Новини, Рослинництво

Переваги десикації сої та її особливості

11.10.2021

Доцільність проведення десикації сої

У зв’язку з нерівномірним достиганням бобів сої, особливо індетермінантних сортів і, внаслідок цього, великої розбіжності вологи насіння, що в подальшому потребує проведення досушування, десикація посівів сої має вагоме значення, особливо за умов підвищеної вологості ґрунту та повітря. Десикація також пришвидшує період збирання сої у середньому на 1-2 тижні та зменшує травмування насіння під час збирання. Крім того, десикація забур’янених посівів виконує функцію гербіциду, що особливо актуально під час підготовки ґрунту під сівбу наступної або покривної культури. Науковими дослідженнями встановлено, що десикація сої за рахунок попередження розповсюдження хвороб, шляхом зниження патогенної мікрофлори сприяє підвищенню якості насіннєвого матеріалу.

З економічної точки зору, застосування десикації є виправданим заходом, завдяки якому відмічається підвищення врожайності та покращення якості продукції. Наведені переваги, як правило, не тільки повністю перекривають витрати на цю агротехнічну операцію, а й забезпечують товаровиробнику отримання відчутного прибутку.

Тому десикація посівів сої є досить вагомим елементом у технології вирощування цієї культури, оскільки за її застосування можна уникнути передчасного розтріскування бобів, осипання насіння через нерівномірне достигання. Таким чином, десикація сої є невід’ємним елементом технології вирощування сої, особливо у період дощової осені, оскільки сприяє зниженню затрат на сушку насіння, а в деяких випадках навіть допомагає зберегти врожай.

Коли варто застосовувати десикацію сої?

За вирощування ранніх сортів сої та відсутності бур’янів на полі проведення десикації сої, як правило, не доцільно. За вирощування середньостиглих сортів, десикація обґрунтована за умов великої засміченості посівів бур’янами. Якщо ж посіви чисті від бур’янів, рішення стосовно застосування десикації приймається агрономічною службою підприємства ситуативно. Десикація пізніх сортів на незасмічених посівах, за рівномірного достигання також, як показує практичний досвід, не потрібна. Проте, в умовах  прохолодної та дощової осені достигання пізньостиглих сортів уповільнюється, тому посіви починають заростати бур’янами. За таких умов хімічне досушування рослин має доцільність та обґрунтовану економічну ефективність, оскільки десикація посівів значно прискорює процес достигання насіння та полегшує процес прямого комбайнування посівів сої. Крім того, цей захід зменшує ураження посівів сої білою та сірою гнилями, пліснявою, аскохітозом, бактеріозом та іншими хворобами.

Переваги десикації сої та її особливості

Десикацію можна проводити при побурінні бобів на гілках нижнього та середнього ярусів за вологи насіння не більше 40%. Проведена десикація за вологості більше 40% призводить до зменшення врожаю та зниження посівних якостей насіння (маси 1000 насінин та схожості).

Хімічне підсушування рослин є особливо ефективним за умов низької вологості повітря та температури не менше 150 С. Збирати сою, як правило, після десикації починають через 7-10 днів. Сонячна та спектона погода прискорює прояв візуальних ознак дії препарату, проте, дещо зменшує його ефективність, причому опади через 15-30 хв після внесення препарату не знижують його ефективність. Обприскування краще поводити зранку (у ясну, але не сонячну або похмуру погоду) чи ввечері. Зберігати робочий розчин рекомендовано не більше  24 год.

Чим проводити десикацію?

В останні роки відмічається тенденція до використання у якості десиканту гербіцидів на основі гліфосату. Але насправді вони не є кращими, оскільки їх дія викликає відмирання клітин у рослинному організмі, що супроводжується подальшим уповільненням їх висихання природним шляхом. Особливо повільно висихають генеративні органи, які переважно і є основним об’єктом під час десикації.

Це пояснюється тим, що гліфосат за способом дії на рослини належить до групи інгібіторів синтезу амінокислот, що проникає у рослину через його активно вегетуючі зелені надземні частини. Діюча речовина препарату, потрапляючи як у надземну, так і кореневу частини рослин порушує синтез необхідних для росту та розвитку амінокислот, спричиняючи хлороз листків і, в подальшому, відмирання рослин. Віддаючи перевагу гліфосату в якості десиканту варто пам’ятати про те, що він не завжди м’яко впливає на саму культуру, оскільки накопичується в генеративних органах культури, тобто в насінні.

Тому оброблене гліфосатом насіння не доцільно залишати у якості насіннєвого матеріалу на наступний рік, оскільки таке насіння буде мати знижену схожість. Крім того, застосування гліфосату у якості десиканту не забезпечує швидке висихання рослин, на відміну від диквату, тому збирати врожай після такого хімічного висушування рослин необхідно починати пізніше.

Препарати на основі диквату мають інший механізм дії. Потрапляючи на поверхню листків, активна речовина, яка має контактний механізм дії, перетворюється в перекис водню за рахунок чого руйнуються мембрани клітин, що призводить до висихання рослин. Принцип дії діючої речовини диквату полягає в тому, що клітина відмирає у результаті розриву кліткової оболонки та зневоднення. Препарати на основі диквату штучним чином знижують вологу в рослинах, включаючи їх генеративні органи.

Дикват набагато швидше розкладається в рослині, тому його застосування є більш безпечним не тільки на продовольчих, а й насіннєвих посівах, порівняно із застосуванням гіліфосату.

Чи можна зменшувати норму внесення препарату на 1 га?

Так. Розглянемо декілька варіантів.

  1. Застосування 15%-го розчину карбаміду дозволяє на 25% зменшити норму внесення препарату. Так ізопропіламінна сіль гліфосату у поєднанні з карбамідом значно скорочує період підсушування рослин та мінімізує втрати врожаю. Але у зв’язку з тим, що гліфосат спричиняє більш повільне висихання надземної частини рослин, його дія обумовлена більше у якості дефоліанту, ніж десиканту. За такої комбінації зазначені препарати необхідно готувати окремо і змішувати безпосередньо перед внесенням.
  2. Застосування 10%-го розчину аміачної селітри.
  3. Застосовувати на штангових обприскувачах як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, відцентрові розпилювачі, які під час проведення десикації (а також внесення інших пестицидів) забезпечують досить якісне розпилення препарату на рослини та високу щільність покриття робочого розчину. Це дає можливість зменшувати норми самих препаратів у деяких випадках до 2-х разів, забезпечуючи при цьому високу ефективність препарату. Відцентрові розпилювачі «РОСА» – це розпилювання, яке здійснюється на принципі гідродинаміки закручених потоків.

Краплина у розмірі 100 мікрон забезпечує високодисперсне розпилення з мінімальними втратами через відсутність випаровування та зносу крапель. Більше 80% крапель, які потрапляють на рослину, залишаються на ній, не розплескуються та не стікають. Саме ця відмінність дозволяє зменшити норму робочого розчину у декілька разів. Густота покриття розчину при цьому становить більше 200 крапель на 1 см2, що дозволяє проводити обприскування нормою від 25 л/га. Як показує практичний досвід, технічна ефективність внесення препаратів визначається кількістю ефективних краплин, осаджених на одиницю цільової поверхні, оскільки, чим більше краплин здатен створити і осадити розпилювач, тим, відповідно, менша кількість робочої рідини необхідна для внесення.

Переваги десикації сої та її особливості

Розпилювачі інших конструкцій через більшу величину крапель при попаданні на рослину відбиваються та відлітають або зливаються та стікають з листової пластини. Таким чином, лише 10% робочого розчину лишається на оброблюваній поверхні, інша ж частина робочого розчину, як правило, до  90% є непродуктивною. Тому, з метою уникнення небажаних втрат препарату, а також усунення стікання препарату з поверхні рослин, обприскування повинно бути дрібнодисперсним.

Конструкція розпилювача «РОСА» досить проста і складається з корпусу, сопла, резинової прокладки та завихрювача. Робочий розчин під час внесення набуває обертового руху, формуючи стійку вихрову структуру, яка і визначає величину крапель. Зазначені розпилювачі досить прості у використанні, не засмічуються і характеризуються безвідмовною та ефективною роботою протягом 7 тис. годин роботи.

Отже, якісне нанесення робочого розчину на оброблювану поверхню є ключовим елементом обприскувачів, від яких залежить ефективність обробітку, економічні, експлуатаційні та екологічні показники обприскувачів, а також мінімізація негативного впливу хімічних речовин на довкілля.

Наталія Негуляєва, канд. с.-г. наук

Залишити коментар: