«Потрібно вже зараз готуватися до правил ЄС». Інтерв’ю з Олександрою Авраменко про майбутнє українського агросектору

Європейська інтеграція України відкриває для аграрного сектору нові можливості, але водночас ставить перед виробниками серйозні виклики. Перехід на європейські стандарти вимагатиме модернізації виробництва, значних інвестицій та зміни підходів до ведення бізнесу. Водночас українські аграрії отримають доступ до спільної аграрної політики ЄС, фінансової підтримки та нових ринків збуту.

Про те, як вступ України до Європейського Союзу змінить правила гри для аграрного бізнесу, які ризики чекають на виробників та чому адаптація має бути поступовою, розповіла голова комітету з європейської інтеграції Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Олександра Авраменко.

• Олександро, чи змінить вступ до ЄС правила гри для українських аграріїв?
• Безумовно, але зміни стосуватимуться не лише агровиробників. Входження України до Європейського Союзу покликане модернізувати підходи до функціонування всього аграрного сектору, включно з переробкою та економікою загалом. Йдеться не лише про виробничі стандарти, а й про адміністрування, оподаткування, державну підтримку та регулювання. Інтеграція агросектору до ЄС не обмежується вимогами до виробництва. Українським агровиробникам необхідно буде адаптуватися до нових виробничих стандартів, логістичних підходів і правил ведення бізнесу. Крім того, аграрний сектор стане частиною Спільної аграрної політики ЄС (Common Agricultural Policy, CAP), а це означає необхідність працювати за її принципами та отримати можливість користуватися європейськими програмами підтримки виробників і розвитку сільських територій.

• Які найбільші виклики чекають на український агросектор?
• Найбільший ризик полягає в тому, що європейські стандарти можуть бути запроваджені занадто швидко, і виробникам буде складно до них адаптуватися. Українське сільське господарство потребує масштабної модернізації як у рослинництві, так і в тваринництві. Менше це стосується переробної галузі, але й там необхідні зміни, особливо якщо підприємства працюють із продукцією тваринного походження. Наприклад, нітратна директива ЄС фактично обмежує використання органічних добрив. Це означає, що господарствам доведеться переглянути системи зберігання гною, оцінити відповідність гноєсховищ європейським вимогам, змінити норми внесення органічних добрив, особливо на територіях із близьким заляганням ґрунтових вод. Водна директива вимагатиме від переробних підприємств контролювати якість стічних вод, а в разі потреби встановлювати додаткові системи очищення. Також необхідно буде адаптувати законодавство щодо використання ГМО, ветеринарних препаратів та багатьох інших напрямів. Частину вимог можна впровадити досить швидко, але є стандарти, виконання яких потребує значних капітальних інвестицій. Саме це є одним із найбільших викликів для українських аграріїв, які нині працюють в умовах війни та обмежених фінансових можливостей.

• А які можливості відкриє євроінтеграція?
• Водночас переваги від вступу до ЄС є дуже суттєвими. Ми очікуємо, що після запровадження європейських стандартів український агросектор буде ще глибше інтегрований у ланцюги створення доданої вартості Європейського Союзу. Після вступу Україна отримає повноцінний доступ до європейського ринку. Водночас важливо пам’ятати, що ЄС має значно ширшу мережу міжнародних торговельних угод, ніж Україна. Це відкриває для українських виробників можливість виходу не лише на європейський, а й на інші преміальні ринки – Японії, Канади та багатьох інших країн, з якими ЄС має угоди про вільну торгівлю. Для окремих видів продукції це може стати ще більшою перевагою, ніж ті можливості, які Україна має сьогодні.
• Засоби захисту рослин – одна з найболючіших тем. Що зміниться після гармонізації із законодавством ЄС?
• Україна має імплементувати європейське законодавство, і це один із тих напрямів, де витрати вже були прораховані. Разом з аграрними асоціаціями ми дійшли висновку, що країні необхідний перехідний період. За нашими розрахунками, якщо одразу перейти на перелік діючих речовин, дозволених у ЄС, українські виробники можуть зазнати додаткових витрат і втрат на суму близько 2 млрд євро щороку. Це пов’язано з тим, що альтернативні засоби захисту рослин часто є дорожчими або потребують більшої кількості внесень для досягнення такого ж ефекту. У результаті зростатиме собівартість виробництва. Крім того, можливе зниження врожайності, а отже – скорочення обсягів виробництва. Це призведе до подорожчання продукції та потенційної втрати конкурентоспроможності українського експорту на світових ринках. Саме тому цей перехід має бути виваженим.

• Який сценарій переходу є найбільш реалістичним для України?
• Оптимальним варіантом ми вважаємо поступовий перехід протягом десяти років. Такий підхід дозволить українському агросектору адаптуватися без різких фінансових потрясінь. Крім того, це допоможе уникнути різкого зростання попиту на засоби захисту рослин, дозволені в ЄС. Якщо весь український агросектор одночасно почне закуповувати такі препарати, європейський ринок просто не буде готовий забезпечити необхідні обсяги. Обмежена пропозиція призведе до зростання цін, що негативно позначиться як на українських, так і на європейських виробниках.

• Хто виграє від вступу до ЄС більше – малі фермери чи великі агрохолдинги?
• Насправді виграти мають усі. Зараз у Європейському Союзі триває перегляд Спільної аграрної політики. Одне з рішень, яке активно обговорюється, – встановлення верхньої межі прямих виплат на рівні 100 тис. євро. Якщо орієнтуватися на нинішній рівень підтримки – приблизно 200 євро на гектар, то повну суму дотацій отримуватимуть господарства площею до 500 гектарів. Для більших підприємств діятиме обмеження. Таким чином, малі та середні виробники отримають відчутну підтримку, але й великі підприємства виграють від інтеграції завдяки модернізації виробництва, доступу до нових ринків і більшій інтеграції у європейські ланцюги створення доданої вартості.
• Що аграріям варто робити вже сьогодні, щоб підготуватися до вступу в ЄС?
• Найголовніше – починати готуватися вже зараз. Чим швидше виробники почнуть аналізувати вимоги ЄС, тим легше буде планувати модернізацію. Це дозволить поступово розподілити інвестиції у часі й уникнути необхідності одночасно вкладати великі кошти в оновлення технічного парку, виконання вимог нітратної директиви, модернізацію виробництва та інші напрямки. Саме тому агровиробникам уже сьогодні варто ознайомлюватися з європейськими правилами, реєструватися в Державному аграрному реєстрі, стежити за інформацією на урядових ресурсах і заздалегідь планувати підготовку до роботи за новими стандартами. Чим раніше бізнес розпочне цей процес, тим простішою та менш витратною буде інтеграція до європейського аграрного простору.

Анна Артим