Значення пожнивних решток як добрива

Пожнивні рештки рослин (стерня та коріння) – важливе джерело поповнення запасів органічної речовини в ґрунті. Їхня кількість визначає характер і ступінь впливу тієї чи іншої культури на його родючість. Рослинні рештки відіграють значну роль у зміцненні біологічного складу ґрунту, наповнюючи його органічним вуглецем і азотом, які живлять і дають енергію мікроорганізмам, що там мешкають.

Просапні та овочево-баштанні культури висувають доволі високі вимоги до вмісту в ґрунті гумусу та поживних речовин, а пожнивних решток залишають після себе дуже мало. Тому вони негативно впливають на родючість ґрунту, а от зернові культури споживають поживних речовин приблизно в 2 рази менше, ніж просапні, а кількість пожнивних залишків у них набагато більша, що позитивно позначається на вмісті гумусу в ґрунті.

Кормові рослини дають високий урожай зеленої та сухої маси, половина якої після згодовування худобі повертається в ґрунт у вигляді гною і залишає там велику кількість пожнивних решток. У щільному неораному ґрунті вони розкладаються повільніше, що також позитивно впливає на поповнення запасів гумусу.

Як підвищити родючість ґрунту за допомогою пожнивних решток?

Підвищенню родючості ґрунту найбільше сприяють багаторічні бобові кормові культури: люцерна, конюшина лучна та їх суміші зі злаковими травами. У коренях бобових вміст азоту, що визначає удобрювальну цінність післяжнивних залишків, досягає 2-2,5%, в інших культур він не перевищує 0,5-1%.

Органічно зв’язаний азот пожнивних решток багаторічних бобових культур найкраще використовується просапними культурами (картопля, кукурудза на силос та ін.). Пожнивні рештки люцерни за вмістом у них сухої речовини й азоту можна прирівняти з розрахунку на 1 га до 30 т гною, а конюшини та конюшино-злакової суміші – до 24 т. Дворазовий однорічний обробіток конюшини та конюшино-злакової травосуміші набагато ефективніший за їхнє одноразове дворічне культивування.

Однорічні бобові при вирощуванні як основної культури залишають після себе в ґрунті тільки 10-15 ц/га сухої речовини пожнивних залишків. Тому удобрювальна цінність їх менш висока, ніж конюшини та люцерни.

Злакові трави за масою пожнивних решток посідають перше місце, але в цих рештках ширше, ніж у бобових, співвідношення С:N і мало азоту (0,5-0,75%). Зі злакових найбільшу масу коренів (понад 100 ц/га сухої речовини) утворює костриця овеча.

Кількість і якість пожнивних решток, які надходять у ґрунт, суттєво залежить від структури посівних площ і проміжних культур.

Солома як органічне добриво

Солома – одне з основних джерел органічної речовини. Валовий вміст сухої органічної речовини в урожаї соломи з усієї площі зернових не менший, ніж у загальній масі гною, що вноситься в ґрунт.

Солома за будь-якого використання (на корм худобі, для підстилки тваринам або для внесення її в ґрунт як добриво) зрештою стає джерелом органічної речовини для поповнення зменшення запасів гумусу в ґрунті. Тому вкрай важливо весь вирощений урожай соломи повністю використовувати для цих цілей і не допустити спалювання її на полях.

Очікуваний валовий урожай соломи ярих зернових не менший, ніж оприбуткований валовий збір зерна, а в озимих – набагато більший.

Хімічний склад соломи досить широко змінюється залежно від ґрунтових і погодних умов. За вологості 15% у ній міститься в середньому 0,5% азоту, 0,2 – фосфорного ангідриду, 1 – окису калію та 35-40% вуглецю у формі різних, у тому числі легкодоступних для мікрофлори, органічних сполук (целюлоза, пентозани та геміцелюлоза). Крім того, присутні в невеликих кількостях сірка, кальцій, магній і різні мікроелементи (бор, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт та ін.).

Яким методом та на яку глибину правильно заробляти солому?

Під час заорювання соломи, що залишається в полі після збирання зерна, у ґрунт повертається (у розрахунку на 1 га): 12-15 кг азоту, 7-8 – фосфору і 24-30 кг калію. Солома – важливе джерело поповнення запасів вуглецю, що слугує матеріалом для утворення гумусу ґрунту і вуглекислоти, яка поліпшує умови повітряного живлення рослин. Солома швидше розкладається за хорошого доступу повітря в ґрунт (в аеробних умовах). Процес розкладання особливо швидко йде в початковий період, коли ґрунтові мікроорганізми мають у своєму розпорядженні значну кількість легкодоступного вуглецю та елементів живлення. Після розшарування клітковини для мікроскопічних грибів стає доступним лігнін. На нейтральних ґрунтах, добре забезпечених поживними елементами, солома розкладається протягом 3-4, на кислих важких – 4-5 років.

За регулярного внесення соломи нестача азоту проявляється лише в перші роки. Надалі азоту вивільняється більше, ніж знову закріплюється. Тому позитивний ефект від післядії соломи нерідко спостерігається навіть без додаткового внесення азотних добрив. Додаткове застосування азотних добрив не тільки унеможливлює можливе зниження врожайності в перший рік після внесення соломи, а й навіть підвищує загальну ефективність добрив. Мінеральні азотні добрива можна замінити напіврідким безпідстилковим гноєм – не менше 3-5 т на 1 т соломи. За такого поєднання добрива діятимуть не гірше за звичайний підстилковий гній. Вважається, що заробка в ґрунт має відбуватись на 2-3 см до 1 т соломи. Якщо ж кількість решток перевищує 5 т, заробка у ґрунт має бути мінімум на 10 см.

Підготувала Христина Котович