Новини, Рослинництво

Роль технологічних чинників у підвищенні продуктивності озимих зернових колосових культур

02.10.2022

Роль технологічних чинників у підвищенні продуктивності озимих зернових колосових культур

Підвищення урожайності сільськогосподарських культур, зокрема, озимих зернових залишається актуальним в сучасних умовах господарювання. Досягнення високого рівня стабільної урожайності неможливе без науково-обґрунтованого підходу до технології вирощування.

Це пов’язано, перш за все, з кліматичним чинником. Зміни погодно-кліматичних умов, які супроводжуються нерівномірністю випадання опадів упродовж вегетаційного періоду та перепади температури повітря, які доводиться спостерігати в останні десятиріччя, спонукають виробників сільськогосподарської продукції вносити певні корективи в технологію вирощування культур. У зазначених умовах важливо опиратися на наукову складову, тобто дослідження та рекомендації науково-дослідних установ щодо застосування певного агроприйому в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, враховуючи визначальну роль кожного елементу технології щодо впливу на продуктивність культури.

Значення сівозміни

В основу сівозміни покладене правильне науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у просторі та на території. Тобто проміжок часу, яким обумовлено повернення певної культури на попереднє місце вирощування. Сьогодні роль сівозміни у деяких господарствах зведена до мінімуму, часто впроваджуються двопільні сівозміни, або монокультура, що веде за собою негативні наслідки.

У результаті беззмінного вирощування одного виду культури на одному і тому ж полі впродовж років урожайність озимих зернових культур знижується більш як у два рази, порівняно з вирощуванням у сівозміні. Застосування добрив за монокультурного вирощування пшениці озимої та жита озимого дозволяє дещо знизити втрати урожайності, проте отримувати високі та стабільні урожаї можливо лише у сівозміні. Це доводять багаточисленні дослідження.

Із зазначеним зниженням урожайності пов’язане явище ґрунтовтоми, за якого спостерігається нагромадження у ґрунтовому середовищі токсичних речовин, патогенних мікроорганізмів, відбувається виснаження ґрунту. Таким чином, беззмінне вирощування призводить до зростання у ґрунті кількості збудників хвороб та шкідників, є наслідком надмірної забур’яненості поля, що ускладнює боротьбу та зумовлює необхідність застосовувати у великому обсязі засоби хімізації.

Правильна науково-обґрунтована сівозміна забезпечує відтворення родючості ґрунту, нагромадження поживних речовин, сприяє активізації мікробіологічної діяльності, є профілактичним заходом боротьби зі шкідливими організмами.

Згідно технології, озимі зернові колосові культури необхідно повертати на попереднє місце вирощування не раніше як через 3-4 роки. Кращими попередниками у Лісостеповій зоні є багаторічні бобові трави, можливо розміщувати також їх після зернових бобових культур, які мають здатність до симбіотичної азотфіксації та збагачують ґрунт азотом. Добрими попередниками є ріпак озимий та просапні культури.

Обробіток ґрунту у технології вирощування озимих зернових культур

Диференційований обробіток ґрунту з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов зони вирощування дозволяє створити сприятливі умови для формування та розвитку кореневої системи. Основним завдання обробітку ґрунту під озимі зернові культури, зокрема, такі як пшениця озима, жито озиме та ячмінь озимий є створення дрібногрудочкуватої структури ґрунту, збереження в нагромадження вологи, поліпшення водно-повітряного режиму, посилення мікробіологічної активності, знищення збудників хвороб та шкідників, які зберігаються у ґрунті та на рослинних рештках, а також насіння бур’янів, запобігання розвитку ерозійних процесів. Технологія обробітку ґрунту спрямована на загортання рослинних решток попередника та добрив.

Для посушливих умов зони Степу особливо зростає роль обробітку ґрунту як важливого технологічного чинника у максимальному збереженні вологи у ґрунті. Застосовують поверхневий обробіток ґрунту без перевертання скиби. В умовах Лісостепу та Полісся в системі основного обробітку ґрунту, де випадає достатня кількість опадів, проводять оранку на глибину 20–27 см. У системі передпосівного обробітку доцільним є застосування комбінованих знарядь з метою створення сприятливих умов для проростання насіння, максимального вирівнювання поверхневого шару ґрунту, який проводиться на глибину загортання насіння.

Обробіток ґрунту під озимі зернові культури визначається попередником. Наприклад, після ріпаку озимого, який рано звільняє поле, доцільно провести дискування на глибину 6–8 см, щоб спровокувати проростання бур’янів із наступним проведенням оранки через 14 днів. Якщо попередником була просапна культура допустимим є проведення лише оранки.

Дослідження доводять, що спосіб обробітку ґрунту має істотний вплив на урожайність озимих зернових культур. Зокрема, проведення оранки на глибину 18–20 см під пшеницю озиму в зоні Полісся сприяло отриманню найвищої урожайності зерна в досліді, внаслідок застосування інших способів основного обробітку ґрунту вона була нижчою на 0,08–0,56 т/га порівняно з оранкою на зазначену глибину.

Удобрення як визначальний фактор формування урожайності

Збалансоване мінеральне живлення є ефективним засобом підвищення урожайності озимих зернових культур. Врахування особливостей живлення культури певними макро- та мікроелементами, внесення добрив з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, попередника та результатів агрохімічного аналізу щодо забезпеченості ґрунту основними елементами живлення покладено в основу науково-обґрунтованого підходу до системи удобрення.

З озимих зернових колосових культур пшениця озима найбільш вимоглива до мінерального живлення. За рахунок застосування оптимальних норм мінеральних добрив забезпечується 28–30 % приросту її урожайності.

Важливе значення у системі удобрення має забезпеченість фосфором та калієм. Оскільки фосфор впливає на формування кореневої системи, а роль калію в рослині пов’язана з регулюванням водного балансу та підвищенням морозостійкості, внесення фосфорно-калійних добрив в осінній період під основний обробіток ґрунту є невід’ємною частиною технології.

Азот впливає на формування вегетативної маси рослини. За умов достатнього зволоження його рекомендовано вносити у триразовому підживленні у весняний період. У посушливих умовах ефективність азотних добрив зводиться до мінімуму, тому внесення азотних добрив необхідно проводити за один технологічний прийом восени, або рано навесні.

За рекомендаціями науково-дослідних установ, залежно від впровадженої технології норми мінеральних добрив для пшениці озимої складають N60-120P90-120K90-120, для ячменю озимого – N45-60P45-60K45-60, для жита озимого – N60-90P45-90K45-90.

Науковці зазначають, що 1 кг діючої речовини азоту, фосфору і калію забезпечує приріст зерна пшениці озимої в межах від 3 до 5 кг.

Важливе значення у протіканні фізіологічних процесів у рослинах мають мікроелементи, тому у період вегетації доцільно проводити позакореневі підживлення мікродобривами, які можливо застосовувати у баковій суміші з пестицидами.

Важливість системи захисту посівів

Значної шкоди посівам озимих зернових культур завдають шкідники та хвороби. Зокрема, небезпечними шкідниками на різних етапах росту і розвитку рослин є блішки, попелиця, цикадки, хлібна жужелиця, п’явиці, трипси, клоп шкідлива черепашка, пильщики та інші. Поширеними хворобами зернових культур є борошниста роса, бура листкова іржа, плямистостості, гельмінтоспоріоз, кореневі гнилі.

Внаслідок пошкодження рослин шкідниками та ураження хворобами зменшується площа асиміляційної поверхні рослини. Як результат – знижується продуктивність фотосинтезу, тобто процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу і води. За різними даними, внаслідок значного перевищення економічного порогу шкодочинності шкідниками та прогресуванню хвороб втрати урожайності зернових культур можуть становити від 30 до 70 %.

Загроза зниження урожайності веде за собою забур’яненість посівів, оскільки бур’яни конкурують з культурними рослинами за вологу, поживні речовини та світло.

Отримання високих урожаїв озимих зернових неможливе без інтегрованої системи захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів, яка включає комплекс заходів ефективної боротьби. Важливо здійснювати моніторинг стану посівів з метою своєчасного виявлення шкідливих організмів. Серед комплексу захисних заходів необхідним є протруювання насіннєвого матеріалу перед посівом. Інсектицидні протруйники характеризується високою ефективністю у захисті сходів рослин від пошкодження попелицею, підгризаючою совкою, хлібною мухою, дротяником. Застосування фунгіцидних протруйників забезпечує захист культури від ураження збудником сажкових хвороб, кореневих гнилей, септоріозу сходів. Передпосівна обробка насіння одним з дозволених препаратів знижує на 40-50 % можливі втрати урожайності від хвороб і шкідників.

Встановлено, що профілактичний захист посівів у період вегетації, а також на основі даних моніторингу стану рослин дозволеними інсектицидами та фунгіцидами, які занесені до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, внесення гербіцидів з урахуванням видового складу бур’янів є однією з основних умов формування максимальної продуктивності культури.

Вега Н. І., к. с.-г. н., в. о. доцента кафедри агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП

Залишити коментар: