Тваринництво

Органічне тваринництво без профілактичних антибіотиків

07.05.2020

У гармонії з природою

Виробництво органічної продукції тваринництва досить складний процес, що раціонально поєднує в собі традиційні методи ведення господарства, інноваційні технології та сучасні науково-технічні розробки, які мають позитивний вплив на виробничі процеси та стан навколишнього середовища.

За визначенням Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (International Federation of Organic Agriculture Movements / IFOAM), органічне сільське господарство повинне, у довгостроковій перспективі, підтримувати здоров’я як конкретних об’єктів, з якими має справу (ґрунт, рослина, тварина, людина), так і всієї планети.

АНТИБІОТИКИ (грец. anti – проти + bios – життя) – це продукти життєдіяльності (або їхні синтетичні аналоги та гомологи) живих клітин (бактеріальних, грибкових, рослинного та тваринного походження), які вибірково пригнічують функціонування інших клітин – мікроорганізмів.

Традиційно антибіотики поділяють на:

  • природні (пеніциліни, лінкоміцин, ванкоміцин та ін.);
  • напівсинтетичні (продукти модифікації природних молекул: амоксицилін, кліндаміцин, цефазолін тощо).

Прийнятий розподіл на групи, класи та покоління (генерації).

На сьогодні є приблизно 12 груп антибіотиків. Широко розповсюдженими є різноманітні їхні комбінації та похідні.

За характером впливу на бактеріальну клітину антибіотики можна розділити на дві групи:

  • бактеріостатичні (бактерії залишаються живі, але не в змозі розмножуватися);
  • бактерицидні (бактерії гинуть, а потім виводяться з організму).

Антибіотики ще донедавна вважали панацеєю від усіх хвороб, однак тепер вони досить стрімко втрачають свою ефективність.

У сільськогосподарському виробництві (тваринництві, птахівництві, бджільництві) антибіотики, які застосовують у практиці гуманної медицини, часто використовують для лікування та профілактики інфекційних захворювань, а також і як стимулятори росту, для підвищення продуктивності й активізації захисних реакцій тварин.

У харчовій промисловості антибіотики застосовують для подовження терміну зберігання продукції.

Антибіотики, які надходять з кормом, тільки частково метаболізуються у печінці тварини (30-60% від введеної дози), кумулюються в організмі тварин, виводяться з послідом до 20-50% у незміненому вигляді.

Відомо, що антибіотики, уже використані у тваринництві, з гноєм, який вносять у ґрунт, можуть:

  • згубно впливати на мікробіоценоз ґрунту;
  • потрапляти в рослини;
  • накопичуватися і розповсюджуватися через ґрунт і воду.

До того ж, безпосередньо у традиційному рослинництві також використовують низку антибіотичних речовин для боротьби з хворобами рослин.

У ґрунті, воді та гної антибіотики зберігаються у незмінному стані понад рік, а циркуляція цих антибіотиків і сульфаніламідних препаратів у довкіллі призводить до розвитку резистентності мікрофлори до цих препаратів.

Як наслідок, антибіотики можуть надходити в організм людини різними шляхами (навіть без вживання їх із лікувальною метою):

  • з водою;
  • з продукцією рослинного походження;
  • з продукцією тваринного походження.

Термічна обробка практично не впливає на концентрацію залишкових кількостей антибіотичних речовин у продуктах харчування!

Відповідно до Наказу Міністерства агропромислового комплексу України Державного департаменту ветеринарної медицини України № 16 від 03.11.98 «Про затвердження обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветсвідоцтво (Ф-2)», нормується вміст п’яти антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, тетрациклін, гризин і цинкбацітрацин) у тваринницькій продукції, продуктах дитячого харчування і консервах для дітей. Вміст антибіотиків у м’ясопродуктах взагалі не допускається.

Сумна статистика

Щороку у світі використовують більше 300 тисяч тонн антибіотиків, і в більшості випадків без них цілком можна було б обійтися.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я тільки за 2017 рік у світі через стійкість до антибіотиків померло майже 700 тисяч осіб. Це тільки офіційно зафіксовані випадки, і тільки з інфекційних захворювань.

COVID-19 також часто супроводжується бактеріальними ускладненнями, для запобігання і лікування яких використовують найрозповсюдженіші антибіотики.

Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я на Асамблеї ВООЗ ухвалили окрему резолюцію, присвячену проблемі антибіотикорезистентності.

Заборону на використання у сільському господарстві деяких антибіотиків для прискорення росту тварин 1971 року ввела Британія, з 1986 року – Швеція, з 2006 року весь Євросоюз відмовився від використання антибіотиків стимуляторів росту тварин.

Вже анонсована ЄС заборона на імпорт м’яса з країн, де застосовують антибіотики в тваринництві, починаючи з 2022 року.

Україна, Білорусь, Росія, Казахстан сьогодні на шляху до зменшення використання антибіотиків і заміни їх на біопрепарати.

Однак, і у світі не всі підтримують ці заходи. Часто виробники тваринної продукції намагаються обійти заборону, використовуючи профілактично бактерицидні препарати не у складі корму, а з водою чи, начебто, для лікування поголів’я.

Небезпечні наслідки впливу залишкових кількостей антибіотичних речовин на організм людини:

  • алергічні реакції, особливо у дітей;
  • порушення мікробіоценозу травного каналу;
  • розлади травної системи;
  • порушення засвоювання поживних речовин їжі та обміну речовин вцілому;
  • авітамінози та гіповітамінози;
  • розвиток імунодефіцитних станів;
  • зниження опірності організму інфекціям;
  • виникнення ожиріння, діабету, атеросклерозу.

Антибіотикостійкі мікроорганізми ускладнюють лікування людей антибіотичними речовинами, у разі виникнення необхідності їхнього застосування.

В економічному плані ріст антибіотикорезистентності бактерій призводить до:

  • суттєвого підвищення вартості терапії, оскільки вона подовжує терміни лікування хворих;
  • підвищує летальність;
  • збільшує тривалість епідемій.

Чи можливе органічне тваринництво без профілактичних антибіотиків?

Можливе! Однак у ветеринарії та зоотехнії, зокрема й органічного вирощування тварин, не існує дрібниць. Перш за все успіх полягає в суворому дотриманні високих санітарно-гігієнічних норм на виробництві.

► Варто враховувати ризики ведення органічного тваринництва.

Органічне тваринництво відрізняється від традиційного інтенсивного зокрема тим, що це не закрита екосистема з регульованим мікрокліматом (штучним), а постійний вплив потенційних небезпек (мікробіологічних, кліматичних, хіміко-токсикологічних тощо): температурні чи вологісні чинники, паразити, шкідники, гризуни, коти, собаки, птахи – синантропні, перелітні, дикі, ін.

► Вода має бути належної якості (домішки, жорсткість, рН), чиста та доброякісна.

► Корми – виключно органічного походження.

Збалансована й повноцінна годівля. Особливу увагу варто приділяти правильній заготівлі, належному зберіганню та приготуванню кормів, проводити дезінфекцію складів і допоміжних об’єктів.

► Належне облаштування території (зонування території + озеленення + санітарні розриви).

► Ветеринарно-санітарні об’єкти:

  • ветеринарний пункт або лікарня чи стаціонар);
  • діагностична лабораторія (+ місце для патрозтину);
  • приміщення для зберігання ветпрепаратів, деззасобів;
  • санпропускник (із душовими та шафами для змінного одягу);
  • дезпропускник (дезінфекція рук);
  • дезбарє’р (дезпромивні пункти) для транспорту;
  • ізолятор для тварин чи карантинне відділення.

► Особливу увагу варто приділити санітарним дням, санітарному ремонту, профілактичним, плановим, поточним і вимушеним дезінфекціям, диспансеризації.

► Навчання персоналу.

Від кваліфікації персоналу, усвідомлення ним відповідальності за продукцію та ризики пов’язані з недотриманням належних практик господарювання залежить результат! Варто організовувати фахове навчання та тренінги, ознайомити з посадовими інструкціями. Це дозволить підвищити культуру виробництва продуктів харчування та отримати потрібні знання, зокрема й про органічне вирощування тварин, санітарно-гігієнічні процедури, технології приготування дезрозчинів, чи навіть особистої гігієни тощо. Персонал, який безпосередньо працює з тваринами, має володіти необхідними базовими знаннями та навичками щодо здоров’я (огляд тварин, вчасне інформування про травмування, незвичайну поведінку), гігієни та належного утримання тварин; мати поняття про благополуччя тварин: тварина – жива істота, що відчуває біль, страх, страждання, дискомфорт, стрес, голод і спрагу..!

► Автоматизація – відмова від ризиків людського фактору.

► Сповільнення інтенсифікації процесу.

► Дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил утримання для кожного виду, статево-вікової групи, напряму продуктивності тварин.

► Моціон та інсоляція.

► Використання натуральних профілактичних препаратів для попередження та лікування захворювань:

  • пробіотики;
  • пребіотики;
  • постбіотики;
  • бактеріоцини та бактеріофаги;
  • регулятори моторики;
  • фітопрепарати, екстракти, ефірні олії (бактерицидна дія + стимулятори апетиту);
  • гіркоти, фітонциди;
  • біорегуляційні препарати;
  • гомеопатичні препарати.

Отже, для попередження виникнення і розповсюдження такої глобальної небезпеки, як стійкість патогенних мікроорганізмів до антибіотиків, перш за все потрібно розробити державну концепцію забезпечення здоров’я населення, яка полягатиме в:

  • Забезпеченні прийняття дієвого національного плану дій проти стійкості до антибіотиків.
  • Поліпшенні епідеміологічного нагляду за стійкими до антибіотиків інфекціями.
  • Розробці програми та здійснення заходів профілактики інфекцій та боротьби з ними.
  • Регулюванні та сприянні належному використанню якісних препаратів.
  • Інформуванні населення про наслідки стійкості до антибіотиків.
  • Суворому контролі залишкових кількостей антибіотиків у сировині та продуктах харчування тваринного походження.
  • Забороні використання антибіотиків стимуляторів росту та використання лікувальних антибіотичних речовин із профілактичною метою у тваринництві.
  • Cприянні розвитку органічного виробництва та доступності органічних продуктів харчування широкому загалу, зокрема для дитячого харчування.

За дотримання цієї концепції, а також розвитку сектору органічного виробництва, можливо досягти покращення стану здоров’я населення й демографічної ситуації в Україні.

Водночас перспективами органічного тваринництва в Україні є: створення локальних і крафтових виробників продукції тваринництва; підтримка малого та середнього бізнесу; розвиток сімейних фермерських господарств і екопоселень, що сприятиме створенню нових робочих місць на селі. Саме невеликим господарствам до снаги організувати належну утилізацію біологічних відходів, що сприятиме зменшенню забруднення довкілля (шкідливі гази, підземні води, ґрунти тощо).

Органічне тваринництво – шлях до сталого, раціонального природокористування.

Пам’ятаймо, що стан здоров’я кожного з нас залежить від чистого довкілля, якісних і безпечних продуктів харчування і води!

© Кучерук Марія Дмитрівна,

консультант органічного виробництва,

кандидат ветеринарних наук,

в.о. завідувача кафедри ветеринарної гігієни ім. проф. А. К. Скороходька

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Залишити коментар: