Гість номера

Хліборобська княгиня Херсонщини

20.07.2016

В останній день квітня 2016 р. на 67 році життя відійшла у вічність відома в аграрних колах людина — незмінний директор ДП «Асканійське», Герой України Віра Опанасівна Найдьонова. Вона була не лише хорошим фахівцем, талановитим керівником, вдумливим організатором багатогалузевого сільськогосподарського виробництва, а також яскравою особистістю – людиною, яка практично все своє свідоме життя присвятила служінню українському народові й рідній землі. У селі Тавричанка Херсонської області її називали не інакше, як «мамою», бо вболівала за кожного свого односельчанина, а ще її іменували хліборобською княгинею.

Віра Опанасівна Найдьонова народилася 5 серпня 1948р. у с. Заозерне Каховського району Херсонської області. Свої перші гроші заробила в 17 років, працюючи влітку лаборантом на хлібозаготівельному пункті. А в 1966 році почала працювати рядовим інспектором сільради. Паралельно у 1975-1980 рр. заочно навчалася у Київському інституті народного господарства імені Д. С. Коротченка за спеціальністю «економіст сільського господарства». Про ті часи Віра Опанасівна колись згадувала: «Вчилася добре, навіть пропонували залишитися працювати на кафедрі бухгалтерського обліку, але спочатку пішов з життя чоловік, а потім брат — і я залишилася з маленьким сином на руках та племінниками. Довелося повернутися у село і працювати, щоб піднімати їх на ноги».

У1966-1968 рр. В. О Найдьонова працювала рахівником-касиром Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області. Рік очолювала відділення зв’язку в цьому селі. У 1969 р. обрана секретарем виконкому Тавричанської сільської ради народних депутатів. Із 1984-го року, як секретар парткому, перейшла на роботу в радгосп «Асканійський», а вже через рік Віру Опанасівну призначили директором цього господарства. Тут проходила друга половина її яскравого життя, сповненого подіями навіть загальнодержавного масштабу.

Як пригадувала вона в одному з інтерв’ю, у 1984-му радгосп “Асканійський” вважався на Каховщині середнячком. Тут збирали в середньому до 30 ц/га зерна, надій на корову складав 2 тис. кг молока. Бракувало висококваліфікованих кадрів, особливо механізаторів, бо неподалік будувалася найкрупніша в Європі Каховська зрошувальна система, і люди йшли туди, де ліпше платили. Заборгованість “Асканійського” державі становила 980 тис. крб. Коли Найдьонова очолила це господарство, то одразу ж почала впроваджувати нові форми і методи колективної праці на землі, удосконалювати виробничі взаємостосунки: щоденне підбиття підсумків трудового змагання, прогресивні системи преміювання і стимулювання праці, організацію змагання за професіями. Це було непросто. Проте Віра Опанасівна змогла поламати стереотипи, пробудити в людях смак до творчої, ініціативної роботи, до раціоналізації й виробничої ощадливості. І це дало свої плоди – працівники повірили їй. І коли в автокатастрофі загинув чоловік Віри Опанасівни – Григорій Найдьонов і вона лишилася сама з маленьким сином на руках, то чи не вперше в житті відчула, яка то життєдайна і потужна сила – підтримка й повага простих людей.

З перших днів на директорській посаді керівник ДПДГ «Асканійське» особливу увагу приділяла розвитку соціальної інфраструктури Тавричанки. Тут добудували нову школу, дитячий садок, заасфальтували сільські вулиці, звели інші об’єкти соцкультпобуту, провели газифікацію.

З дитинства В. О. Найдьонова не уявляла себе ніде, окрім агросектору: «Особисто я впевнена, що працювати в АПК — це моя доля». Працелюбна, віддана своїй справі, щира і розумна — ця жінка змогла створити посеред каховських степів справжню оазу, на яку перетворилося село Тавричанка за часів її керування «Асканійським». Зразкова інфраструктура села, її щорічний розвиток, взірцеве управління дослідним господарством підкреслювали неординарність особистості директора. На роботу до Віри Опанасівни утворювалася черга з найкращих спеціалістів. Їй вдалося створити комфортні умови для розвитку молодих учених, механізаторів і просто майстрів-трударів.

Віра Опанасівна, попри всі труднощі, які спіткали економіку України за часів незалежності, зуміла досягти таких результатів, які ще довго вважатимуться орієнтирними для вітчизняних аграріїв.

Щорічно в «Асканійському» вироблялося не менше 12-15 тисяч тонн зерна, середньодобовий приріст однієї голови худоби перевищував один кілограм. На сьогодні день в господарстві працюють 370 чоловік. Обсяг виробництва продукції зріс у кілька разів, є два племзаводи і завод з виробництва насіння, зросло поголів’я ВРХ, надої молока збільшилися до 7 тис. літрів від однієї корови, земельний банк збільшився вдвічі й становить близько 9,3 тис. га.

Показовим є такий факт з її життя, яким якось Віра Опанасівна поділилася з журналістами: «Одного разу я побувала на лікуванні в санаторії «Хмельник» і, коли повернулася, збудувала профілакторій, щоб лікування міг отримати кожен». І такою Віра Опанасівна була завжди. Все найкраще, про що дізнавалася, вона намагалася дати людям, ділилася з кожним, хто цінував добро і знав ціну праці на рідній землі. Інноваційні технології, нові сорти й гібриди сільськогосподарських культур, породи худоби, передовий досвід та новітню техніку — все нове вона прагнула залучити до виробничого процесу та поставити на службу людям.

Понад три десятиліття всю свою душу та натхнення вона вкладала в розквіт ДПДГ «Асканійське». За цей час стала Героєм України, почесним академіком НААН України, заслуженим працівником сільського господарства, почесним професором Херсонського державного аграрного університету, почесним меліоратором, відмінником освіти України, депутатом Херсонської обласної ради 4-го та 5-го скликань, головою ради сільськогосподарських підприємств Херсонської області.

Віра Опанасівна Найдьонова мала ряд державних нагород України: ордени княгині Ольги ІІ-ІІІ ступенів, орден святої великомучениці Варвари, медаль святого преподобного Сергія Радонежського, ордени за церковні заслуги ім. князя Володимира ІІ-ІІІ ступенів, ордени святої Анни та Нестора Літописця, відзнаку комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією «Честь, мужність, закон».

Віра Опанасівна вірила людям, любила їх і прагнула бути милосердною. Від простих трударів вона отримувала наснагу та енергію. Бог, сім’я і діти для неї були святим і найдорожчим. У роботі їй допомагав син Віктор, який на той час був її заступником та невістка Олена, яка працює бухгалтером-економістом. Неабиякого натхнення своїй любій бабусі додавали внуки Владислав та Ігор. Їх Віра Опанасівна любила балувати різними смаколиками.

Для багатьох В. О. Найдьонова стала взірцем. Непересічна особистість з незламним характером, добра і порядна людина, вольова і мудра жінка. Мало хто любив рідну землю так, як вона. Справжня господиня — вона зробила, здавалося б, неймовірне в наш скрутний час: її господарство стало зразковим, а за запозичуванням досвіду роботи в «Асканійське» приїздили агрономи з усіх куточків України. Віру Опанасівну любили і шанували, цінували її думку, як авторитетну й незалежну. Її порада була, як золото, її слово ніколи не розходилося з ділом.

Господь її беріг, адже вона ставилася до всіх, як до своїх близьких, з розумінням, по справедливості, любила людей і завжди славила Бога.

«Найбільше моє досягнення — родина. В мене добрий син, гарна невістка, двоє онуків. Це все моя гордість. Успішне господарство, допомога своїй Вітчизні і людям — все це також мої досягнення, без яких і я сама не була б щасливою», — такою її запам’ятали всі, хто знав цю жінку особисто.

Підготувала Леся Заморська