Закон щодо регулювання сфери ГМО в Україні − проміжні підсумки. Коментар експерта

«Публічна дискусія щодо законопроєкту 5839, який пройшов перше читання у парламенті в кінці 2022 року, і яким, після його ухвалення в цілому, регулюватиметься сфера ГМО в Україні, принесла результат. До тексту документа було внесено принаймні частину змін, на яких наполягали представники аграрної галузі, за що хочеться висловити подяку усім учасникам обговорення. Водночас процес удосконалення закону не можна вважати завершеним, як і не слід поспішати з фінальним голосуванням за нього. На це є низка вагомих причин.

Закон щодо ГМО належить до пакета євроінтеграційних законопроєктів, ухвалення яких є частиною зобов’язань України на шляху до ЄС. Тож і підхід до його розробки має бути ретельним та виваженим, зважаючи на вагу питання. Закон матиме суттєвий вплив на український аграрний ринок, на експорт української сільськогосподарської продукції, зрештою – на здоров’я українців, котрі повинні отримати повну поінформованість щодо того, які саме продукти їм пропонує ринок – з ГМО чи без тощо. Праця над покращенням законодавчої бази та підзаконними актами у нас ще попереду.

Натомість варто проаналізувати те, на якому етапі зараз знаходиться дискусія, до чого вона призвела, і чого варто прагнути.

У доопрацьованому тексті законопроєкту з’явилося поняття відкритості і доступності реєстрів площ вирощування ГМ-продукції, поняття оцінки ризику ГМО, тобто комплексної оцінки їхнього впливу на здоров’я та екосистему. З’явилися заходи відповідальності – позапланові перевірки, поруч із плановими, поняття знищення та утилізації незаконної ГМ-продукції, перелік дозволів на випробування та дослідження ГМО та відкритий перелік суб’єктів цієї діяльності.

Разом з цим неможливо пройти повз того, що і у такому вигляді із тлумаченням поняття оцінки ризику ГМО, йдеться про оцінку впливу також на екосистеми і здоров’я. 19 квітня 2023 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів надало та опублікувало свої зауваження до законопроєкту 5839.

І українцю потрібно розуміти, що оцінка ризику ГМО держорганами – це переважно паперова і документальна оцінка. На нашу ж думку, понятійний апарат та його єдине розуміння і застосування – це перше, з чого треба починати, наближаючи українське законодавство до європейського.

Частково до стандартів ЄС у законопроєкті прописана й процедура утилізації та знищення незаконної ГМ-продукції, але добре вже те, що вона тепер присутня у тексті документа.

Загалом, і хочеться сподіватись, що це буде враховано під час подальшого доопрацювання Закону, держави-члени ЄС, як правило, повторюють своїми законодавчими актами директиви або регламенти Євросоюзу, залишаючи при цьому за собою право окремих заборон – на вирощування культур, видів, сортів у нашому випадку.

Та у цьому контексті великим успіхом можна вважати вже те, що під час роботи над законопроєктом 5839 нам вдалося узгодити із парламентарями те, що після офіційного вступу України до Європейського Союзу у нас будуть скасовані реєстрації усіх сортів та гібридів ГМО, які відсутні у законодавстві ЄС.

Кроком уперед є також те, що вдалося прописати у законопроєкті порядок розташування ділянок з ГМ-посівами, у тому числі їхнього розміщення біля прикордонних територій.

Дискусійним залишається питання стосовно штрафів. Наша позиція щодо запровадження великих штрафів за незаконне вирощування ГМ-продукції підтримки у народних депутатів під час обговорення не знайшла. Хоча, об’єктивно кажучи, – чим вищими є ризики (для людей та екології), тим вищою має бути і відповідальність. €3 тис. за незначне, і до €300 тис. за значне порушення відповідно, як це передбачено в Іспанії, наприклад.

Окрема дискусія стосується згадування у тексті Закону конкретних культур, і вона продовжується. Позиція виробників – не запроваджувати ГМО, наприклад, для кукурудзи, яка є вагомою частиною українського експорту. Слід нагадати, що у 19 країнах ЄС ГМ-продукція взагалі під забороною, а щодо кукурудзи існує єдине виключення – Іспанія, де запровадження ГМО на незначних площах було викликано місцевими обставинами – боротьбою зі шкідниками. Втім, без особливих успіхів.

Ми не вважаємо достатньо аргументованою апеляцію до досвіду країн Латинської Америки чи США щодо запровадження ГМО, адже Україна інтегрується з ЄС, а не з ними. Та й у цих частинах світу економічна доцільність вирощування ГМ-продукції, м’яко кажучи, під питанням.

Безсумнівна перевага України у її спроможності постачати на світовий ринок преміальну, а не ГМ-продукцію. Крім того, і можливо саме це у першу чергу – на столі в українців наразі є преміальна їжа. Це величезна розкіш у сучасному технологізованому світі. Але це може змінитися у разі поспішних рішень.

Ніхто не береться стверджувати, що ГМ-продукція шкідлива. Але ніхто наразі не може дати гарантію її безпечності. Проблема полягає саме у недостатньому дослідженні цього питання.

Тому у світі, і у ЄС зокрема, все більше уваги приділяється не лише врегулюванню вирощування ГМО як таких, але й їхній присутності у кормах для тварин, м’ясо яких потрапляє на стіл споживачів. Отже, й Україна, український законодавець, має поставитися до ухвалення такого важливого закону вкрай відповідально. Ми вже бачимо, що відсутність чіткості, розуміння та доведеності несе репутаційні ризики та маніпуляції з експортом. Відтак, у квітні в Угорщині було знищено вантаж української кукурудзи, у якій місцеві експерти заявили, що виявили ГМО.

Нам потрібно ще більш глибоко доопрацювати Закон, із конкретним розумінням, які пізніше будуть підзаконні акти, і відповідальні виконавці, щоб таких неприємних випадків, як цей, не траплялося у майбутньому.

Як зазначив у своєму висновку євроінтеграційний комітет ЄС, проєкт Закону уже не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України та праву Європейського Союзу. Водночас він потребує доопрацювання з метою більш повного врахування положень Директиви 2001/18/ЄС»

Сюзана Григоренко, виконавча директорка «Насіннєва асоціація України»