Новини, Рослинництво

Підвищення родючості ґрунту шляхом застосування нетрадиційних видів органічних добрив

10.09.2022

Вега Н. І., к. с.-г. н. (кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП)

Проблема збереження та підвищення родючості ґрунтів набуває особливої  актуальності в сучасних умовах ведення аграрного виробництва.

Важливою умовою відтворення родючості ґрунту є застосування органічних добрив, що є основним джерелом збагачення ґрунту органікою. За рекомендаціями науково-дослідних установ, для створення бездефіцитного балансу гумусу у зоні Лісостепу необхідно вносити на 1 га сівозмінної площі 11-13 т/га гною, на Поліссі – 14-18 т/га, у Степовій зоні – 8-10 т/га. Проте, обсяги застосування органічних добрив знаходяться на низькому рівні у зв’язку зі зниженням поголів’я ВРХ, а це в свою чергу призводить до збіднення ґрунту на поживні речовини та його деградації. Використання нетрадиційних видів органічних добрив, зокрема, вирощування сидеральних культур та заорювання соломи в ґрунт як альтернативи органічним добривам є резервом поповнення ґрунтового середовища органічною речовиною.

Роль сидерації у підвищенні родючості ґрунту

Збиральна кампанія озимих зернових культур у поточному році триває. Частина площ, зайнятих цими культурами вже зібрана. Проте, після збору ярих та озимих зернових колосових культур поле незайняте рослинністю, тому доцільно впроваджувати вирощування післяжнивних сидератів на зелене добриво, які до припинення осінньої вегетації сформують велику вегетативну масу.

Підвищення родючості ґрунту шляхом застосування нетрадиційних видів органічних добрив

Недотримання класичних сівозмін є наслідком порушення балансу в агроекосистемах, яке проявляється у проблемній боротьбі зі шкідниками, хворобами та бур`янами. Відсутність внесення органічних добрив у сівозміні призводить до зниження родючості ґрунту. Сидерація забезпечує позитивний баланс органічної речовини у ґрунті та покращує його фізико-хімічні властивості.

Перевагами вирощування сидеральних культур є:

– вирощування сидеральних культур покращує фітосанітарний стан посівів. Це пояснюється тим, що кореневі виділення окремих груп  культур, які часто вирощують на сидерат, здатні пригнічувати розвиток бур’янистої рослин-ності. Як результат, поле під наступну культуру залишається «чистим» від бур’янів.

 – Загортання у ґрунт рослинної маси сидерату у якості зеленого добрива забезпечує збагачення його на органічну речовину та елементи мінерального живлення. У зеленому добриві містяться усі необхідні поживні речовини для живлення рослин. Дослідженнями науково-дослідних установ встановлено, що сидерати за ефективністю прирівнюються до гною. Коефіцієнт використання рослинами азоту зеленого добрива у перший рік становить 23-25 %.

– Сидерація сприяє закріпленню у ґрунті рухомих форм елементів живлення, таким чином, запобігаючи їх вимиванню.

– Під впливом зеленого добрива утворюється велика кількість водотривких агрегатів у ґрунті, що має важливе значення у захисті верхнього родючого шару ґрунту від руйнівного впливу водної та вітрової ерозії. Відомо, що внаслідок розвитку ерозійних процесів втрати ґрунту складають 300-500 млн. т на рік, при цьому зниження урожайності сільськогосподарських культур сягає 50 %.

– Ґрунт стає більш структурним, характеризується нижчим показником щільності, а це в свою чергу посилює діяльність корисних мікроорганізмів.

Сидерати – ефективне органічне добриво

Найчастіше як сидерати вирощують гірчицю білу, редьку олійну, а також вику, райграс, фацелію, ріпак, люцерну, еспарцет, горох. Загалом налічується близько 60 видів культур, які використовують на зелене добриво. Однак, вибір сидеральної культури визначається ґрунтово-кліматичними умовами зони вирощування.

У зоні достатнього зволоження, де випадає 600-700 мм опадів на рік доцільно вирощувати культури з родини Хрестоцвітих, зокрема, редьку олійну, гірчицю білу, а також люпин, вико-вівсяні суміші. Це культури, які потребують достатньої вологозабезпеченості для свого розвитку і за сприятливого водного режиму сформують велику вегетативну масу до зими. В умовах недостатнього зволоження, тобто у зоні Степу краще вирощувати вико-житню, горохово-вівсяну суміші, культури родини Бобових – буркун білий, еспарцет посівний, горох. Бобові сидерати мають здатність до симбіотичної азотфіксації, тому являються ефективним джерелом збагачення ґрунту азотом. Однорічні бобові культури здатні нагромаджувати 100-150 кг/га азоту, багаторічні бобові трави – від 150 до 300 кг/га азоту.

У вегетативній масі редьки олійної в перерахунку на абсолютно суху речовину міститься 2,62 % азоту, 0,54 % фосфору та 2,83 % калію. Висіваючи цю культуру в зоні Лісостепу в кінці липня-на початку серпня можна отримати урожайність зеленої маси на рівні від 30 до 40 т/га. Внаслідок заорювання зазначеної кількості рослинної маси редьки олійної у ґрунт надходить N75-120P20-30K50-70.

У зеленій масі люпину вміст азоту складає 0,45 %, фосфору – 0,10 %, калію – 0,17 %, кормового гороху – відповідно 1,4-1,5 %, 0,4 0,5 %, 0,7-0,8 %. Вміст елементів живлення у надземній масі буркуну – N – 0,77 %, P2O5 – 0,05 %, K2O – 0,19 %. Враховуючи низький вміст фосфору і калію у вегетативній масі сидеральних культур при їх заорюванні доцільно вносити фосфорно-калійні добрива.

Унаслідок мілкого загортання сидератів підвищується урожайність наступної культури, проте утворення гумусових речовин у ґрунті знаходиться на низькому рівні. Рослинна маса, яка загорнена у приповерхневий шар ґрунту, завдяки сприятливим аеробним умовам швидко мінералізується, тому інтенсивність гуміфікації, в основу якої покладено утворення стійких до розкладу органічних полімерів знижена. З метою нагромадження гумусу у ґрунті необхідно проводити глибоке заорювання зеленої маси сидератів.

Застосування соломи як добрива

В урожаї зернових культур співвідношення зерна до соломи складає 1:1. Таким чином, після збору зернових колосових культур на полях залишається велика кількість соломи, яку часто спалюють. Проте, спалювання соломи та стерні несе за собою велику загрозу для родючості ґрунту, адже згоряє верхній родючий горизонт, який багатий на органічну речовину – гумус. Унаслідок процесу горіння температура на поверхні ґрунту піднімається до +360 оС, однак ґрунтові мікроорганізми, під впливом яких протікають усі фізико-хімічні процеси у ґрунті, гинуть вже при +40 оС.

Підвищення родючості ґрунту шляхом застосування нетрадиційних видів органічних добрив

Проте, ефективним заходом є використання соломи як добрива. У хімічному складі соломи міститься значна кількість елементів живлення, наприклад, у соломі пшениці озимої вміст азоту становить 0,45 %, фосфору – 0,10 %, калію – 0,64 %, наявні мікроелементи. Солому як нетоварну частину урожаю доцільно заробляти у ґрунт, оскільки таким чином відбувається повернення винесених з урожаєм поживних елементів, покращується структура ґрунту, поліпшується водний та повітряний режими, зростає кількість корисної мікрофлори та посилюється мікробіологічна активність.

Тривалість процесу мінералізації, тобто розкладання соломи визначається умовами зволоження, залежить від температури зовнішнього середовища та кількості рослинних решток на поверхні ґрунту. Подрібнена соломиста маса довжиною часток 10 см та рівномірно розподілена по полю швидше мінералізується. Сучасні зернозбиральні комбайни забезпечують якісний збір урожаю зернових культур з подрібненням соломи.

Деструкція соломи є процесом руйнування структури біологічного матеріалу, її тривалість також визначається співвідношенням у складі соломи вуглецю до азоту. За вузького співвідношення C:N розкладання відбувається у коротші терміни. У соломі зернових культур встановлено широке співвідношення C:N, яке складає 80:1, вона містить значну кількість безазотистих речовин. Застосування азотних добрив прискорює мінералізацію соломи, тому на 1 т рослинних решток рекомендується вносити 10-12 кг діючої речовини азоту.

Підвищення родючості ґрунту шляхом застосування нетрадиційних видів органічних добрив

Загортання соломи у ґрунт необхідно здійснювати на невелику глибину дисковими знаряддями – 8-10 см. Глибоке загортання соломи сповільнює мінералізацію, оскільки за низької аерації ґрунту знижується діяльність ґрунтової мікробіоти, яка її розкладає.

Високою ефективністю для розкладання соломи характеризується застосування біодеструкторів стерні, які застосовують шляхом обприскування подрібненої соломи з наступним загортанням у ґрунт.

Таким чином, вирощування культур-сидератів на зелене добриво та загортання соломи у ґрунт – це альтернативний спосіб поповнення вмісту у ґрунті органічної речовини, яка на 95 % представлена гумусом і є основою родючості ґрунтів. Це доступні та економічно-доцільні заходи, які дозволяють компенсувати недостатнє внесення органічних добрив та набули широкого застосування у світовій практиці аграрного виробництва.

Залишити коментар: