Розвиток французького сільського господарства почався за часів існування кельтської групи народів. Кельти були першими фермерами, які працювали на французькій землі. Римське вторгнення близько 50-го року нашої ери принесло організаційний і технічний прогрес, як і всюди в Європі. Середньовіччя відзначалося феодальним ладом. Селяни працювали на землях, що належали дворянам чи церкві. Ця система призвела до сильної нерівності, що в кінцевому підсумку призвело до народного гніву та революції.
ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ АБО СІЛЬСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
Французький переворот 1789 року називався також сільськогосподарською революцією. Протягом кількох років погодні умови були складними, а врожаї поганими. Сільські податки, під назвою «privilege seigneriaux» або «сеньйоріальні привілеї», сильно обтяжували фермерів. Люди були голодні і боролися за хліб, що в кінцевому підсумку призвело до повстання проти існуючої політичної системи. Французька революція повністю змінила французький суспільний лад. Зі скасуванням привілеїв для вищих станів були скасовані й усі податки, пов’язані з феодальним ладом. Основним правом Декларації прав людини і громадянина було зазначено власність.
Це був великий крок до володіння землею для французьких селян. Тягар війн, які послідували за Французькою революцією, здебільшого ніс сільський світ, який забезпечував людей їжею. Зміни, що відбулися, викликали напруженість у французькому сільському світі, внаслідок чого почали відбуватися повстання, наприклад, у департаменті Вандея.
Режим Наполеона (початок 19 століття) стабілізував цю напругу, встановивши військовий, судовий і релігійний порядок. Економіка покращилась, а зростання цін на сільськогосподарську продукцію принесло велику користь сільському світу. Вирощування картоплі та буряка, а також розвиток посівів пшениці сприяли покращенню питання продовольчої безпеки.
ХІХ СТОЛІТТЯ – МОДЕРНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ФРАНЦІЇ
У 19 столітті розвиток сільського господарства був стрімким. Епоха ознаменувалася збільшенням сільськогосподарського виробництва на 78% за рахунок технічного прогресу (наприклад, внесення добрив і штучних лугів). Сільське населення Франції займалося різноманітними видами діяльності, наприклад, аби поповнити свої доходи взимку, селяни працювали в текстильному секторі або займалися місцевими ремеслами. У цей період французьке селянство набуло певної політичної влади. У 1848 р. було введено загальне виборче право. Селяни, які становили на той час 75% населення, стали учасниками різноманітних політичних рухів, які згодом призвели до періоду процвітання французьких фермерів.
Однак із економічною кризою 1870 року у французький сільський світ незабаром повернулися важкі часи. Зниження цін призвело до зниження доходів фермерів. Деякі сільськогосподарські продукти зникли через технологічні інновації, а продукти, що надходили з колоній, створили нову конкуренцію. На додаток до цього шкідники масово знищили більшість французьких лоз. Епідемія мала величезний соціально-економічний вплив, оскільки виноградники вирощували на бідних ґрунтах.
Ця економічна криза призвела до глибоких змін у французькому сільському світі. На зміну виноградній лозі прийшли плодові та овочеві культури, тваринництво і садівництво. Наприкінці століття люди виїжджали з сіл на роботу в міста. Щоб протистояти цим викликам, сільськогосподарський світ організувався навколо профспілок, до яких дуже прислухалися політики. Держава почала захищати сільськогосподарське виробництво, допомагала фермерам отримати кредити. У роки, що передували Першій світовій війні, сільське господарство все більше залежало від зростаючої промисловості.
ХХ СТОЛІТТЯ: БІЛЬШ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ СЕЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ І БАЗА ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БУДІВНИЦТВА
Демографічна еволюція продовжувалася, залишаючи все менше і менше людей, які працювали у сільській місцевості. Міста пропонували кращу якість життя, кращий дохід. Технічний прогрес дозволив підвищити ефективність, потребуючи менше людей для роботи на фермі. Всі ці фактори призвели до відтоку сільських територій. Сьогодні лише 3% активного населення працює в сільському господарстві. Після Другої світової війни самоокупність стала основною проблемою сільського господарства. План Маршалла, створення CAP (Загальної сільськогосподарської політики) і два важливі сільськогосподарські законопроєкти, ухвалені в 1960 і 1962 роках, передбачили інвестиції для технологічного покращення кожного аспекту, який міг би вплинути на врожайність. Створення в 1946 році INRA (Французького національного інституту сільськогосподарських досліджень) сприяло підвищенню врожайності, а також розвитку виробництва тракторів та іншої сільськогосподарської техніки. На зміну традиційним господарствам поступово прийшли науково обґрунтовані, бізнес-подібні ферми. Ця політика була настільки успішною, що згодом перевиробництво стало проблемою, яка призвела до зміни сільськогосподарської політики. Сьогодні CAP більше піклується про перехресну відповідність екологічним вимогам та забезпечення гідних доходів для фермерів.
У другій половині 20 століття французькі фермери, особливо молоді, розпочали рух за перевизначення сільського господарства. Для них сільське господарство мало вважатися роботою, яка вимагає спеціалізації. Фермери вважали, що робота на фермі має приносити такий же дохід, як і міська. Але вони також хотіли, щоб сільське господарство залишалося сімейною діяльністю з особливими цінностями. Це бажання фермерів модернізувати сільське господарство та сільськогосподарську політику призвело до інтенсивного спеціалізованого сільського господарства у всій Франції. Але наприкінці 20-го століття занепокоєння споживачів щодо способу виробництва їжі та її впливу на навколишнє середовище призвело до розробки високих стандартів якості продуктів (географічне найменування, етикетка), збільшення органічного виробництва, підтримки фермерських господарств у неблагополучних районах.
XXI СТОЛІТТЯ: НОВИЙ КРОК ДО ВИРОБНИЦТВА КРАЩОЇ ЇЖІ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ЯКОСТІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Сьогодні сільське господарство все ще відіграє особливу роль у Франції. У фермерів є й інші обов’язки, окрім простого виробництва їжі: робота над ландшафтом, збереження біорізноманіття, запобігання занепаду деяких сільських районів, забезпечення різноманітності їжі та насіння. Зв’язок французів зі своїм сільським господарством дуже міцний. Про це свідчить успіх сільськогосподарського ярмарку, який щороку проходить у Парижі.
Підготувала Христина Котович
Залишити коментар: