Агросектор Мексики: від спадщини ацтеків до сучасних технологій

Мексика – країна загальною площею 1,95 млн. кв. км, розташована в Північній Америці та займає практично всю її центральну частину. На півночі та сході межує зі США, на південному сході – з Белізом та Гватемалою. Клімат переважно субтропічний, з яскраво вираженим сезоном дощів.

Частка сільського господарства у формуванні ВВП країни невелика (близько 4%), проте воно є важливою галуззю економіки, оскільки забезпечує засобами існування значну частину громадян Мексики.

Мексика є одним зі світових постачальників зернових, фруктів, овочів та кави. Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбуза, баклажанів та чилійських червоних перців розміщено по всій країні, за винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат та природна рослинність (північні райони пустель і ліси в Табаско, Юкатані та Чьяпасі або територія Сьєрри-Мадре).

Мотики та плуги, запряжені буйволами, все ще широко використовуються малорентабельними селянськими господарствами, які рідко можуть дозволити собі передову сільськогосподарську техніку, як у великих землевласників.

Історія сільського господарства країни

Сільське господарство в Мексиці розвивалося з давніх-давен. Ацтеки досягли великих успіхів у цій галузі, незважаючи на те, що на значній частині Ацтекської імперії, як, втім, і сучасної Мексики, природні умови несприятливі для успішного ведення сільського господарства. Основними продуктами харчування ацтеків були маїс (кукурудза), боби та гарбузові. Для їхнього вирощування ацтеки створили штучні плавучі острови, або чинампи, на озері Тескоко. На цих островах вирощували зернові та садові культури. Чинампи були дуже ефективні і давали до семи врожаїв за рік, на основі поточних врожаїв чинампу було підраховано, що 1 га може прогодувати 20 осіб, а з 9 000 га чинампу збирали продовольства на 180 000 осіб. Також важливою сільськогосподарською культурою була агава, з соку якої виготовляли алкогольні напої, а з волокон – одяг. Какао, зерна якого також використовувалися як гроші, вважалося рідкістю. Було поширене розведення індичок. Після колонізації Мексики іспанцями значна частина наверненого в рабство індіанського населення працювала на плантаціях. Пізніше як дешеву робочу силу почали використовувати привезених з Африки негрів. Типовими сільськогосподарськими культурами на той час були бобові, кукурудза, тютюн, ананаси, перець чилі. Широко було поширене розведення великої рогатої худоби, внаслідок чого значні площі землі відводили під пасовища.

Важливі аграрні реформи були проведені після Мексиканської революції та під час правління Ласаро Карденаса. Вони мали на меті передачу урядом прав на користування, але не володіння, значною частиною земель так званими ехідосами – селянським громадам. Система ехідос діє в Мексиці і сьогодні, поряд із приватними фермами.

Агросектор Мексики сьогодні

У сільському господарстві сучасної Мексики, як і раніше, переважає рослинництво. В його основі – маїс (біла та жовта кукурудза), що є основною їжею для більшості мексиканців, вирощується повсюдно в посушливих районах заввишки до 3 тисяч метрів, рис (штат Морелос), сорго, пшениця (поливні території району Бахіо в Центральній Мексиці, 70% експортується) та бобові. Також вирощують цукрову тростину та великий асортимент екзотичних фруктів. Займаються збиранням кави.

Мексиканська бавовна має величезний попит на світовому ринку і вирощується в гирлі Ріо-браво, районі Ла-Лагуна та на зрошуваних північно-західних землях

Основна частина земель сільськогосподарського призначення знаходиться або у вигляді приватної власності (товарні ферми), або у вигляді ехідосу.

Щодо тваринництва, то це, як правило, розведення великої рогатої худоби (м’ясного і м’ясомолочного напрямку). Це традиційне для цього регіону екстенсивне скотарство. Розводять здебільшого різновид дикого бика породи зебу. Також важливу роль відіграє розведення мулів та ослів, свинарство, вівчарство та утримання кіз. Особливою галуззю є конярство.

Мексика є одним з найбільших виробників вовни в Північній Америці

У прибережних районах поширене рибальство.

Також Мексика виробляє біодизель та етанол з цукрової тростини і кукурудзи.

Експортна діяльність

Важливими складовими експортної сільськогосподарської продукції є томати, апельсини, лимони, персики (3% світового виробництва), манго (6,5% світового виробництва), банани. За обсягами виробництва кави Мексика – п’ята у світі. Збільшуються посіви цукрової тростини, виробництво цукру – 5,2 мільйона тонн. Експортується велика кількість какао-бобів, арахісу, тютюну, винограду, ананасу, полуниці та інших тропічних овочів та фруктів.

Основні виклики для агросектору Мексики

Насамперед, це нестача води, оскільки сільське господарство є одним з основних споживачів води в Мексиці. Це особливо актуально в північних та північно-східних регіонах країни, де опади невеликі.

Негативно впливає на сільське господартсво й зміна клімату, що призводить до більш частих посух та інших екстремальних погодних явищ, таких як повені та урагани. Це, своєю чергою, призводить до втрати врожаю, загибелі худоби та пошкодження інфраструктури. Фермерам доводиться адаптуватися до змінних умов, впроваджуючи стійкі сільськогосподарські практики та використовуючи посухостійкі сорти сільськогосподарських культур.

Надокучають посівам численні шкідники та хвороби. Це може призвести до значних втрат врожаю та зниження якості продукції.

Також нестійкі сільськогосподарські практики, такі як надмірне використання добрив та неправильне зрошення, призводять до деградації ґрунту, що знижує його родючість та зменшує врожайність.

Аграріям доводиться впроваджувати практики збереження ґрунту, такі як сівозміна та покривні культури, щоб покращити здоров’я ґрунту.

Ну і, звісно, не слід забувати про низьку продуктивність праці в сільському господарстві, порівняно з іншими країнами.Це обумовлено низкою факторів, таких як нестача сучасних технологій, невеликі розміри сільськогосподарських господарств та недостатній доступ до кредитів.

Підготувала Анна Артим