Популярність нішевих культур в Україні зростає: що найкраще сіяти

Україна — лідер у Європі з вирощування кукурудзи, соняшника та ріпаку, а також в топі по площах під пшеницею та соєю. Проте у фокусі уваги не лише культури-важковаговики: наші аграрії експериментують з вирощуванням десятків нішевих культур, серед яких і доволі екзотичні.

Нішеві культури виробляються в порівняно невеликих обсягах, мають невисокий, але стабільний попит, переважно закордонний, і вирощуються для диверсифікації виробництва як альтернативне джерело доходу. Вони цікаві виробникам в першу чергу своєю рентабельністю: при малозатратності виробництва закупівельні ціни на них стабільно високі.

Нішеві культури в Україні: які історії вже звичні, а які все ще пілотні

Гречка

Нині ця крупа — на новій хвилі популярності. Гречка завжди посідала вагоме місце у базовому раціоні українців. До 2000 року нею засівали півмільйона гектарів щороку. Однак за наступні два десятиліття її виробництво помітно скоротилося через проблеми зі збутом та низькі ціни.

У 2021 році площі під гречкою становили всього 78 тис. га. А у 2022-му — зросли вже до 114,6 тис. га. Наступного сезону гречкою засіяли понад 115,4 тисяч гектарів. Але цієї весни Мінагро повідомило про зменшення масивів гречки до 100,8 тис. га. У такий спосіб аграрії відреагували на фактичне перевиробництво гречки у 2023 році: було намолочено 160 тис. тонн крупи при рівні внутрішнього споживання 110 тис. тонн.

Ціна за кілограм крупи знизилася з 71 грн у 2021 році до 28 грн на початку 2024 року. При цьому ймовірність експортування цієї культури досить низька, адже гречка не є популярним продуктом у світі. Але її продовжать сіяти й в майбутньому — через стабільний попит на внутрішньому ринку. Однак площі будуть скорочені, щоб забезпечити лише норму споживання.

Овес

Овес вважається однією з головних хлібних культур. З часом він став ключовим кормовим продуктом для тваринництва, його навіть зробили еталоном кормової одиниці. В 90-х роках овес сіяли на площах близько півмільйона гектарів. Зараз же ця культура становить частку 1,5% серед усіх зернових та зернобобових в нашій країні.

З початку 2010-х років овес став набувати популярності через закордонний попит. 2015 рік виявився найбільш успішним для експорту — було продано 42,8 тис. т вівса.

За останні 10 років площі під вівсом постійно скорочуються. У 2014 році вони становили 247,2 тис. га, а цієї весни засіяли 163,7 тис. га. При цьому урожайність демонструє позитивну динаміку: якщо у 2010 році з гектара збирали 14,8 ц, то минулого року цей показник становив 24,9 ц.

Сорго

Ще одна злакова культура, яка є нішевою для України — сорго. Ця рослина посухостійка, тож через зміну клімату та підвищення середньорічної температури сорго почали успішно вирощувати все більше господарств південних регіонів України.

Сорго має високу рентабельність виробництва і має попит як корм (зерно та зелена маса) і сировина для технічних  та продовольчих потреб. Ще одна причина популярності — високий експортний потенціал.

На весну 2019 року сорго посідало 4 експортну позицію серед зернових. Однак за останні 3 роки його експорт постійно скорочується. Причина — бойові дії поблизу або безпосередньо в тих регіонах, де вирощується сорго.

Квасоля та горох

З нішевих бобових культур в Україні традиційно вирощують горох, квасолю, нут, сочевицю.

У 2022 році посіви квасолі скоротилися на 24% у порівнянні з попереднім роком. Це сталося через бойові дії у Донецькій, Харківській та Херсонській областях. Однак основні регіони по посівах — північно-західна частина України — зберегли обсяги без змін.

У 2023 році кількість господарств, які почали вирощувати квасолю, збільшилась. Перш за все через вищу рентабельність у порівнянні з тією ж соєю. Ще одна причина — її набагато легше продати за кордон, адже основний замовник — Європа.

Найбільші складнощі при вирощуванні цієї бобової — це її збирання та обмолочування, а також високі ризики захворювань бактеріальними інфекціями, що може знищити значну частину врожаю.

Горох також залишатиметься на полях багатьох фермерів. Він чудовий попередник у сівозміні, досить невибагливий у вирощуванні, і при цьому має добрий експортний потенціал. Однак при цьому вартість насіння досить висока, що впливає на його рентабельність.

У 2022 році, як і у більшості культур, площі під горохом помітно просіли — зменшилися на 48% у порівнянні з 2021. Проте вже у 2023 році горох повернув свої позиції та був засіяний на 150 тис. га. А цього року цифра площ під горохом склала 162,5 тис. га.

Коріандр

Коріандр — доволі екзотична для України ефіроолійна культура, а також приправа-фаворит майже у всіх кухнях всього світу.

Останніми роками попит на цю спецію зріс, тож українські фермери почали відводити більше полів під коріандр. У період з 2020 по 2023 рік площі зросли на 25% (з 6,6 тис. га до 8,3 тис. га відповідно). Серед ефіроолійних культур в нашій країні коріандр є найпоширенішим. Торік його вирощували господарства 12 областей.

Ця олійна досить делікатна до ґрунту — не виснажує його. Тож після коріандру можна сіяти озимі та ярі зернові. Він чудовий медонос: з одного гектару збирається до 500 кг якісного меду, що вдвічі більше ніж із соняшника.

Коріандр має широкий ринок збуту — на нього є стабільний попит в країнах Європи та Азії. Україна входить до числа його найбільших експортерів.

Як і у всіх нішевих культур, у виробництві коріандру є свої нюанси. Зокрема, без досвіду важко отримати хороший урожай, через стійкий та насичений аромат олії він потребує окремої збиральної та сушильної техніки та окремих приміщень для зберігання (або ж рукавів).

Спаржа (аспарагус)

Ще 5-6 років тому спаржу можна було зустріти лише у великих торгових мережах. Втім нині вона продається скрізь, адже українці залюбки включають її у свій раціон.

Спаржа може вирощуватися по всій території України: від Херсонщини до Волині. За останні 5 років площі під спаржею зросли втричі. У 2023 році її вирощували на 250-300 га. Точно порахувати досить складно, адже цим овочем займається велика кількість дрібних фермерів та домогосподарств.

Обсяги виробництва цієї культури зростають, адже насиченість локального ринку ще досить низька. Україна щороку імпортує великі об’єми аспарагуса, а значить, локальні господарства мають можливість забезпечити імпортозаміщення.

До того ж спаржа має чудовий експортний потенціал — ринок ЄС щороку імпортує понад 100 тис. тонн спаржі. Проте дехто з великих виробників спаржі доволі скептично дивиться на можливість серйозного експорту цього овочу найближчими роками. Адже для формування товарної партії, скажімо, у 20 тонн, необхідно провести збір зі 100 га протягом 2 днів — а це надзвичайно складний та ресурсомісткий процес.

Фермери, що мають багаторічний досвід виробництва аспарагуса, наголошують, що сам процес вирощування — це лише третина від повного циклу. Спаржу важливо правильно дообробити одразу після збирання, щоб вона зберігала товарний вигляд ще 7-10 днів. Адже реалізувати щойно зібраний урожай протягом кількох годин майже неможливо. Тож зі збільшенням обсягів продукції підприємству треба інвестувати в охолоджувальні камери або ж гідрокулери.

Важливо врахувати, що на перший рік спаржа дає дуже незначний урожай. Пік урожайності буде з 4 по 6 роки, тоді й рентабельність становитиме 250—350%.

Ще один напрямок для росту ринку спаржі — переробка. Наразі майже всю продукцію реалізовують у свіжому вигляді. Тому заготівля та заморожування спаржі — це потенційний сегмент для розширення виробництва.

Економічна ефективність нішевих культур: переваги та ризики

За період повномасштабної війни ситуація з прибутковістю основних сільськогосподарських культур істотно змінилася. Ціни на них стають все нижчі (лише олійні залишаються відносно стабільними), а питання збуту стає все гостріше. Тож нішеві культури стали чудовою альтернативою заробітку для багатьох агробізнесів. Практика свідчить, що на гектарі нішевих культур можна заробити більше ніж на гектарі зернових.

Розширення портфеля господарства шляхом вирощування нішевих культур має кілька вагомих переваг:

• в сегменті нішевих культур конкуренція значно нижча ніж на ринку традиційних продуктів. Нішеві фермери можуть створити унікальну пропозицію і вийти на ринок, який може бути недостатньо забезпечений або проігнорований великими, більш універсальними господарствами;
• через низьку конкуренцію та недостатню насиченість ринку нішеві продукти мають високу ціну реалізації, а значить, і рентабельність;
• значно простіший процес реалізації через широкий ринок збуту;
• диверсифікація бізнесу: вирощування нетрадиційних для локального ринку культур — страховий поліс для господарства;
• можливість укладати довготермінові контракти та будувати тривале партнерство;
• дотримання ефективної сівозміни.

В будь-якому бізнесі необхідно прораховувати потенційні ризики. Початківцям варто взяти до уваги наступні моменти:

• без досвіду роботи з нішевими культурами є великі шанси недотримати врожай та втратити інвестиції. Тож треба врахувати витрати на вузьких спеціалістів або навчання власного персоналу;
• обсяг ринку не завжди можна визначити точно, тому часто важко спланувати площі під нішевими культурами;
• відсутність стандартизації для нішевих культур, а також недостатньо відкритої інформації про гравців в цьому сегменті та його кон’юнктуру;
• висока волатильність цін: період хорошої маржинальності товару треба вміти прораховувати або передбачати;
• підприємствам потрібно самостійно займатися пошуком покупців та збутом, на цьому ринку ще не сформувалася біржа трейдингу;
• для держави підтримка цього сегменту сільського господарства не є пріоритетом.

Нішеві культури: тренди

Експерти визначають такі ключові тенденції, що вже помітні або ж з’являться найближчим часом:

• збільшення рослинної їжі на тарілці та зменшення тваринної;
• зростання попиту на білкові культури: горох, квасоля, люпин;
• популяризація коноплі — в екобудівництві, текстильній, косметичній та фармацевтичній промисловостях;
• розведення лікарських рослин;
• розширення вирощування кіноа — її популярність зумовлена тим, що в ній фактично немає глютену і є усі незамінні амінокислоти, а також омега-3 та омега-6;
• вирощування трюфелів. Це може стати прибутковою справою, проте потребує великих та довготривалих інвестицій, а повернення капіталу починається лише через 10 років.

Підсумовуючи тему

Актуальність вирощування нішевих культур в Україні зростатиме. Основними стимулами будуть як глобальний попит, так і необхідність диверсифікації бізнесу.

Мільйони гектарів кукурудзи, соняшника, ріпаку та сої вже починають зменшуватися та поступатися нішевим культурам. Хоч і в обмежених об’ємах, але українські аграрії продовжать сіяти гречку, овес, ячмінь, просо.

Бобові — квасоля, горох, нут, сочевиця — мають хороші експортні перспективи, тож залишаться у посівних клинах вітчизняних господарств. Ємність ринку спаржі в Україні все ще значно більша ніж сьогоднішня пропозиція від локальних фермерів, тому цей овоч буде нарощувати площі.

Серед нішевих олійних буде домінувати гірчиця, бо має попит за кордоном. Не здасть свої позиції й коріандр, адже канали збуту вже налагоджені, і світ готовий купувати цей продукт у нас.

При цьому вітчизняним аграріям варто звертати увагу на глобальні тренди в агро, що формують потреби наступних 5-10 років. Зокрема — поміркувати над новими челенджами, наприклад — вирощуванням білковмісних продуктів, лікарських трав чи делікатесних трюфелів.

Сюзана Григоренко, виконавча директорка НАУ