Чому навіть досвідчені аграрії щороку втрачають частину врожаю ще до посіву – і навіть не підозрюють про це

Щороку аграрії витрачають значні кошти на мінеральні добрива, прагнучи отримати високий урожай. Але чи завжди внесені добрива працюють максимально ефективно?

Одна з найпоширеніших помилок – планувати систему удобрення без розуміння реального стану ґрунту. Досвід агронома, безумовно, важливий. Але навіть багаторічний досвід не може показати, скільки доступного фосфору, калію, сірки чи мікроелементів знаходиться саме в конкретній зоні поля. Саме тому першим етапом має бути Аудит Ґрунту.

Аудит Ґрунту – це комплексне дослідження його агрохімічного стану, яке дозволяє оцінити родючість поля та визначити потребу в поживних елементах. Це послуга, що включає:

• автоматичний відбір із GPS прив’язкою;
• картографування полів;
• рекомендації від агрономів;
• комплексний аналіз відібраних зразків ґрунту на доступні для рослин форми елементів живлення;
• оцінка родючості ґрунтів;
• вимірювання твердості ґрунтів.

Але сам аналіз – це лише половина роботи. Важливо правильно розшифрувати отримані результати й перетворити їх на конкретні рішення щодо живлення поля.

Чому Аудит Ґрунту необхідний?

Без Аудиту Ґрунту аграрій фактично працює за принципом «вносили минулого року – внесемо і цього». Проблема в тому, що поля відрізняються між собою, а показники ґрунту змінюються під впливом урожайності, погодних умов, системи обробітку, виносу поживних речовин та добрив, які вносилися раніше.

Наприклад, на одному полі може бути достатньо калію, але дефіцит фосфору. На іншому – навпаки. Десь основною проблемою буде низький рН, а на лужному ґрунті – блокування доступності окремих елементів.

Крім того, аграрій часто не звертає увагу на переущільнення ґрунту, тому одночасно з відбором проб рекомендується проводити замір твердості ґрунту для виявлення переущільнених ділянок поля.

 Таким чином, універсальної формули для всіх полів не існує. Аудит Ґрунту дозволяє перейти від приблизного внесення добрив до системи, побудованої на фактичному стані ґрунту.

Правильний гібрид, але неправильний термін посіву –  і потенціал уже втрачено

Наступне питання – чи зможе обраний гібрид або сорт реалізувати свій потенціал саме у ваших умовах.

Обираючи генотип, аграрій повинен враховувати не тільки заявлену врожайність. Набагато важливіше запитати: «Чи відповідає цей генотип умовам конкретного господарства та кліматичним умовам?».

Необхідно враховувати:

• тривалість вегетаційного періоду;
• посухостійкість;
• холодостійкість;
• стійкість до основних хвороб;
• реакцію на загущення;
• здатність використовувати доступну вологу;
• технологічність збирання;
• потенціал урожайності в конкретному регіоні.

Навіть високопродуктивний гібрид не продемонструє своїх можливостей, якщо умови вирощування не відповідають його біологічним потребам.

Те саме стосується термінів посіву. Ранній посів не завжди означає кращий урожай, як і пізній посів не завжди є помилкою. Оптимальний термін визначається температурою ґрунту, запасами продуктивної вологи, прогнозом погодних умов, станом поля та біологічними особливостями культури.

Тому питання має звучати не «коли ми завжди сіємо?», а «які умови потрібні культурі для швидкого та рівномірного старту цього року?»

Обробіток ґрунту повинен відповідати клімату

Одна з найбільших помилок — використовувати однакову систему обробітку ґрунту незалежно від погодних умов.

У посушливому регіоні головним ресурсом завжди є волога. У такому випадку кожна зайва механічна операція, яка пересушує верхній шар ґрунту, може мати високу ціну.

Тут особливо важливими стають:

• збереження вологи в ґрунті;
• збереження рослинних решток;
• контроль ущільнення;
• формування оптимальної структури ґрунту;
• зменшення кількості проходів техніки.

Немає універсального рішення «оранка краща» або «мінімальний обробіток кращий». Є технологія, яка відповідає конкретним умовам господарства.

Сівозміна – фактор, який працює на врожай ще до підготовки поля

Ще один фактор, який часто недооцінюють, — попередник, який залишає після себе певний запас поживних речовин, рослинні рештки, вологу, хвороби, шкідників та певний фітосанітарний стан.

Грамотно побудована сівозміна дозволяє:

• ефективніше використовувати поживні речовини;
• зменшувати накопичення специфічних хвороб і шкідників;
• регулювати фітосанітарний стан поля;
• краще використовувати вологу;
• контролювати бур’яни;
• підтримувати родючість ґрунту.

Тому справжня технологія вирощування починається не з посіву. Вона починається з правильного планування. І чим точніше аграрій враховує ґрунт, клімат, попередник, генетику та вологозабезпечення, тим менше йому доводиться «рятувати» врожай уже протягом вегетації.