Виставковий рух у Коломиї кінця ХІХ ст. – важливий етап відродження українського села

Розвиток українських територій у різні періоди становлення державності відбувався під час панування чужих держав: Австро-Угорщини, Польщі, Росії… За весь цей час українці намагалися зберегти свою історичну, релігійну і культурну автентичність. Особливо гостро це проявлялося у Західній Україні, де активно поводила себе місцева інтелігенція у становленні суспільно важливих організацій, об’єднань і освітньо-просвітницьких, мистецьких, виробничих заходів. Одним із найвідоміших був виставковий рух на Галичині, Гуцульщинні і Покутті.

Апогею такого руху досяг у 80-90 ті роки ХІХ ст., коли через свою вагомість і популярність ряд виставок відвідав сам цісар Австро-Угорщини Франц Йосиф І. А от передумовою цього руху став бурхливий розвиток культурно-мистецького, наукового і економічного життя у середині ХІХ ст. Так, знаковим роком став 1880 рік, коли у Коломиї відбулася Етнографічна виставка та Господарсько-промислова виставка.

Про Етнографічну виставку того часу написали у краківській газеті «Czac», а пізніше Маркелій Туркавський видав цілу книгу під назвою «Wystawa etnograficzna Pokucia w Kolomyi» (1880). У книзі виставка в Коломиї описана як всеохоплююче явище не тільки міста, а й шести повітів: Коломийського, Косівського, Снятинського, Городенківського, Заліщицького і Борщівського. Основна мети виставки: спричинитися до пізнання люду тутешнього і піднесення домашнього промислу (представити одяг і строї, житло, всі знаряддя, домашній промисел).

Засновники Гуцульської промислової спілки в Коломиї

Як повідомляють джерела Етнографічна виставка діяла в Коломиї впродовж 15-30 вересня на так званому Затишку, де зараз знаходиться Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Одним з ініціаторів проведення виставки був польський історик і етнограф, заступник голови польського Чорногірського відділення Татринського товариства в Коломиї Л. Вайгель. До організаційного комітету виставки входили наступні діячі того краю: В. Дідушицький, В. Пшибиславський, Я. Грегорович, О. Кольберг, К. Голуховський, Т. Рибковський (декоратор).

Особливу роль в організації Етнографічної виставки відіграв відомий польський етнограф і фольклорист О. Кольберг, який довгий час вивчав етнографію Покуття і на основі цього склав детальний каталог виставки. Загальний обсяг експозиції складав близько 1000 експонатів.

Виставка організовувалася й проводилася під протекторатом цісаря Австро-Угорщини Франца Йосифа І, який відвідав коломийську виставку особисто. Така увага допомогла увіковічнити виставку пам’ятною медаллю. На одній стороні посередині зображено напис: «Wystawa etnograficzna w Kolomyi dnia 15 wrzesnia 1880», а по кругу напис «Zaszycona odwiedzinami Monarchy Franciszka Jozefa І». На звороті вміщено герб міста Коломиї і чіткий підпис. Бронзову і посріблену медалі виготовили на фабриці Г. Шапіра у Львові, одна з яких і досі зберігається у фондах Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

Особливо широко на Етнографічній виставці були представлені вироби українських майстрів Покуття, Гуцульщини, Західного Поділля і незначною мірою – твори польських та вірменських умільців. В експозиції демонструвалися льняні і конопляні тканини, ліжники, комплекти народного одягу, кушнірські, оздоблені металеві, бондарські та гончарні вироби, писанки, іграшки з сиру, різні господарські речі та кінська збруя, музичні інструменти, малюнки, картини й світлини, обрядові, ритуальні предмети й описи щодо їх використання, а також макети хат.

Проведення виставки було корисним для всього краю – Коломия зацікавила фахівців і меценатів. Досить згадати, що відомий меценат В.Дідушицький, який фінансово підтримував багатьох українських художників, для свого приватного музею у Львові закупив багато цінних експонатів. Різні джерела засвідчили і наступне: «Етнографічна виставка в Коломиї 1880 року була другою з черги крайовою виставкою; їй передували етнографічні виставки у Стокгольмі, Відні, Парижі та Львові. Вона засвідчила великі таланти українського народу, стала важливим джерелом для написання низки етнографічних і наукових праць, започаткувала тео­ретичну основу організації шкіл на Покутті і зокрема в Коломиї, дала поштовх для створення майбутнього Коломийського музею». Саме на отримані від виставки кошти було придбано площу під будову Народного дому в Коломиї, де нині міститься Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Спорудження Народного дому в Коломиї поєднувало в собі і політичні, і громадські, і культурно-мистецькі аспекти, адже він став духовним центром міста, його своєрідна аорта, що живить весь організм.

Одночасно з Етнографічною, а саме 16 вересня 1880 року у Коломиї відкрилася Господарсько-промислова виставка, організаторами якої стали місцеві українські діячі, які належали до «Товариства ім. Качковського», зокрема, М. Білоус, А. Блонський та С. Трембицький, а також О. Агопсович, священики М. Левицький і М. Крушельницький. Головною метою цієї виставки було зацікавити ширші кола української громадськості крайовим промислом і показати розвиток тогочасного українського мистецтва, зокрема гуцульського, йшлося про свого роду економічну й господарську просвіту місцевих українців. Для більш комплексної демонстрації експонатів, виставка поділялася на п’ять відділів. Зокрема, у відділі «Домашні промисли» експонувалися виготовлені вручну вироби з вовни, шкіри, дерева, гончарної глини; у відділі «Мистецтво» представляли свої вироби майстри з малярства, літографії, фотографії, різьбярства тощо.

Джерела вказують на те, що підготовчі роботи велися доволі активно, широко розповсюджувалася інформація про захід. У каталозі Господарсько-промислової виставки зареєстровано близько сотні учасників. З виставлених виробів було найбільше ткацьких робіт, трохи гончарних, менше токарних, шевських, бондарських, один кушнірський виріб, велика кількість робіт жіночих, кравецьких і вишиваних.

Зустріч цісаря Франца Йосифа I на виставці

Знаковою подією Господарсько-промислової виставки став візит цісаря Австро-Угорщини Франца Йосифа І. Український художник Корнило Устиянович виконав великий портрет цісаря, який був розміщений всередині павільйону виставки і прилаштований на вінку з зелені і квітів. Ось так свідчили про візит цісаря: «Монарха вітали українською мовою, вручивши йому хліб і сіль. Гурт дівчат у національних строях кидав до ніг цісареві квіти… Високий гість оглядав виставку протягом 10 хвилин під український національний гімн, який співав український міський хор. Священик Левицький супроводжував цісаря, пояснював мету і зміст виставки, а також подарував йому гуцульські різьблені вироби». Відвідавши виставку, віденський гість вписав своє ім’я до пам’ятної книги. Увагу високого гостя привернули церковна різьба, майстерно виконані вироби народних майстрів.

Це була перша такого типу регіональна виставка в Галичині. Вона мала великий успіх і широкий розголос у пресі, водночас започаткувала традицію щодо проведення подібних виставок по всій Західній Україні. З цього часу виставки, частиною експозиції яких були вироби народних промислів, почали організовуватись у Коломиї систематично.

Загалом ці коломийські виставки 1880 року відкрили шлях виставковій діяльності наступних років. У 1883, 1885 і 1887 роках коломийські українські діячі знову організували виставки господарського промислу. Відбувалися виставки і в інших містах регіону – Тернополі (1887), Львові (1882 і 1894), Стрию (1909), знову в Коломиї (1912). Цей рух наприкінці ХІХ століття переросло у демонстрування, вивчення і збереження української народної ноші, які відбувалися в Коломиї 1879, 1883, 1884, 1892, 1897 років, про що свідчать публікації в польських, коломийських і львівських часописах.

Підготував Андрій Сава

Джерела: www.nbuv.gov.ua, postup.brama.com, dzerkalo.media, коломия.com