Агроісторик, Новини

Йосип Олеськів: ботанік, агроном, садівник, плодоовочівник економіст, громадський діяч

29.01.2022

Йосип Олеськів народився в родині греко-католицького священика. Навчався в Львівській академічній гімназії, яку в 1878 р. закінчив із відзнакою. Вищу освіту здобув у Львівському університеті, де спочатку навчався на юридичному, а згодом – на філософському факультеті. Паралельно відвідував лекції з анатомії рослин, мінералогії та психології, студіював органічну хімію, геологію, ботаніку. Після закінчення навчання в університеті став аспірантом професора Цісельського.

За сприяння Галицького господарського товариства Й. Олеськів у 1885 р. виїжджає до Західної Європи для ознайомлення з місцевим сільським господарством. Зібрані матеріали публікував у львівських газетах.  У 1885 р. проходить стажування в Ерфуртському університеті, де поглиблює свої знання з ботаніки, політекономії, сільського господарства та видає праці з помології. Цього ж року став доктором філософії в Ерфуртському університеті, захистивши дисертацію, присвячену вивченню процесів  опадання листя.

На роботу у Вищу рільничу школу в Дублянях Й. Олеськіва запросив професор В. Тинєвський. Тут у 1887-1891 рр. Й. Олеськів працював доцентом рільництва  та ботаніки. Саме в цей період він здійснював дослідження змін пір року і їх вплив на плодові культури. Його праці були дуже корисні у практичному садівництві.

Йосип Олеськів: ботанік, агроном, садівник, плодоовочівник економіст, громадський діяч

Агрономічна наукова діяльність Й. Олеськіва пов’язана з діяльністю «Просвіти», де він активно пропагував ідею розвитку садівництва, городництва, молочарства. Також приділяв увагу організаційним питанням сільського господарства краю. Враховуючи його знання і досвід, у 1892 р. на засіданні Головної управи «Просвіти» Й. Олеськіва обрано членом управи цієї організації.

Українська агрономічна думка розвивається в Галичині передусім через діяльність «Просвіти». Особлива увага приділяється подоланню соціально-економічних наслідків панщини та кріпацтва. В зв’язку з відзначенням 50-річчя ліквідації панщини «Просвіта» оголосила конкурс на створення роботи, яка б популярно висвітлила історію сільського господарства Галичини за період 1848-1898 рр. Найвідомішими з поданих на конкурс робіт є твори: Л. Селянського «У п’ятдесяту річницю знесення панщини і відродження Галицької Русі»; Й. Олеськіва «Розвій селянського господарства у Східній Галичині 1848-1898»; І. Франка «Панщина та її скасування 1848 року в Галичині».  Роботи двох останніх авторів мають особливе значення для вивчення історії цього питання, бо ґрунтуються на оригінальних архівних матеріалах. До речі, Й. Олеськіва та І. Франка, зважаючи на близькість їхніх поглядів щодо шляхів соціально-економічного та культурного розвитку Галичини, об’єднувала багаторічна співпраця та дружба.

«Просвіта» сприяє випуску праць Й. Олеськіва з фахових питань розвитку сільського господарства. Так, у 1897 р. вона видала його книгу «Про садівництво, городництво і молочарство», присвячену стану та перспективам їх поступу у Галичині. Автор обґрунтував економічну доцільність вирощування яблунь, груш, слив, вишень з метою реалізації на столичних ринках Відня. Для зростання цієї галузі сільського господарства, підкреслював дослідник, є всі необхідні умови – відповідні клімат та ґрунти. При закладанні садів, на думку вченого, господарям необхідно попрацювати над вибором сортів яблук, щоб сади були прибутковими. Він також звернув увагу на необхідність заснування кооперативних молочарських спілок. Підвищувати продуктивність худоби і поліпшувати якість молочних продуктів галицьких селян змушували вимоги тогочасного ринку. Високі стандарти ринку дрібні (або одноосібні) господарі  могли задовольнити лише за умови спільної організації виробництва. Й. Олеськів рекомендував галицьким селянам організовувати молочарські спілки, економічно обґрунтувавши їх перевагу. Він описав роботу перших спілок такого типу в с. Ленки (повіт Пильзненський), наводячи тим самим конкретний приклад їх дієвості для українських селян.

Й. Олеськіва  вважають ініціатором  української еміграції до Канади у 90-х роках ХІХ ст. Еміграційний потік галицьких селян первинно був спрямований в Аргентину, Бразилію, США. Й. Олеськів  опікувався  українськими емігрантами з Галичини до Канади у 90-х рр. XIX ст., не шкодуючи ні своїх життєвих сил, ні часу, ані коштів, щоб лишень допомогти українцям емігрувати. Свої подорожі в Канаду щодо питань еміграції українських селян Східної Галичини він здійснював у координації з І.Я. Франком. У 1895 р. Й. Олеськів зустрічався з державними урядовцями Канади, досліджував клімат та землі цієї країни, побував на багатьох канадських фермах. Саме відтоді еміграція українців до Канади стала масовою. Й. Олеськів створив комітет з питань еміграції, який здійснював фахове консультування селян. Канадський уряд надавав комітетові грошову допомогу впродовж 1898-1899 рр., а також дбав про духовне і культурне життя емігрантів. Стараннями цього комітету в 1897 р. до українських емігрантів прибув священик о. Нестор Дмитрів. Понад шість років опікувався Й. Олеськів українськими поселенцями в Канаді. Як підсумок, на 1903 р. в Канаді налічували 34 тис. українських емігрантів з Галичини.

Про діяльність Й. Олеськіва газета «Свобода» у 1895 р. писала: «Серед наших багатьох патріотів справжнім великим і мудрим патріотом у Галичині є доктор Олеськів, професор сільського господарства в Педагогічній семінарії у Львові. Він справді свідомий українець, який на свої власні гроші прагнув дослідити  еміграцію до Канади».

Розуміння особливостей господарської діяльності українського селянина в США та Канаді, якісно відмінної від європейських умов загалом та галицьких зокрема, на переконання Й. Олеськіва, буде надійною основою для успішної адаптації українських емігрантів за океаном. Про це він веде мову в своїй польськомовній роботі «Rolnictwo za oceanem aprzesiedlna emigracya» («Рільництво за океаном і переселенська еміграція»), виданій коштом автора у Жовкві 1896 р.

Й. Олеськів характеризує визначальні моменти організації сільськогосподарського виробництва у США та Канаді, які приносять йому успіх на світовому ринку (великі масштаби ферм, механізація праці, максимально повний збір вирощеної продукції і зведення втрат до мінімуму, попередня господарська розробка сільськогосподарських земель великими компаніями та товариствами з метою подальшої їх здачі в оренду, а землі, що не належали великим власникам, уряд роздавав безоплатно осадникам). Безкоштовна або дешева земля, відсутність застосування добрив, використання машин, низьке оподаткування виробників с.-г. продукції, наявність сприятливої правової бази, котра стимулює виробника до пошуку та інновацій, постійний безпосередній зв’язок фахівців-експертів і консультантів з виробниками с.-г. продукції з метою покращення її виробництва та збуту, вивчення реального стану справ на ринку послуг та товарів – ось головні риси успішного розвитку сільського господарства в Канаді і США.

Наукова діяльність Йосипа Олеськіва була  значною мірою пов’язана з Польським товариством природознавців імені Коперника, дійсним членом якого він був. Дослідник друкував результати наукових досліджень у часописі «Космос» – друкованому органі цього товариства. У товаристві він виступав на тему фенологічних досліджень (фенолóгія (від грец. φαίνω показую, виявляюсь і λόγος вчення) – наука про сезонні явища в природі)..

Про популярність наукових досліджень у сфері фенології свідчить той факт, що в багатьох наукових журналах аналізуються наукові спостереження Й. Олеськіва і надаються їм фахові оцінки. У журналі «Wszechświat» (1888. № 8) розміщена стаття доктора С. Гросгліка «Про опадання листя», в якій згадані праці знаних фенологів того часу, зокрема Й. Олеськіва. Автор статті вказує на те, що доктор Йосип Олеськів провів ґрунтовне дослідження вегетації рослини від періоду опадання листя до періоду нового розвитку. Цей професор добре відгукується і погоджується з ідеєю Й. Олеськіва, що опадання листя без дії органічних кислот неможливе. У 1901 р. Й. Олеськів  переїжджає до Сокаля  на посаду директора Сокальської учительської семінарії і розпочинає з вересня виконання своїх службових обов’язків. Однак недовго довелося йому бути директором семінарії: у 1903 р. внаслідок тяжкої недуги Й. Олеськів на 43-му році життя помер. Поховано Й. Олеськіва у Львові на Личаківському цвинтарі.

Копитко А.Д.
Доцент кафедри гуманітарної освіти ЛНАУ

Наконечний Р.А.
Доцент кафедри гуманітарної освіти ЛНАУ

Залишити коментар: