насіннєвий матеріал забезпечує отримання дружніх сходів і знижує імовірність втрати врожаю на 50 % внаслідок діяльності шкодочинних організмів. Протруювання насіння озимих зернових культур проводять одним із препаратів занесених до Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні.

Комплексно з протруйником на насіння рекомендується наносити мікроелементне добриво, що забезпечує кращий розвиток рослин та сприяє формуванню вищих показників урожайності.

Сівбу необхідно проводити у добре підготовлений ґрунт, оскільки від цього залежить якість сівби і схожість насіння.

Щоб отримати високу урожайність, до припинення осінньої вегетації рослини мають нагромадити достатню кількість цукрів. Тому дотримання термінів сівби є основним аспектом, яким визначається оптимальний розвиток рослин до входження в зиму. Надто ранні терміни посіву сприятимуть переростанню рослин, запізнення з сівбою призводить до формування недостатньо розвинених посівів і є наслідком поганої перезимівлі.

Необхідно враховувати температурні показники. Зокрема, сівбу пшениці озимої необхідно проводити, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14-15 ^оС, тривалість її осінньої вегетації – 40-50 днів. Орієнтовно, в зоні Західного Лісостепу терміни сівби припадають на другу-третю декаду вересня (Лихочвор В. В. та ін., 2014).

Регулювання норми висіву сприяє створенню оптимальної густоти стояння рослин на одиниці площі.

Отже, в осінній період технологічні прийоми вирощування озимих зернових культур мають бути спрямовані на створення найсприятливіших умов для проростання насіння, отримання дружніх сходів та доброї перезимівлі, що є основою отримання високої урожайності.

Вега Н. І., к. с.-г. н., кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НАУ

Фото: Павло Балюх