Аграрна політика

Органічне сільськогосподарське виробництво: ефективність і перспективи розвитку

20.06.2018

В сучасних умовах господарювання органічне сільськогосподарське виробництво є перспективним напрямком аграрної діяльності, який зацікавлює все більшу кількість агроформувань. Сьогодні в Україні формується ринок органічних продуктів, що підштовхуватиме виробників до вкладення коштів у дану сферу діяльності.

Процес органічного сільськогосподарського виробництва регламентовано детальними правилами виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 587.

Згідно з цим нормативним документом у процесі виробництва органічної сільськогосподарської продукції її виробник повинен забезпечити:

– запобігання шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів в процесі здійснення господарської діяльності, що сприяє покращенню їх якісних показників;

– мінімізацію використання невідновлюваних ресурсів і продуктів несільськогосподарського походження;

– застосування методів біологізації землеробства шляхом розширення посівів багаторічних трав і застосування бактеріальних препаратів;

– використання у виробництві технологічних процесів, що не шкідливі для навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

– екобезпечну утилізацію відходів і побічних продуктів рослинного походження, утворених в ході процесу органічного виробництва;

– забезпечення екологічного балансу в процесі планування технологічних схем виробництва і вибору відповідної продукції і сировини.

Важливе значення в процесі органічного сільськогосподарського виробництва має використання сівозмін, що передбачає застосування багаторічних схем чергування культур у сівозміні.

Під час органічного виробництва допускається використання тільки органічних добрив, яке повинно сприяти оптимізації живлення рослин і відтворенню родючості ґрунту. При цьому, кількість внесеного з органічними добривами азоту не повинна перевищувати 170 кілограмів на 1 гектар на рік.

В Україні серед сільськогосподарських культур, які вирощуються органічними господарствами, найбільшу частку по площі сільськогосподарських угідь займають зернові (48,1%), олійні (16,2%) і бобові (4,6%). Всі інші культури займають біля 31% використовуваних земельних угідь. Cтаном на 2016 р. в Україні площа сільськогосподарських угідь під виробництвом органічної продукції становила 411 200 га, що є 11 показником у Європі, обсяг вітчизняного ринку органічної продукції становив більше 650 млн. грн (рис. 1).

З метою визначення ефективності використання органічних методів виробництва сільськогосподарської продукції нами проаналізовано цінову ситуацію на ринку продуктів органічного виробництва.

Незважаючи на переконання багатьох споживачів, що ціна на органічну продукцію є в 2-3 рази вищою ніж ціна на традиційні сільськогосподарські продукти, реальна цінова ситуація щодо реалізованої органічної і традиційної продукції рослинництва аграрними підприємствами України в 2016 р. є не такою строкатою (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка цін реалізації органічної і традиційної продукції рослинництва аграрними підприємствами України

Види продукції Традиційна продукція, грн./ц Органічна продукція, грн./ц Співвідношення цін органічної і традиційної продукції, %
2014 р. 2015 р. 2016 р 2014 р. 2015 р. 2016 р 2014 р. 2015 р. 2016 р.
Пшениця 176,6 261,9 340,0 259,2 269,4 348,5 146,8 102,9 102,5
Жито 129,8 160,0 355,5 244,6 258,1 384,4 188,4 161,3 108,1
Кукурудза 138,5 248,1 304,0 178,7 285,8 328,7 129,0 115,2 108,1
Ячмінь 134,4 230,0 325,0 227,7 349,2 395,0 169,4 151,8 121,5
Овес 157,0 151,6 189,7 278,3 267,5 240,1 177,3 176,5 126,6
Соняшник 406,3 753,2 900,0 505,7 853,0 1295,4 124,5 113,3 143,9
Соя 440,0 543,5 870,0 599,4 549,2 967,7 136,2 101,0 111,2
Овочі 251,4 390,3 456,2 392,2 633,4 781,0 156,0 162,3 171,2

З наведених даних можна відмітити, що ціни реалізації органічної і традиційної продукції рослинницької галузі різняться максимально на 70-80% (максимальна різниця відмічається по житу, вівсу і овочах). Це є свідченням доступності органічної продукції для рядового споживача. Проте, ціни на традиційну і органічну продукцію у торгівельних закладах відрізняються більш суттєво (табл. 2).

Таблиця 2. Співвідношення роздрібних цін реалізації органічної і традиційної продукції рослинництва в торговельних закладах України у 2016 р.

Назва продукту харчування Ціна на товар, грн Співвідношення цін органічної і традиційної продукції, %
традиційна продукція органічна продукція
Хліб, 400 г 6,0 20,0 333,3
Морква, 1 кг 10,0 35,0 350,0
Цибуля, 1 кг 8,0 30,0 375,0
Помідори, 1 кг 50,0 140,0 280,0
Огірки, 1 кг 40,0 100,0 250,0

Згідно результатів наведених у таблиці можна зробити висновок, що значною перешкодою для розвитку органічного виробництва в Україні є ціновий диспаритет щодо закупівлі продукції безпосередньо у виробника і продажу її у торгівельній мережі (наприклад, ціни реалізації овочевої органічної і традиційної продукції протягом останніх років різняться максимально на 71,2%, а різниці цін на продукти овочівництва традиційного і органічного виробництва, які реалізуються в торгівельній мережі, складають від 150,0 до 250,0%).

Ця ситуація вимагає, насамперед, державного регулювання з метою забезпечення доступності органічних продуктів для широкого кола споживачів, що стане додатковим стимулом для виробників щодо збільшення обсягів виробництва екологічної продукції.

Крім цього, багато аграрних товаровиробників відмовляються від ведення органічного виробництва через можливе недоотримання урожаю сільськогосподарських культур внаслідок дії природних факторів і неможливості використання хімічних елементів у процесі виробництва. Проте, практика господарювання останніх років стверджує зворотнє: по деяких культурах урожайність в органічних господарствах є навіть вищою чи наближається до середніх показників по традиційному виробництву в Україні (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльна характеристика урожайності органічної і традиційної продукції рослинництва в середньому по Україні за 2013-2015 рр.

С/г культури Роки Співвідношення урожайності органічної і традиційної продукції, %
2013 2014 2015 2013 2014 2015
трад. орган. трад. орган. трад. орган.
Пшениця 33,9 20,6 40,2 36,6 38,8 33,9 60,8 91,0 87,4
Жито 22,8 17,0 25,8 19,5 25,9 21,4 74,6 75,6 82,6
Кукурудза 64,1 67,8 61,6 53,2 57,1 57,3 105,8 86,4 100,4
Ячмінь 23,4 12,0 30,1 24,0 29,5 17,5 51,3 79,7 59,3
Овес 19,4 16,0 25,1 23,1 23,2 21,0 82,5 92,0 90,5
Соняшник 21,7 19,5 19,4 18,3 21,6 19,6 89,9 94,3 90,7
Соя 20,5 9,9 21,6 16,7 18,4 12,9 48,3 77,3 70,1
Овочі 199,6 160,2 207,8 180,4 206,1 195,3 80,3 86,8 94,8

Виходячи із результатів, поданих у таблиці, незважаючи навіть на таку малу різницю в цінах реалізації виробниками традиційної і органічної рослинницької продукції, органічна продукція, враховуючи середню урожайність по більшості проаналізованих сільськогосподарських культур, є більш прибутковою ніж традиційна (за винятком ячменю і сої).

Рентабельність та перспективи розвитку органічного виробництва

Таким чином, не підлягає сумніву твердження щодо високої рентабельності органічного сільськогосподарського виробництва. Так, за інформацією комерційної служби Посольства США в Україні, середня окупність інвестицій в українське органічне землеробство становить близько 300%, що робить його одним із найпривабливіших напрямів для інвестицій в Україну.

Крім цього, досвід ряду органічних господарств показує, що ґрунтозахисні технології органічного землеробства потребують, порівняно з традиційними технологіями, значно менше часу на обробіток грунту, використовується в 2-3 рази менше пального та існує суттєва економія на мінеральних добривах, що значно знижує собівартість вирощеної продукції, незважаючи на високу вартість органічних елементів живлення і захисту рослин.

Крім економічних ефектів, органічне виробництво сприяє формуванню ряду екологічних ефектів: очищення земельних угідь, покращення показників їх родючості, відновлення агроекосистем, поліпшення якості навколишнього середовища тощо. Це особливо актуально у світлі останніх подій, пов’язаних за масовою загибеллю бджіл в багатьох регіонах України.

Згідно останніх повідомлень у ЗМІ масово гинуть бджоли у ряді областей України, а саме: у Дніпропетровській, Хмельницькій, Житомирській, Сумській, Рівненській областях. За підрахунками Спілки пасічників України, загалом протягом травня 2018 р. постраждало щонайменше 70 пасічників, у яких загинуло майже 3 тисячі бджолиних родин. І список постраждалих продовжує поповнюватися.

Така ситуація є наслідком «гонитви» багатьох землекористувачів за максимальним прибутком, нехтуючи при цьому елементарними правилами сільськогосподарського землекористування: використовуються недозволені для обробітку сільськогосподарських культур хімічні препарати, обробіток проводиться за неналежних природно-кліматичних умов, часто без попередження місцевих жителів тощо. Це ще раз підтверджує, що питання використання альтернативних систем землеробства на сьогодні є, як ніколи, актуальним.

Тому, подальший розвиток даного напрямку виробництва є перспективним та потребує державного врегулювання і підтримки. Насамперед, потребує врегулювання на державному рівні ряд питань щодо його організації і захисту інтересів виробника і споживача даної продукції, а саме:

1) збалансування оптових цін закупівлі сільськогосподарської продукції, виготовленої шляхом використання технологій органічного виробництва, і роздрібних цін продажу в торгівельній мережі органічних харчових продуктів. Це сприятиме зниженню цін на органічну продукцію для кінцевого споживача і покращенню прибутковості господарської діяльності виробників органічної продукції в результаті зростання попиту і цін на неї;

2) врегулювання нормативно-правової бази в сфері захисту прав виробників і споживачів продукції органічного сільськогосподарського виробництва в напрямку формування і розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції;

3) створення та організація роботи контролюючих органів в сфері дотримання законодавства щодо екобезпечного землекористування, відповідності якості сільськогосподарської продукції вимогам, закріпленим у нормативних документах, правдивості інформації, наданої виробником чи продавцем щодо споживчих характеристик продукції, яка реалізується;

4) забезпечення відповідальності за дотримання правил і норм щодо виробництва органічної сільськогосподарської продукції, використання земель згідно проектів землеустрою, обмеження забруднення і зниження родючості сільськогосподарських угідь;

5) створення інформаційної бази з даними про якісні характеристики сільськогосподарських угідь і рекомендаціями щодо першочерговості їх подальшого використання для різних виробництв, обмеженнями реалізації окремих видів землекористувань.

Сидорук Борис, к.е.н., с.н.с., с.н.с. відділу аграрної економіки, інформаційно-аналітичної роботи, маркетингу і трансферу інновацій Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція ІКСГП НААН