Гість номера, Новини

Георг фон Нолкен: відверто про роботу та особисте життя Генерального директора «Контінентал Фармерз Груп»

25.11.2021

Георг фон Нолкен: відверто про роботу та особисте життя Генерального директора «Контінентал Фармерз Груп»

«Контінентал Фармерз Груп» – сільськогосподарська компанія, сформована на основі активів «Мрія Агрохолдинг» та Continental Farmers Group. Її земельний банк налічує 195 тис. га у Західноукраїнському регіоні. Генеральним директором «Контінентал» є Георг фон Нолкен – талановитий, успішний та амбітний управлінець. Попри свій молодий вік (пану Георгу 43 роки), він має 16-річний досвід роботи на керівних посадах у аграрній сфері в країнах Центральної та Східної Європи. Спеціалізується на агрономії, сільськогосподарській економіці ї й управлінні підприємствами.

З 2019-го року Георг фон Нолкен постійно проживає та працює в Україні у місті Тернопіль. А що ще про нього відомо? Хто вплинув на вибір професії та яким був шлях пана Георга до генерального директора провідного агрохолдингу? Про це та багато іншого редакція журналу «АгроЕліта» дізнавалася під час інтерв’ю.

Уже в трирічному віці я сказав, що хочу бути фермером

– Розкажіть про своє дитинство. Ким Ви мріяли стати, будучи маленьким хлопчиком?

– Я родом з маленького села у Німеччині. Це сільськогосподарський регіон, де проживає чимало аграріїв. Частково займалися фермерством і мої батьки, зокрема, дідо мав невелике господарство (15 га землі в обробітку). Це було його хобі у позаробочий час. Цього мені цілком вистачило, аби захопитися сільськогосподарською сферою та визначитися з життєвим вибором: уже в трирічному віці я сказав, що хочу бути фермером. Пам’ятаю, як після навчання, я йшов допомагати дідові, їздив з ним на тракторі. Після закінчення школи два роки працював трактористом.

У 2000 році вступив до Геттінгенського університету, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Агрономія» та ступінь магістра за спеціальністю «Сільськогосподарська економіка». Саме в університеті я усвідомив, чого хочу навчитися, і почав з усіх сил опановувати знання і здобувати практичний досвід, працюючи на фермах. Спершу не міг для себе вирішити, що більше люблю: агрономію чи економіку, але після проходження практики на фермах зробив остаточний вибір. З того і почалася моя кар’єра в сільському господарстві. Зрештою, для мене це не професія – це стиль життя.

– Чим саме Ви займалися у той час?

– Уся моя діяльність завжди була пов’язана з аграрною сферою. Я дізнався, що в країнах Центральної Європи перед фермерами відкриваються нереальні можливості. У Чехії проживав мій друг, і ще під час навчання в університеті влітку я там трохи працював на господарстві. Тож коли він запропонував мені постійну роботу, я погодився та переїхав. Протягом трьох років управляв там земельним банком 6000 га в компанії Eurofarms. Потім на 1,5 роки повернувся до Німеччини, також працював у Словаччині, Румунії та Росії, де спочатку був заступником генерального директора RAV Agro, а потім генеральним директором RAV Agro Orel. У 2018 році був призначений директором з інтеграції об’єднаних компаній CFG і «Мрія», згодом операційним директором, а з 2019 року – Генеральним директором «Контінентал Фармерз Груп».

– Чим Вас привабила Україна? Чи відрізняється ведення аграрного бізнесу в Україні та Європі?

– Українське сільське господарство суттєво відрізняється від європейського.

Наприклад, якщо подивитися на Захід, ЄС, там є певні законодавчі рамки для фермерів, які обмежують можливості для їх розвитку. Стосовно ведення бізнесу в Україні, то тут є два ключові фактори, які мені до вподоби. По-перше, у межах закону є певна підтримка для бізнесу. Але  найголовніше – це люди, їхнє бажання працювати, відповідальність і прагнення розвиватися. І це величезна мотивація для керівника. Тому для мене Україна – це «золота» середина між усіма країнами Європи, в яких я працював.

Бути диктатором – не мій стиль, для мене це неприйнятно

– Для управління великими компаніями треба мати твердий характер. Чи вважаєте себе жорсткою людиною?

– Важко самому себе оцінювати, але б не сказав, що я занадто жорсткий. Адже переконаний, що Генеральний директор, директор департаменту чи директор кластера мають бути в міру лояльні. Задача керівника – створити умови, щоб команда могла і хотіла працювати. У моєму розумінні жодна компанія ніколи не буде успішною, якщо тракторист, оператор сушки на елеваторі, лаборант, юрист чи будь-який інший працівник не розуміє, що від нього вимагається, не має мотивації. Люди повинні виконувати свою роботу не тільки в рамках процесу, а з націленістю на результат, з бажанням зробити її добре. І для цього керівнику потрібно володіти навичками Soft Skills, тобто проявляти помірну гнучкість та лояльність до членів команди. Хоча, звісно, бувають моменти, коли доводиться  проявляти жорсткість. Я працював в умовах, де потрібно було бути диктатором, бо інакше там не розуміли. Але це не мій стиль, для мене це неприйнятно.

– «Контінентал» позиціонує себе як компанія з міцною корпоративною культурою. Чи важко зібрати професійну команду?

– Це завжди складно. У нас є свої цінності і певні правила, яких повинен дотримуватися кожен, хто хоче з нами працювати. Деякі з них достатньо жорсткі, наприклад, ми категорично не дозволяємо вживати алкоголь у робочий час, не потерпимо жодних крадіжок, працювати потрібно відкрито, у рамках закону. Тож лише ті люди, які підтримують і розділяють наші вимоги, стають частиною команди.

– Як розвиваєте бізнес у реаліях сьогодення? Чи вплинула пандемія на діяльність компанії?

– Сільське господарство – одна з небагатьох галузей, яку пандемія зачепила найменше. Для ефективної роботи є всі можливості. Я б навіть сказав, що завдяки пандемії, сільське господарство стало більш успішним у кількох моментах. Наприклад, позитивним пунктом розвитку стало суттєве пришвидшення процесів, пов’язаних з діджиталізацією. Сьогодні ми активно використовуємо такі інструменти як відео-конференції або інший он-лайн зв’язок. До Covid-19 це не було масово. Завдяки цьому затрати на відрядження у Компанії суттєво знизились  Економиться і час, який раніше потрібно було витратити на дорогу.

Проте, є й негативні сторони. Якщо з точки зору комунікацій ми стали більш ефективними, то з іншого боку втратилося живе спілкування. Маємо певні обмеження у проведенні корпоративних заходів, а це, я переконаний, для роботи ефективної команди теж важливо.

– Як за такий короткий час Вам вдалося так добре опанувати українську мову?

– Якщо чесно, своє бажання вивчити мову я ще до кінця не здійснив. Розумію її чудово, а ось розмовляти трохи складно. Загалом, я вчив мови усіх тих країн, у яких працював. А ці мови з українською частково схожі. Тож досконало вивчити мову мені заважає зараз ще й те, що усі мене розуміють (посміхається, авт.). Але я продовжую працювати над цим.

Для мене відпочинок – це просто сидіти в машині та спостерігати за технікою, яка працює у полі

– Як Вам Тернопіль?

– Я вже раніше бував у цьому місті: 12 років тому проводив тут на маленькому господарстві аудит. Тоді Тернопіль мене не вразив, навпаки, не міг уявити, що тут житиму. Але за цей час багато що змінилося: Тернопіль, який я бачив 12 років тому, і яким він став зараз – дуже різний. Є рух вперед, це помітно, можливо, не так швидко, як хотілося б, але є. Мені приємно це бачити і приємно брати участь у цьому розвитку. Моя дружина родом з Тернопільщини, тут народилася моя донька, тож залишати місто я не планую.

Георг фон Нолкен: відверто про роботу та особисте життя Генерального директора «Контінентал Фармерз Груп»

– Чи хотіли б Ви, щоб в майбутньому нащадки пішли вашими слідами?

– Складне питання. З одного боку так, адже для батьків завжди приємно, якщо діти їх наслідують. Але з іншої сторони, мене батьки виховували так, що діти мають займатися тим, що їм подобається. Тільки тоді вони робитимуть це добре. І такого ж принципу у вихованні я дотримуюсь. Я багато часу проводжу на роботі, значно більше ніж триває офіційний робочий день. Але якщо навіть уявити, що 8 годин у день, 5 днів на тиждень працювати і робити те, до чого не лежить душа, – це страшно. Життя витрачається намарно. Сенсу це набуває, коли вкладаєш у роботу дещо більше, отримуєш задоволення від процесу. У цьому й цінність – знайти своє місце.

– Ви багато працюєте, а як відновлюєте свій ресурс? Чи маєте якесь хобі?

– Важко повірити, але моє захоплення – це сільське господарство. Для мене відпочинок – це навіть просто сидіти в машині та спостерігати за технікою, яка працює у полі. Також люблю проводити час із сім’єю на природі, за містом. Стосовно хобі, то мені подобається кінний спорт. Крім того, багато читаю, слухаю музику.

Якби з якоїсь причини у світі не стало сільського господарства, навіть не знаю, щоб я тоді робив

– Ви вже досягли вершини кар’єрного росту. А ким себе бачите, скажімо, через п’ять років?

– Мій розвиток тісно пов’язаний з компанією «Контінентал». Ми маємо чимало стратегій для розвитку різних напрямків сільського господарства в Україні, тож фокусуватимемось на них: на розвитку інфраструктурі, логістики, елеваторного бізнесу, трейдингу тощо. Разом з тим, це буде і мій особистісний розвиток, оскільки у цих напрямках я раніше не працював. Тому сподіваюся, що через п’ять років я сидітиму у цьому ж кабінеті і так само керуватиму Компанією «Контінентал».

– А коли вийдете на пенсію: можливо, у Вас є мрія осісти десь у мальовничому будиночку на березі моря?

– Про відпочинок я навіть не задумаюсь. Це було непритаманно і моїм батькам, дідові та бабусі – сільським господарством вони займалися завжди: і у 20 років, і у 40, і у 60 та пізніше. Про відпочинок на пенсії мова не йшла. Звісно, я зараз не можу сказати, що буде через 25 років, проте, уявити, що просто сиджу на березі, дивлюся на море і нічого не роблю, я не можу.

– Тобто Вас можна назвати трудоголіком?

– Не знаю, чи можна мене так назвати… Мені просто дуже подобається те, що я роблю.

– І наостанок, чи ніколи не було такого, що Ви хотіли змінити сферу діяльності і почати займатися чимось іншим?

– Ні. Коли я закінчував школу, то була розмова з одним вчителем, який казав, мовляв, у тебе гарні оцінки, ти можеш обрати будь-яку професію: чи-то юриста, чи лікаря. Я категорично відмовився і жодного дня не вагався у своєму виборі. Якби з якоїсь причини у світі не стало сільського господарства, навіть не знаю, щоб я тоді робив.

Анна Артим

Залишити коментар: