Агроісторик

Созінов Олексій Олексійович – перший президент Академії аграрних наук незалежної України

20.06.2018

Доктор сільськогосподарських наук, професор, дійсний член НАН України, НААН і низки закордонних академій, членові президії Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова. Усе це про відомого вченого в галузі генетики і селекції рослин, агроекології, першого президента Української академії аграрних наукОлексія Олексійовича Созінова.

 Гартування юністю

Созінов О.О. народився 26 квітня 1930 року у Єржово Рибницького району УРСР (нині – сучасна Республіка Молдова). Від самого народження його життя було пов’язано з селом і агрономією, любов до яких прищепили йому батьки. Однак війна перервала щасливе родинне дитинство хлопця, стала першим жорстоким випробуванням і гартуванням характеру. Юний Олексій пережив загибель рідних, жахливе життя у концтаборі.

Після звільнення територій УРСР в 1944 році майбутній вчений почав працювати механізатором у елітгоспі «Дачне» Одеської області і навчався у вечірній школі. А вже восени 1949 р.за підтримки професора Вербіна він вступив до Одеського сільськогосподарського інституту, який 1954 р. блискуче закінчив за профілем селекції та насінництва і пішов працювати на Вознесенську рисову сортодільницю Миколаївської області.

Бажання займатись творчою, дослідницькою роботою привело О.О.Созінова у 1955 р. до аспірантури Всесоюзного селекційно-генетичного інституту. Його науковим керівником став видатний селекціонер, академік Гаркавий, який помітив молодого здібного аспіранта ще під час навчання в інституті. Завдяки йому Созінов зрозумів, що генетика і селекція рослин є саме його напрямом у науці.

За період з 1958 по 1978 роки пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (м. Одеса). Тут отримав свої наукові здобутки: у 1959 р. в Одеському сільськогосподарському інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Пивоваренный ячмень на юге Украины», а уже 1970 р. в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики ім. В.Я.Юр’єва – докторську дисертацію на тему: «Качество зерна пшеницы юга Украины и пути его улучшения».

Наукові результати

Як науковець, спільно зі своїми колегами, а пізніше й учнями, він провів цикл досліджень із біології ячменю, вивчення впливу генотипу й умов вирощування на якість зерна пшениці та ячменю. Дослідження генетичного контролю біосинтезу запасних білків злаків привели до відкриття нового класу генетичних маркерів – блоків елект-рофоретичних компонентів проламінів, контрольованих алельними варіантами кластерів генів. Виконаний генетичний аналіз сотень гібридних популяцій і світового генофонду пшениці, ячменю, вівса дозволив ідентифікувати розповсюджені блоки проламінів, вивчити їхню геногеографію та зчеп-лення із цінними кількісними і якісними ознаками. Аналіз зібраного матеріалу та серії спеціальних експериментів дозволили встановити фундаментальні закономірності формування коадаптивних асоціацій генів у процесі природного й штучного добору, з’ясувати їхню роль у селекції й еволюції злаків.

Зокрема, можна виділити найбільші досягнення Олексія Олексійовича Созінова:

1) уперше встановив роль стійких асоціацій генів у процесі природного й штучного добору у місцевих сортах пшениці, створених народною селекцією українськими селянами в ХVІІІ–ХІХ століттях, у формуванні сортового генофонду пшениці колишнього СРСР, Канади, Аргентини й інших країн;

2) уперше було досліджено поліморфізм запасних білків ячменю у світовому різноманітті цієї культури та показано зчеплення стійких асоціацій гордеїнів із адаптацією генотипів до умов середовища;

3) встановив нові закономірності в генетиці рослин і тварин, зокрема, пов’язані із процесами доместикації й впливом наслідків Чорнобильської катастрофи.

В останні роки поряд із роботами у галузі генетики академік О.О.Созінов велику увагу приділяє розвитку агроекології й, зокрема, проблемам формування мегаагроекосистеми України ХХ–ХХІ століття, яка займає понад 70 % території країни. Він вивчає процеси енергообміну в ланцюзі: ґрунт–рослина–тварини–людина, досліджує роль у них викопної енергії (нафта, газ, вугілля), вплив індустріалізації й урбанізації, а також досягнень генетики, екології, геноміки, біотехнології, селекції.

Організаційна робота

Крім безпосередньої наукової діяльності активно організовує наукову роботу і на рівні держави. Так, з 1978 р. перебуває на керівних посадах різного рівня, в т.ч. найвищих.

Протягом 1978-1982 рр. займає посаду першого віце-президента ВАСГНІЛ (Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Леніна – вища науково-дослідницька та координаційно-методична установа з водного, лісового і сільського господарсьва СРСР). У 80-х роках очолює Інститут загальної генетики ім. М. І. Вавилова АН СРСР (м. Москва). 1987 р. повертається до Києва, де до 1990 р. працює головою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ (м. Київ) та заступником голови Держагропрому УРСР. Із здобуттям Україною незалежності стає першим Президентом Української академії аграрних наук (1990-1996 рр.).

Созінов О.О. є фундатором Інституту агроекології та біотехнології УААН (1992 р.) та засновником кафедри агроекології та біотехнології Національного аграрного університету (1994 р.).

Загалом Олексія Олексійовича знають як автора понад 700 наукових праць, у тому числі 8 монографій, 18 винаходів, співавтора сортів озимої пшениці, сої, ярого ячменю, люцерни. Він заснував сучасну школу генетиків-селекціонерів, представники якої успішно працюють в Україні, Росії, США, Франції, Великій Британії, Казахстані та інших країнах.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.