Новини, Рослинництво

Чорноземи: фактори збереження та знищення

24.01.2023

Чорноземи: фактори збереження та знищення

Чорнозем – це, за зазначенням Вікіпедії, тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного (помірно сухого) клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах – лесах і лесовидних суглинках. Географічно чорноземи займають значні площі. В Євразії зона чорноземів охоплює Угорщину, Болгарію, Австрію, Чехію, Словаччину, Балканський півострів, Молдавію, Україну, Монголію і КНР, центрально-чорноземні області Росії.

Чорноземи України займають близько 8,7% від загальної кількості цих найродючіших ґрунтів у світі та 30% від європейського запасу. На нашій території вони розташовані приблизно на 60% площ (27,8 млн. га). В Україні поширені чорноземи п’яти підтипів, залежно від умов клімату, особливостей ґрунтотворних порід, рослинності. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6-9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Підтип чорноземів звичайних поширений у північній частині степу України; вони мають середні значення потужності (60-75 см) та вмісту гумусу (4-6 %). Найменший відсоток гумусу (3-4 %) характерний для чорноземів південних.

Чорноземи: фактори збереження та знищення

Гумусні речовини мають дуже важливе значення в ґрунтоутворенні, формуванні родючості ґрунту, живленні рослин. Роль окремих компонентів гумусу в цих процесах неоднакова, оскільки вони мають різні властивості. В землеробстві з давніх-давен відомо – чим більше гумусу в ґрунті, тим він родючіший. Гумінові кислоти надають ґрунтам темного забарвлення навіть при незначному вмісті гумусу. Такі ґрунти, порівняно зі світлими, краще поглинають сонячне проміння і тому мають кращий тепловий режим, що позитивно впливає на ріст і розвиток рослин. Через погану розчинність у воді вони накопичуються у верхньому шарі ґрунту і в такий спосіб формують гумусний горизонт. Гумус – найважливіший чинник буферності (властивість ґрунту підтримувати постійну реакцію ґрунтового розчину) ґрунтів. Він забезпечує стійкість певної реакції середовища за рахунок катіонного обміну на поверхні колоїдних міцел. Гумусні речовини поліпшують фізичні властивості ґрунту. Ґрунти з високим умістом гумусу мають широкий діапазон фізичної стиглості, тобто їх можна обробляти в широкому інтервалі вологості. Такі ґрунти потребують менших затрат на механічний обробіток.

Загальновідомо, що чорноземи є «фішкою» вітчизняного сільського господарства, на їх наявність в такій великій кількості звикли посилатися з гордістю та вихвалянням. З природною родючістю ґрунтів пов’язане історичне формування української свідомості. Але останнім часом ними вже не вихваляються люди, які дійсно обізнані в стані українських ґрунтів, що сьогодні може викликати скоріше сум, ніж стати нагодою для радості від щедрих дарунків природи.

Втім, є приказка: маючи не цінуємо, втративши – сумуємо. Приміром, в європейських країнах з більшим тремтінням відносяться до власних земель, які не просто не такі родючі, як в Україні, їх в принципі набагато менше (Україна займає перше місце за кількістю орних земель в Європі). До речі, ще одне підтвердження великої цінності вітчизняного чорнозему: у Парижі, в Лабораторії земельних ресурсів Європи в якості еталону чорнозему знаходиться зразок, взятий із Добровеличківського району Кіровоградської області. Еталон чорнозему, що зберігається в Луврі, у Міжнародному бюро мір і ваги, взятий з Дніпропетровщини.

Чорноземи: фактори збереження та знищення

Обговорення стану чорноземів в Україні – тема, звісно, не нова і завжди актуальна, але зараз вона набуває актуальності ще більшої у зв’язку, на жаль, з несприятливими тенденціями прогресуючого зниження родючості ґрунтів. Згідно даних Мінагрополітики стрімка деградація ґрунтів явно розпочалася після 1990 року. Цьому послугувала низка факторів, які всі пов’язані між собою: загальна криза, переформування сільськогосподарських підприємств та поступовий перехід до приватної власності в корні змінили підхід до економіки господарювання. Баланс між надходженням поживних речовин в ґрунт та їх виносом порушився, останній показник значно збільшився. Є думка, що це в першу чергу пов’язано з критичним зниженням кількості внесення органічних добрив (для порівняння: у 1989-90 рр. ця середня норма була 8 т/га, сьогодні – це 0,5 т/га). Другий критичний фактор – розповсюджене недотримання сівозміни, яке погіршується зростанням посівів технічних культур, що суттєво виснажують ґрунт, ігнорування необхідності посіву сидератів, інтенсивний обробіток ґрунту, забруднення підземних вод, наростання кількості пестицидів в ґрунті.

За останні 100 років вміст гумусу зменшився з 13-14% до 3-5%. А за останні 20 років, в середньому по Україні, зменшився на 0,22%. На багатьох господарств стверджують, що особисто на їхніх полях гумус не знижується, і що земля не буде давати високі врожаї, якщо вона виснажена. Втім, науковці наполягають на тому, що в загальному в Україні відбувається стрімка деградація ґрунтів. Близько 25% ґрунтів України потерпіли лиха від ерозії (процеси руйнування і змиву ґрунтового покриву потоками води або вітром), причинами якої в аспекті людського фактору називають вирубку лісів, впровадження монокультур, які слабко захищають ґрунт, розорювання легкоеродованих ґрунтів, переущільнення внаслідок великої кількості транспорту, неправильне розорювання схилів тощо. Взагалі-то з ґрунтами відбувається ще низка негативних процесів: підтоплення, висушування, заболочення, забруднення тощо.

Чорноземи: фактори збереження та знищення

На державному рівні немає ніякого регулювання того, що роблять агровиробники із землею. Але насправді вони самі мають усвідомити, що безглуздо витратити всі природні запаси, а потім лишитись ні з чим. Так, зрозуміло, що для підтримки якості ґрунтів треба виконувати певні вимоги: зменшити кількість, інтенсивність та глибину обробітку ґрунту, залишати пожнивні рештки, вносити достатню кількість органічних та мінеральних добрив, дотримуватись сівозміні тощо. Але бізнес є бізнес, і правда в тому, що аграрії у виборі культур та використанні технологій орієнтуються в першу чергу на рентабельність та вимоги ринків збуту. Втім, слід зазначити і нову тенденцію: збільшення квот на с.-г. продукцію та, відповідно, вихід на європейські ринки змушує аграріїв виконувати жорсткіші вимоги у сфері захисту рослин, а при органічному виробництві, яке стає дедалі популярнішим та є експортною перспективою, і взагалі відмовляються від використання хімічних препаратів. Відповідно, в такій ситуації технології вирощування культур будуються інакше, з’являється необхідність внесення органіки, посіву сидератів, дотримання сівозміни та ретельного підходу до обробітку ґрунту, що в сукупності сприяє зменшенню бур’янів, шкідників та хвороб і підвищенню родючості ґрунту.

Підготувала Тетяна Бєлінська

Викорастані джерела: https://uk.wikipedia.org
http://www.geograf.com.ua

Залишити коментар: