Новини, Рослинництво

Польський досвід проведення аграрних заходів та діяльності фермерів

19.11.2021

День сої: польський досвід проведення практичних заходів для фермерів

Сьогодні сучасна людина має можливість відвідувати різні країни і знайомитися з досвідом ведення бізнесу, господарств різних галузей, розвитку територій, регіонів тощо. Нещодавно пощастило відвідати один із заходів для фермерів, який відбувся в Республіці Польща. Відвідини місцевого дня поля надихнули на висвітлення узагальнень від спостережень не лише проведення практичних заходів, а й функціонування аграрної галузі, діяльності фермерів в окремих локаціях та їхнього впливу на розвиток сільських територій. Але все за порядком…

Свято сої

Отож, у вересні вдалося відвідати день поля – IV Вєлкопольське свято сої. Захід організований місцевою сільськогосподарською палатою та відбувся на базі одного із господарств.

Свято проходило під патронатом Міністра сільського господарства та розвитку сільських територій, на якому були присутні близько десяти представників компаній-дистриб’юторів насіння, ЗЗР, а також багатьох установ, які працюють у сфері сільського господарства, місцеві фермери та переробники.

День сої: польський досвід проведення практичних заходів для фермерів

Загалом день поля проходив за звичною для українських аграріїв схемою. Після короткої вступної частини гості мали нагоду ознайомитися з експериментальними ділянками, вивчити досвід вирощування сої, зокрема таких сортів як Anser, Merlin, Abelina, Aurelina, Ambela (Saatbau), Silesia, Moravians, Mayrika (Prograin) та Petrina, Erica, Viola (Danko). Всього на демонстраційних ділянках господарства було представлено 17 сортів сої на загальній площі понад 15 га.

Партнерами були представництва відомих у світі компаній Saatbau, Prograin, Danko, Euralis, FarmSaat, Basf, ADOB, а також низка освітніх, наукових, дорадчих і контролюючих установ та організацій. Загалом кількість організаторів сягала 20.

Однак особливістю заходів, які проходять у Польщі, є те, що їх організатором виступає, як правило, сільськогосподарська палата разом із дорадчою службою, котрі представлені широкою мережею демонстраційних та дослідних полів у всіх регіонах країни. Завдяки цьому будь-яка зацікавлена особа має нагоду отримати відповідну інформацію про вирощування цілого спектру сільськогосподарських культур у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, а також консультації у спеціалістів, які працюють у кожній територіальній громаді.

День сої: польський досвід проведення практичних заходів для фермерів

Крім цього, наявність у переліку організаторів освітніх, наукових та контролюючих органів (наприклад, Природний університет у Познані, Інспекторат з охорони здоров’я рослин та насіння, Інститут захисту рослин, Центральний дослідний центр сортів культурних рослин тощо) не є формальністю – усі вони за територіальною приналежністю приймають активну участь не лише у проведенні заходів, а й у вирішенні питань ведення насінництва, перевірки і допуску ЗЗР на ринок Польщі, дотримання карантинних норм та ін.

Тому більш детально зупинюся на діяльності консультаційних організацій, які відіграють важливу роль у розвитку аграрного сектору.

Консультаційні організації

Сільськогосподарські палати в Польщі розпочали свою діяльність ще далекого 1995 року як самоврядні організації для вирішення проблем сільського господарства та захисту інтересів суб’єктів господарювання цієї галузі. Членами сільськогосподарських палат є усі фізичні та юридичні особи, які є платниками сільськогосподарського податку або податку на прибуток зі спеціальних відділів сільськогосподарського виробництва. У кожному регіоні країни (воєводстві) діє окрема палата, яка здійснює свою діяльність в межах цієї території та формує відповідне правління. Його учасниками обираються представники від кожної територіальної громади – по два делегати (або один, якщо ріллі громади не перевищують 4000 га).

Основними напрямами діяльності таких структур є: покращення економічного становища фермерів та їхніх господарств; аналіз ситуації на аграрному ринку та проведення розрахунків визначення на основі поточних котирувань цін; організація зустрічей та тренінгів для фермерів, включаючи поширення консультативних послуг у сфері сільського господарства; надання безкоштовної правової допомоги для всіх своїх членів; інформування аграріїв через власні друковані видання та електронну пошту про найважливіші новини з питань сільського господарства.

Особливістю їхньої діяльності є джерела фінансування, основне з яких – 2% із розподілу сільськогосподарського податку.

Іншою важливою мережею організацій є Осередки сільськогосподарського дорадництва – це державні структури, які надають консультаційні послуги з питань сільського господарства у кожному регіоні (воєводстві). Ці осередки (або центри) підпорядковуються міністру, відповідальному за розвиток сільських територій, котрий контролює та оцінює їх діяльність.

Згідно законодавства сільськогосподарські дорадчі структури здійснюють діяльність в аграрній сфері, розвитку сільських територій, сільськогосподарських ринків та сільських домогосподарств, спрямовану на підвищення рівня доходів від сільського господарства та підвищення конкурентоспроможності ринків на ринку, підтримку сталого розвитку села, а також підвищення професійної кваліфікації фермерів та сільських мешканців.

Джерелами фінансування їхньої діяльності є бюджетні асигнування, програми підтримки (грантові кошти), доходи від надання власних послуг тощо.

Феноменальністю цього процесу у Польщі є те, що за рахунок розподілу податкових надходжень, бюджетних асигнувань та грантових коштів вище вказаними структурами реалізовується цілий комплекс заходів з надання інформаційних, аналітичних, правових послуг. На веб-сторінках кожного регіонального представництва зареєстрованим членам можна отримати широку економічну аналітику, найактуальніші зміни в законодавстві, діючі програми підтримки тощо. Стосовно проведення практичних заходів, то зокрема, лише в одному регіоні (воєводстві) діє до 80 демонстраційних локацій у всіх територіальних громадах, на базі яких проводяться дні поля. При цьому, кожен бажаючий може звернутися до місцевого консультанта (на території Польщі таких задіяно понад 3,5 тис осіб) за порадою.

Звичайно, партнерами цих заходів виступають і приватні компанії – представництва світових брендів, але їхня участь кардинально відрізняється від української практики. У нас все відбувається навпаки: ці компанії виступають «локомотивами» організації заходів, впровадження різноманітних «ноу-хау» в аграрній галузі, використовуючи кадровий потенціал раніше потужних наукових та освітніх закладів.

Чому так відбувається? Питання полягає у спроможності подібних структур реально займатися діяльністю у цій сфері. Варто нагадати, що в Україні консультаційних організацій практично не існує. Бо створення останніми роками громадських організацій, які можуть отримати фінансування через механізм відшкодування понесених витрат аграріями на дорадчі послуги, виглядає поки що штучним, особливо буде виглядати в момент припинення фінансування цієї програми профільного міністерства. Раніше негативний досвід спіткав структуру «Дорада», що функціонувала за грантові кошти, зокрема, данського проєкту. Говорити про освітні чи наукові заклади взагалі не доводиться, оскільки процес трансформації від державного фінансування до самозабезпечення довів їх до критичного стану.

Фінансування організацій

Спроможність польських дорадчих організацій продемонструємо на прикладі. Слід зауважити, що держава опікується цими процесами вже понад 25 років і приділяє цьому значну увагу. Отож, система побудована, на мій погляд, доволі логічно і прагматично – відправною точкою є система оподаткування аграріїв та розподілу податкових надходжень. Загалом у Республіці Польща в обігу перебуває 18,7 млн га сільськогосподарських угідь, які обкладаються податком із гектара. Сільськогосподарський (рольний) податок нараховується (за даними 2021 року) у розмірі 146,375 злотих з 1 гектара, що за середньозваженим курсом НБУ складає майже 1000 грн/га. Річна сума акумульованих податкових надходжень за цим податком складає понад 2,7 млрд злотих (18 млрд грн). Цей податок сплачується фермерами до місцевих бюджетів. Сільськогосподарські палати отримують із нього 2% надходжень, а осередки дорадництва – близько 5%, що в грошовому еквіваленті дорівнює відповідно: 54,86 млн злотих (365 млн грн) та 137,0 млн злотих (920 млн грн). Крім цих джерел фінансування, для дорадників через профільне відомство передбачені також програми фінансування, наприклад, капітальних інвестицій. Загалом центри дорадництва за рік отримують понад 200 млн злотих (1 343 млрд грн), що в структурі складає лише 70% загального фінансування. Решту частини доходів отримують від надання власних послуг.

Одержувачі послуг

Виникає логічне запитання, для кого ці структури працюють і кому надають послуги? Згідно з інформацією Головного управління статистики Польщі на території країни функціонує понад 1,4 млн одиниць господарств різних форм, в т.ч. індивідуальних, на кожне з яких в середньому припадає 10,46 га орної землі. За даними моніторингу діяльності осередків дорадництва за останні три роки послугами консультаційних організацій скористалося від 22 до 56 % фермерів залежно від регіону. Це доволі істотна величина, оскільки в середньому кожен третій аграрій є одержувачем дорадчих послуг. Така активність також випливає із того, що ці структури допомагають (є посередниками) в оформленні і поданні документів на різноманітні гранти і програми дотування Європейського Союзу.

Для аграріїв запустили нову програму підтримки

Ще одним стимулюючим фактором для поширення дорадчих послуг у Республіці Польща, вважаю, є структура землекористування сільськогосподарських підприємств (господарств рольних). У 2019 році найбільшу частку серед усіх фермерів склали господарства із площею 2-4,99 га – 31,3%, 5,00-9,99 га – 21,7% та 1,00-1,99 га – 20,3%. А господарств із площею понад 50 га функціонує лише 2,6%. Тобто, оцінюючи подібну структуру із українською практикою, можна стверджувати, що у сусідній державі поширене дрібне або мале фермерство, а в нас навпаки – розвивається лише великі господарства та підприємства з холдинговим типом управління.

Аграрний сектор Польщі

Це наштовхнуло на два висновки. Перший – це відбулося завдяки історичним традиціям розселення людей у сільській місцевості та його сприяння з боку держави. Другий – на це має вплив структура сільськогосподарського виробництва, що значною мірою залежить від першого.

Отож, аргументуємо першу групу факторів. Історично так склалося, що густота розселення у Польщі в 1,5-1,6 рази вища ніж в Україні і складає на сьогодні понад 120 осіб на 1 кв. км. (в Україні – 75). Зі всього наявного населення у 38,7 млн осіб, з яких 39% проживає у сільській місцевості. При цьому варто наголосити, що чисельність за останні 30 років практично не змінюється, чому сприяє й зовнішня міграція, зокрема, із сусідніх держав. Щодо розселення осіб у селах, то власні спостереження підтверджують гіпотезу про історичне становлення сучасного просторового розвитку. Житлові будинки більшості мешканців польських сіл, а особливо зайнятих у сільськогосподарському виробництві, розосереджені за всіма ділянками землі, площа яких сягає від 0,5 до 1 гектара. У центрі ж населених пунктів є невелике скупчення житлового фонду, але середній наділ на 1 домогосподарство не перевищує 6-ти соток. Такий поділ залишався навіть при впливі комуністичної влади та наявності таких структур як колгоспи чи радгоспи. Після зміни політичної карти та проведення кількох етапів земельної реформи більшість землі (а також частини лісів, ставків) знаходиться у приватній власності та обробляється дрібними фермерами.

Друга група аргументів. Загалом польські аграрії у 2019 році виробили валової продукції на суму 119,6 млрд злотих (або понад 800 млрд грн). Для прикладу, в Україні цей показник склав трохи більше 680 млрд грн (щоправда в постійних цінах 2016 року – згідно методики Держстату). З 1 гектара виходить в середньому 8,1 тис злотих (54,6 тис грн).

Щодо структури виробництва, то вона кардинально відрізняється від українських аналогій. Так, частка продукції рослинництва дорівнює 47,5%, а відповідно тваринництва – 52,5%. У рослинництві переважають наступні галузі: виробництво зернових культур – 16% (до всієї валової продукції), з них пшениці – 6,6%, жита – 1,3% і ячменю – 1,9%; овочів – 10,0%; фабричних коренеплодів – 5,3%; фруктів – 5,1%; картоплі – 4,3% та інших видів – 5,4%. Тут слід наголосити, що дуже часто овочі та окремі ягоди вирощуються двічі на рік, щоправда із застосуванням системи поливів, або ж цілорічно в умовах застосування теплиць. Особливого значення набуло і тваринництво, де виробництво всіх видів м’яса складає 29,8%; молока – 16,0%; яєць – 5,3%.

Набули чинності нові форми заявок на фінансову підтримку для фермерських господарств

Виходячи з цієї структури виробничої палітри аграрної галузі Республіки Польща, стає зрозумілим, чому в країні поширений саме такий розподіл суб’єктів господарювання, особливо індивідуальних, які виробляють 90% валової продукції.

З одного боку такі об’єктивні причини як наявність типів і якість ґрунтів, особливості клімату, особливо в Прикарпатті та Балтиці, не дозволяють повною мірою використовувати потенціал для вирощування традиційних для України культур: соняшнику, кукурудзи, пшениці і тим більше бути лідером експорту. Хоча насправді, володіючи майже удвічі більшим земельним фондом ми маємо невикористаними ще значні резерви у продуктивності. Адже висіваючи майже 8 млн га зернових культур (із кукурудзою) польські фермери досягають середньої врожайності 3,7 т/га, в т.ч. пшениці – 4,4, кукурудзи – 5,6. Продуктивність технічної групи наступна: картопля – 21,4, цукрові буряки – 57,5, ріпак – 2,7.

З іншого боку, збереження більшості галузей тваринництва, бурхливий розвиток садівництва і ягідництва, овочівництва, зокрема, в закритих ґрунтах, дозволяє досягати високої ефективності та значної доданої вартості в аграрній галузі загалом. Це визначає й експортний потенціал сільського господарства та переробної промисловості навіть при такій, на перший погляд, нікчемній (звичайно порівняно із українською практикою – ред.) структурі землекористування фермерів.

Але мабуть питання не у структурі, а в умовах господарювання кожного із них та галузі загалом, що і впливає на цю структуру. А сільськогосподарська галузь у Польщі формує менше 5% ВВП, де основою все ж є промисловість, зокрема надзвичайно потужна харчова, транспорт і послуги. Спостереження також виявили особливу культуру споживання продуктів харчування місцевими жителями, а також розвинуте почуття «економічного націоналізму». Хоча, відверто кажучи, гасло «купуй польське» далеко виходить за рамки споживчого – воно формується із культурного. І поляки цього не бояться, а, навпаки, пишаються і захищають своє усіма дозволеними методами.

Умови діяльності

Отож, варто розповісти і про умови, в яких працюють польські фермери сьогодні. Наголосимо, в першу чергу, на системі оподаткування, бо описати всі економічні умови коротко буде складно.

Як уже відомо, більшість господарств є індивідуальними, або, іншими словами, здійснюють діяльність як ФОП в Україні. Згідно законодавства, вони мають право скористатися пільговим пенсійним страхуванням, якщо податок з доходу від несільськогосподарської діяльності за рік не перевищив певної суми (у 2020 – 3540 злотих або майже 23,8 тис грн). Тоді такий суб’єкт господарювання може сплачувати щоквартально лише 708 злотих (4751 грн). В іншому випадку, за кожного свого найманого працівника при мінімальній заробітній платі 2800 злотих (18,8 тис грн) сплачує щомісячно 1380 злотих (9260 грн), з них 565 злотих (3790 грн) або 20,2% – це нарахування на фонд заробітної плати, все решта стягується як утримання із працівника. Тобто працедавець і працівник приймають солідарну участь у формуванні бюджету пенсійного страхування. Варто при цьому наголосити, що у першому випадку пільги не надають права на достойну пенсію у майбутньому або ж означають її відсутність. Як то кажуть, не платиш – не маєш!

Стосовно прямих податків з діяльності, то їх є два види: сільськогосподарський (рольний) податок та податок з нерухомості. Про перший ми згадували вище – ставка складає 146,375 злотих (1000 грн) з 1 гектара, який сплачується щоквартально. Тобто середнє господарство у 10 гектарів сплачує щорічно майже 10000 грн. Другий податок нараховується залежно від наявної площі: земель під забудовами – 890 злотих (6000 грн) з 1 га; житлових будинків – 0,75 злотих (5 грн) з 1 кв.м; господарських будинків – 23,09 злотих (155 грн) з 1 кв.м. В середньому розрахунково типове господарство у 10 гектарів може щорічно сплачувати 6-7 тис злотих (40-47 тис грн). За таких умов щомісячний бюджет аграрія, в обробітку якого знаходиться 10 га, для сплати вищезгаданих податків може сягати 1,0-1,4 тис злотих (7-9 тис грн).

Додатково із фермера можуть стягуватися одноразово водний чи екологічний збір залежно від поданих даних забору підземних вод та застосування хімічних препаратів (згідно статистичних спостережень). Але ці плати не перевищують 500 злотих (3350 грн) на рік.

Податковий комітет підтримав законопроект про запровадження агрострахування в Україні

Цікавою є практика адміністрування податку на додану вартість, платником якого можуть бути й індивідуальні господарства. Таку можливість переважно використовують, адже на різниці між податковим зобов’язанням і кредитом, можна отримати додаткові доходи у вигляді повернення з бюджету. А все через наявність різних ставок ПДВ: 23%, 8%, 5%, а також 0% у випадку експорту. Так, товари та послуги, які зазвичай використовуються у сільськогосподарському виробництві (включаючи сільськогосподарських тварин, добрива та засоби за-хисту рослин, шпагат для сільськогосподарської техніки), оподатковуються за ставкою 8%. А тому при купівлі всіх інших ресурсів (окрім добрив і ЗЗР) фермер може відшкодувати ПДВ за ставкою 23%. Це стимулює виробників аграрної галузі працювати легально, адже суми відшкодування можуть бути істотними, повернення їх відбувається автоматично без втручання жодної корупційної складової.

Звичайно, економічні умови ведення аграрного бізнесу у Польщі набагато ширші і вони не завжди сприятливі для місцевих фермерів. Причиною цього є постійне зростання цін на енергоресурси, постійні коливання попиту в умовах пандемії, виконання договірних зобов’язань щодо вільної торгівлі в межах ЄС тощо.

Висновки

Аналізуючи вище перелічені аспекти досліджуваної теми, варто виділити декілька висновків:

  1. Консультативні послуги для сільського господарства пройшли тривалий період еволюції під наглядом держави, завдяки чому вдалося сформувати ефективну систему із залученням освітніх і наукових установ, приватних фірм.
  2. Сільськогосподарська галузь зазнала істотних змін, особливо після проведеної земельної реформи і приєднання країни до ЄС. При цьому вдалося сформувати реальну модель функціонування малого та середнього бізнесу.
  3. Залучення до цієї моделі індивідуальних чи сімейних фермерських господарств, а також утворення прозорої і справедливої системи оподаткування сприяли розвитку територіальних громад, а саме: дорожньої та обслуговуючої інфраструктури.
  4. Практика польського досвіду свідчить про постійний характер проблем як у веденні бізнесу, проведення ефективної консультаційної діяльності, розвитку громад, які виникають у динамічному та глобалізаційному середовищі, але є яскравим прикладом їх вирішення.

Підготував

Сава Андрій, д.е.н., с.н.с.

Залишити коментар: