Новини, Рослинництво

Мікроелементи: основні моменти, про які варто пам’ятати

27.06.2021

Мікроелементи: основні моменти, про які варто пам’ятати

Мікроелементи – це хімічні елементи, без яких не обходиться жоден фізіологічний процес життєдіяльності як рослинних, так і тваринних організмів. Рослинами вони використовуються у мінімальних кількостях порівняно з макроелементами, проте, їх біологічна роль досить суттєва, а їх місце в житті рослин не можна недооцінювати. Недарма їх інколи навіть називають «елементами життя». За їх нестачі або відсутності живий організм не здатен нормально функціонувати. 

Загальновідомо, що основним джерелом надходження поживних елементів є ґрунт. Звичайно, брак елементів живлення в ньому не призведе до загибелі сільськогосподарських культур, але точно стане причиною зниження інтенсивності та рівномірності процесів росту і розвитку. Як наслідок, рослини не зможуть реалізувати свій генетичний потенціал, тобто дадуть низький та неякісний врожай.

Стосовно позакореневого застосування мікроелементів, то тут є чимало скептиків. Дехто свою думку обґрунтовує тим, що достатньо основного внесення, аби рослина повноцінно розвивалась і продукувала, а, мовляв, про все інше має подумати природа. Можливо, певною мірою, це і так, проте, зміни кліматичних умов останніх років диктують зовсім інші правила. Та й мікроелементи не можуть бути замінені іншими речовинами або компонентами біохімічних процесів, а їх нестача обов’язково повинна бути компенсована з урахуванням функціональної дії, тобто впливу або ж участі в конкретному фізіологічному процесі.

Варто звернути увагу і на форму мікроелементів, в якій вони містяться у ґрунті, адже рослиною використовуються лише водорозчинні рухомі форми, а нерухомі використається тільки після проходження процесів трансформації. Досить часто, внаслідок впливу погодних умов ці процеси уповільнюються або ж і зовсім зупиняються. Неабияке значення при цьому має рівень ґрунтової вологи, адже за умови рясного зволоження, мікроелементи досить часто вимиваються в нижні горизонти і стають недоступними для кореневої системи рослин. Тож їх позакореневе внесення стає просто необхідним.

Практично усі мікроелементи є складовими ферментів, окрім Бору, а головні їх функції полягають у таких ключових аспектах:

  1. За умови наявності всіх необхідних мікроелементів (а для кожної рослини їх спектр відрізняється) повноцінно синтезуються усі біоферменти, що сприяють ефективному використанню води, сонячної енергії та потрібних в конкретний період росту і розвитку елементів живлення (N, P, K, S, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, B, Zn, Mo, Co). А це призведе до підвищення якості та кількості врожаю.
  2. Ферменти, вироблені за достатньої кількості мікроелементів, покращують регенеруючу здатність рослинних тканин та підвищують їх стійкість до захворювань.
  3. Завдяки мікроелементам покращується імунітет рослин та підвищується стресостійкість. Їх нестача провокує стан фізіологічної «депресії» та втрату опірності до грибкових захворювань.
  4. Переважна більшість мікроелементів є активними каталізаторами, що прискорюють низку біохімічних реакцій. А спільний вплив деяких з них посилюють каталітичні властивості кожного окремого мікроелемента (ефект синергізму).

Значний вплив мають мікроелементи на спрямованість біохімічних процесів та на біоколоїди рослинних клітин, а також на трансфер цукрів. Мають здатність прискорювати або ж за потреби уповільнювати синтез білків. Адже важливо, аби у потрібний момент необхідний мікроелемент виконав свою функцію та забезпечив повноцінне протікання усіх процесів синтезу, обміну та метаболізму, що відбуваються в рослині.

Неправильне співвідношення елементів основного живлення (NPK) зазвичай провокує не лише аномальний розвиток рослин, але й підвищує ризик захворюваності. Мікроелементи ж мають здатність знівелювати цей фактор і не лише знизити ризики, але й ліквідувати їх за умови вчасного реагування. Наприклад, Марганець може регулювати співвідношення двох- і трьохвалентного заліза в клітинах. Практично усі фотосинтетичні процеси регулюються міддю, зокрема, вона запобігає руйнуванню хлорофілу, а Бор та Марганець відновлюють фотосинтез після підморожування рослин.

Ці мікроелементи можна назвати ключовими, адже Бор забезпечує стійкість до хвороб та збільшує урожайність і її якість. Покращує синтез та переміщення вуглеводів, відіграє важливу роль у процесах ділення клітин та синтезі білку. Посилює ріст пилкових трубочок та проростання пилку, збільшуючи кількість квіток і плодів. Водночас, Мідь бере участь у фотосинтезі та утворенні ензимів, входить до складу білків і ферментів. Посилює засвоєння азоту та забезпечує високий урожай. Щодо Марганцю, то він бере участь у процесах фотосинтезу, утворенні хлорофілу та синтезі білку, збільшує цукристість плодів і овочів, прискорює розвиток рослин і їх плодоношення. Залізо бере участь в утворенні хлорофілу і білків.

Загалом прослідковуються наступні тенденції щодо необхідності застосування мікроелементів у живленні сільськогосподарських культур:

  1. Нестача засвоюваних мікроелементів в ґрунті веде не лише до зниження врожайності сільськогосподарських культур, але і до погіршення його якісних характеристик. Це стане причиною появи різноманітних хвороб (бактеріоз льону, серцевинна гниль і дуплистість буряка, пробкова плямистість яблук, пустозернистість злаків, сіра плямистість вівсу, розеткова хвороба плодових і різні хлорозні захворювання).
  2. Оптимальним є одночасне надходження макро- і мікроелементів, особливо якщо це стосується фосфору і цинку, нітратного азоту і молібдену.
  3. Важливо враховувати, що деякі мікроелементи не реутилізуюються, тобто не використовуються повторно і не переміщаються зі старих органів у молоді. Тому протягом всього
    вегетаційного періоду рослини відчувають потребу в основних мікроелементах.
  4. Ефективним є внесення мікроелементів у вигляді хелатів, які мають високу біологічну активність, особливо при проведенні позакореневих підживлень у поєднанні з макроелементами. При цьому важливо розуміти, наскільки динамічним і в якому напрямку є переміщення кожного з них. Наприклад, Бор та Цинк досить повільні при переміщенні у вертикальному напрямку, а їх концентрація різко знижується у напрямку з нижньої частини рослини до верхньої.
  5. На загальний вміст мікроелементів у ґрунті не мають впливу профілактичні норми внесення мікроелементів у біологічно активній формі (хелати). Однак, при цьому значно покращуються умови вирощування сільськогосподарських культур, що є передумовою підвищення врожаю і його якості, усунення ознак стресу та стимулювання імунітету.
  6. Мікроелементи найбільше проявляють свою біологічну активність за умови внесення їх у суворо визначених нормах у критичні періоди росту і розвитку сільськогосподарських рослин, тобто саме тоді, коли рослина найбільше потребує їх.

Потреба в елементах живлення, зокрема в мікроелементах у різних культур неоднакова, проте, існують певні загальні аспекти:

  • невисокий рівень виносу, проте, високий рівень засвоюваності мають зернові колосові, кукурудза, зернобобові, картопля;
  • підвищений рівень винесення та невисокий рівень засвоюваності мають переважна більшість коренеплодів (цукрові, кормові, столові буряки і морква), овочі, багаторічні трави (бобові та злакові), соняшник;
  • найвищий рівень виносу мікроелементів мають сільськогосподарські культури, що вирощуються в умовах зрошення.

Отже, проводити підживлення чи ні – рішення кожного, але, враховуючи сучасні зміни кліматичних умов, рослина не здатна самостійно, без нашої допомоги, забезпечити себе усіма необхідними елементами та речовинами аби повноцінно розвиватись та продукувати.

М. Б. Августинович, к. с/г. н.,
Український науково-практичний центр
«Інститут живлення рослин»

Залишити коментар: