Гість номера

“Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де знаходишся” (с)

26.10.2015

Коли живеш постійно у своєму замкнутому колі звичного місця, атмосфери, соціуму, способу мислення, неминуче з’являється той тип людської обмеженості, при якому зазвичай народжуються ідеї або “у нас найкраще за всіх” або “у нас найгірше за всіх”. Ці обидві крайності одразу зламуються, варто тільки зазирнути “по той бік”, подивитись самому в очі чомусь принципово інакшому. Саме тому висвітлювання роботи закордонних колег-аграріїв є дуже корисним та важливим для українських сільгоспвиробників. І саме тому я завітала на Хмельниччину до керівника ТОВ “ГЕРРОМ Інвест-Україна”, підприємства з автрійськими інвестиціями, яке має в обробітку 9 тис. га та молочне тваринництво. Дітріх Трайс належить до числа людей, які прискіпливо витримують баланс того, що сказано, та того, що зроблено, внаслідок чого в спілкуванні з ним немає необхідності відокремлювати зерна від полови.

Пане Дітріх, яким чином Ви почали свою діяльність в Україні і, зокрема на ТОВ «ГЕРРОМ Інвест-Україна»?

В Україну я свідомо приїхав у 1999 році в рамках проекту Міністерства сільського господарства Німеччини. Почав працювати тут аграрним консультантом. Головний напрям моєї роботи був організація та оптимізація сільськогосподарських підприємств, в тому числі і земельне питання. Як раз по ньому і звернулись до мене власники «ГЕРРОМ Інвест-Україна» – тут, на місці, керівники не дуже грамотно повели себе за деякими пунктами, у підсумку їх і довелося звільнити. Землю втратив – можна сказати, втратив все, і навіть гроші великі не допоможуть, тож, треба бути в своїх діях дуже акуратним. Зрештою, австрійські господарі запропонували мені покерувати підприємством – тимчасово. В процесі спільної діяльності ми добре зійшлися, і от я тут вже три роки.

Якими були Ваші першочергові дії на новому місці? Що потребувало термінових змін?

На попередній роботі я консультував в тому числі інвесторів, які починали з нуля. І з досвідом я зрозумів, що організовувати щось нове набагато простіше ніж щось реорганізовувати, бо менше свободи дій. Було складно. Оскільки все вирішують кадри, для оптимізації роботи на підприємстві в першу чергу з ними і довелося розібратися. Люди звикли до попереднього типу керування, довелося навіть звільнити тих, хто не зміг пристосуватись. Було декілька зайвих, майже даремних робочих місць, котрі, як не шкода людей, довелося ліквідувати. Втім, деякі співробітники, навпаки, вийшли на перший план, показали в новій ситуації свій несподівано великий потенціал. Всі зобов’язання, об’єми та терміни роботи були чітко нами сформульовані, за рахунок чого колектив став більш дисциплінованим, і у підсумку людям було легше виконувати необхідні дії та планувати подальші. Встигаємо, відповідно, більше. Та й власники почали контролювати гоподарство

інтенсивніше – один з них майже постійно знаходиться тут – а це теж робить свій суворий, але позитивний вклад.

А якщо взяти технологічний аспект – що Ви почали впроваджувати?

Ви знаєте, австрійські власники прийшли на ці землі 10 років тому. Ґрунт майже не оброблявся, довелося зробити чималу роботу. Авжеж, без сучасної техніки та методів не обійшлося. Коли я прийшов в “ГЕРРОМ Інвест-Україна”, сюди вже було вкладено багато ресурсів, але камінь спотикання в тому, що вони не використовувались повною мірою та належним чином. Моя місія, насамперед, в тому і полягала, щоб виправити таке положення. Безумовно, мало бути якесь свіже віяння – ми найняли німецьких агрономів, усуваючи так звані “колгоспні” методи господарювання. Відзначу такий момент, наприклад, – західноукраїнські агрономи старшого покоління за десятки років роботи звикли, що в цьому регіоні багато дощів, тому не притримуються вологозберігання. А клімат вже змінився – недостатність вологи я спостерігаю у поточному році не вперше. Тому важливо сіяти одразу після обробки ґрунту, щоб не дати йому висохнути – що ми й робимо.

А як оцінюєте врожайність на господарстві у цьому сезоні?

Якщо взагалі об’єктивно оцінювати, то врожай поганий. А якщо дивитись на ситуацію з врахуванням складних погодних умов, то – навіть краще ніж ми очікували. Найбільш тяжко прийшлося сої, а от пшениця, соняшник, кукурудза нормально витримали. Взагалі наші основні культури – це пшениця та ріпак. Мені вони найбільше подобаються. І, продовжуючи відповідь на ваше попереднє питання, розповім про сівозміну на “ГЕРРОМ Інвест-Україна”. Юридично у нас підприємство розділяється на два підрозділи, і землі знаходяться у чотирьох різних районах: Хмельницькому, Деражнянському, Ярмолинецькому та Віньковецькому. Тож, до того, як я став керівником, на цих частинах господарства були дві окремі повні сівозміни, що змушувало ганятися агрономам та техніці з района в район. Це нічим не виправдана втрата часу та сил, а ми ж єдиний організм, єдина стуктура. Тепер сівозміна комплексна. Те ж саме скажу на рахунок органіки – ми вносимо її на всі поля: й ближні, й дальні від тваринницької ферми – це те ж моє нововведення, цілком логічне: паливо варто витратити, щоб земля отримала таке цінне добриво, тим паче воно є, і воно наше.

Починаємо помалу впроваджувати точне землеробство. Але я вам скажу, що я прихильник того, що в таких справах поспішати не треба. Можна вкладати мільйони на нову суперсучасну техніку, оновити весь парк, а у підсумку не отримати великих результатів, бо за них відповідає в першу чергу світла голова. Я вважаю, що насамперед необхідно використати ті ресурси, що є, розібратись з людським потенціалом, а вже потім

переходити на наступний етап – капітальне оновлення технологічної бази. Так ефективніше, і менше ризику збанкрутувати.

Що є наразі у Вашому технічному парку?

Трактора John Deere, Case, сівалки Horsh, ґрунтообробна техніка Kverneland, Kockerling. Всіми необхідними машинами зараз в принципі забезпечені, але будемо поступово замінювати, оновлювати. Не вистачає нам комбайнів – наймаємо. І з цього приводу зараз я дискутую з нашим агрономом. З економічної точки зору наймати краще – не треба за нього відповідати, ремонтувати, але вимагати від комбайнера досконалої якості ми не можемо, є в цьому якась межа. І розкидання соломи не настільке рівномірне, як би нам хотілося.

Яка ситуація у тваринницькому напрямку Вашої діяльності?

Я не поспішаю будувувати нові тваринницькі приміщення – тут ще старі, радянського часу – виходячи з того самого свого принципу: вичавити максимальну користь з того, що вже є. За роки моєї праці на “ГЕРРОМ Інвест-Україна” надій збільшився з 15 л/доб. до 22-23 л/доб. – головним чином за рахунок підвищення якості кормів, збалансування раціону – прості речі. Молочного ВРХ 250, молодняк – 200 голів – за весь час кількість поголів’я майже не змінювалась, можливо, я навіть зменьшу її трохи, зробивши при цьому акцент на підвищенні продуктивності тварин. Вже зараз треба придбати додатковий холодильник для молока – об’єма старого вже не вистачає. Наше цьогорічне нововведення, яке спочатку зустріло недовіру від деяких співробітників – сухостійні корови та молодняк круглий рік знаходяться на вулиці. У тварин є можливість вільного руху, підвищується імунітет, і вони не мерзнуть насправді. Загалом можу сказати, що пріорітетом на нашому підприємстві завжди було рослинництво, але поступово ми робимо й нашу невелику тваринницьку ферму напрямком, яким ми пишаємося в своєму роді.

Пане Дітріх, Ви вже багато років працюєте в Україні – чи важко Вам було зійтись з місцевим менталітетом? Як Ви оцінюєте українську економічну платформу для аграрного бізнесу?

В Україні жити та працювати мені комфортно, інакше я б вже давно звідси поїхав на батьківщину – Західну Німеччину. Якщо порівнювати ці дві країни, то в Україні набагато скоріше все змінюється, і стабільності немає – від цього складно, але в той самий час у Німеччині не буває таких швидких стрибків у розвитку, а тут фермери можуть враз підвищити на 50% врожайність або продуктивність корів. Те, що в Україні неприємно дивує – це байдужливе відношення держави до своїх простих обов’язків, наприклад, до ремонту в державних установах, ремонту доріг. Це найчастіше роблять керівники підприємств… Цікавий досвід – жити не в рідній для тебе атмосфері. У мене та у моїх

українських колег різні способи мислення, але ми все ж таки європейці, і за багатьма моментами дуже схожі між собою. За ці три роки, скільки я керую ТОВ “ГЕРРОМ Інвест-Україна” мені вдалося створити тут професіональну команду однодумців.

І які у Вас подальші плани?

Хочемо піднімати врожайність, продовжувати оптимізувати сівозміну. Люди поступово навчаються новітнім підходам, я бачу результат нашої спільної роботи, вона іде краще. В такому ракурсі і будемо рухатись далі. Три роки, скільки я тут – це ніби й великий термін, але з аграрної точки зору – всього-навсього три цикла, три зібраних врожаї, що, по суті, небагато. У нас все ще попереду.

Тетяна Бєлінська

no image.