Юліан Павликовський – фахівець сільського господарства Галичини

Народився Юліан Павликовський у селі Синьків на Радехівщині в родині місцевого священника Володимира Павликовського. Дитячі роки запам’ятались Юліанові  гіркою втратою. На шостому році життя він залишився круглим сиротою. Далі виховувався під опікою бабусі, батькової мами, у її родинному селі Ясенів Брідського повіту.

Після навчання  в початковій школі став учнем  німецької гімназії в Бродах, яку закінчив з відзнакою у  1906 році. Ще з юнацького віку  захоплювався читанням книжок , які знаходив у бібліотеці свого батька. Дбав про її поповнення, витрачаючи на це немалі кошти. Тому справжньою трагедією стало для Юліана знищення бібліотеки мадярськими вояками у 1916 році.

Будучи студентом  Львівського університету, вивчав  право, політичні науки та історію України. Останню на той час викладав сам Михайло Грушевський. Після завершення правничих студій відбував сільськогосподарську практику в рідному Ясенові. Захоплення сільським господарством спонукало його вступити у 1910 році до Вищої школи хліборобської культури у Відні. Там, крім політичної економії, він вивчав біологічні науки, лісівництво і кооперацію. Цікавився економічними теоріями науковців Німеччини та Австрії. Ще з студентських років був дуже активний у громадській діяльності. Брав участь у праці товариств «Сільський господар», «Січ» та «Земля». В останньому обирався головою.

Здібного юнака помітили. Його запрошували  застосовувати свої вміння і  знання за межами краю. Та патріотичні  почуття перемогли і Юліан  став в обороні інтересів українського селянства. Свою професійну діяльність розпочав референтом, а згодом інспектором та керівником господарської відбудови країни у товаристві «Сільський господар». Роботу припинила війна. В 1915 році був мобілізований до австрійської артилерії, яку того ж року покинув з огляду на незадовільний стан здоров’я.

Внаслідок лихоліття Першої Світової війни сільське господарство  в Галичині було зруйноване. Тому  вже з  1918 року  Юліан знову  працює над його відродженням. У післявоєнні роки став головним  організатором діяльності товариства «Сільський господар» на Західній Україні.

Найбільш значним його внеском впродовж 1922-44 років була робота з організації і розбудові західно- українського  кооперативного руху. У це він вклав усі свої знання, досвід і помисли. В 1924-30 роках був президентом, а потім заступником президента краєвого товариства «Сільський господар» у Львові. Аж до 1939 року працював головним директором «Народної торгівлі», яка своєю мережею охоплювала всю Галичину. У 1919- 39 роках був членом Ради зернової і товарної біржі у Львові, а від 1929 року – заступником президента цієї установи. Водночас був членом Державної кооперативної ради у Варшаві(1924-39) і членом Державної хліборобської ради (1925-39). Крім того, був членом Ради Інституту Культури Села (1925-39) і сенатором польського сейму (1930-38).

Будучи ідеологом  західно- українського кооперативного  руху, написав чимало науково-популярних праць, в яких виявив  багато самостійного дослідницького  хисту, науково- методичної підготовки та великої обізнаності в справі. В основу селянського добробуту Ю. Павликовський ставив право українського селянина на свою землю. Гостро це питання підняв у праці «Земельна справа в Східній Галичинні»(1922), яка дала короткий історичний та економічний огляд земельного питання і тогочасний його стан в краї. У наступній брошурі «В обороні рідної землі»(1925) писав: «Земля в серці нашого люду і займає якраз ту глибоко вкорінену силу, яка, зорганізована належно, мусить нашій нації оконечно принести побіду». Обстоюючи право українського народу на власну землю, Ю. Павликовський на конкретних фактах простежив процес її пограбування чужинцями, зокрема поляками від часів зруйнування Київської Русі.

Ю. Павликовський розробив проєкт парцеляції поміщицької землі  для українського селянства. На його думку, основним засобом для цього могли стати парцеляційні кооперативи із центром у Львові. Тут мали працювати фінансовий, аграрно- політичний та організаційний відділи. Селяни, які хотіли придбати землю, мали спочатку створити парцеляційну спілку, яка розділятиме поміщицьку землю. У жовтні 1936 року Юліан з цим проєктом виступив на протестаційних зборах у Львові проти польської колонізації Галичини.

Позитивно, що  економічний світогляд Ю. Павликовського  був зорієнтований не на зовнішню допомогу, а на мобілізацію внутрішніх можливостей народу. Він писав: «Наш народ мусить підняти планову працю над самим собою. Об’єднаний спільною метою, поведе її дружно усіма сучасними господарськими установами, що працюють на селі і для села». На увагу також заслуговують його праці «Слідами ідеї кооперації і союзного устрою «Народної торгівлі»»(1923), «Природа, мета і світогляд українського кооперативного руху»(1923) та інші. За низку наукових праць йог обуло обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Напередодні та  в роки 2 світової війни Ю. Павликовського  очікувала доля емігранта. Уникаючи  репресій з боку більшовиків,  двічі втікав зі Львова: у 1939 році за Сян, а в 1944 році  до Німеччини. Та навіть війна  не перервала його поступу. У воєнні роки очолював відділи Ревізійного союзу кооперативів у Львові. В еміграції був головою Надзірної ради кооперативів «Кос» і «Лебор».

Викладав в Українському Вільному Університеті у Мюнхені.

Помер 28 грудня 1949 року, залишившись думками і серцем в Україні.

Підготувала Христина Котович