Агроісторик

Академічній українській аграрній науці виповнюється 100 років

13.05.2019

Практикою доведено, що ефективний і сталий розвиток сільського господарства безпосередньо залежить від рівня його наукового забезпечення та дієвості взаємозв’язків з наукою. Вітчизняний вектор наукового аграрного поступу сконцентровано, насамперед, у Національній академії аграрних наук України, яка сьогодні в тваринництві України формує понад 60% породного складу поголів’я; вирощує елітного насіння понад 40 сільськогосподарських культур. А починалося усе з формування перших наукових організацій на теренах Української Народної Республіки 100 років тому.

Коли все лише починалося!?

Предтечею сучасної Національної академії аграрних наук України були два комітети (вчений і сільськогосподарської освіти) при Міністерстві земельних справ. Першим головою вченого комітету працював академік Володимир Вернадський. Вперше питання необхідності створення науково-освітньої Української хліборобської (аграрної) академії обговорено й ухвалено відповідне рішення на Першому Всеукраїнському аграрно-економічному з’їзді 22-26 жовтня 1917 року. «Статут» академії розробив міністр земельних справ УНР Микола Ковалевський. Однак, на жаль, зміна політичного керівництва в Україні не дозволила реалізувати цей проект. У часи Української Держави гетьмана П. Скоропадського (квітень-грудень 1918 року), із початком дискусій щодо заснування Української академії наук, академік В. Вернадський у первісній організаційній структурі з 4 відділень запланував останнім створити відділення прикладного природознавства, яке б опікувалось науковими проблемами земельних, водних і лісових ресурсів. Та в кінцевому результаті цей напрям із певними застереженнями віднесли до фізико-математичного відділення Української академії наук, створеної 14 листопада 1918 року. У першому «Статуті» галузева наука у вигляді «сільськогосподарської біології» стала 15-м напрямом цього відділення з двома вакансіями для обрання академіків.

«Новітній» етап розвитку

Новий етап в історії існування академічної галузевої думки розпочався після закінчення Другої світової війни. Постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 20 жовтня 1945 року вітчизняну сільськогосподарську дослідну справу вперше офіційно репрезентовано в системі АН УРСР через спеціально створений Відділ сільськогосподарських наук на чолі з академіком М. М. Гришком (1901-1964). Завдячуючи самовідданій праці 14 академіків та 17 членів-кореспондентів, Рада Міністрів України 30 грудня 1956 р. вдруге відновлює академізацію існування вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи у вигляді Української академії сільськогосподарських наук на чолі з академіком АН УРСР П. А. Власюком. Відтак створено 22 інституції і знову офіційно відновлено обласну організацію ведення галузевого дослідництва. За своєю організаційною побудовою УАСГН нагадувала АН УРСР. Однак 1962 року УАСГН в чергове ліквідують, відновивши діяльність Відділу сільськогосподарських наук при АН УРСР. Через рік створено Південне відділення ВАСГНІЛ, яке зобов’язало Міністерство сільського господарства СРСР передати в безпосереднє підпорядкування академії 19 науково-дослідних інститутів за п’ятьма секціями: агрономії, лісівництва, тваринництва й ветеринарії, механізації й електрифікації, економіки й організації сільського господарства. Згодом напрями проблемних комісій розширено до 39-ти, зокрема: із землеробства та рослинництва – 21, тваринництва й ветеринарії – 6, механізації та електрифікації сільського господарства – 6, економіки й організації сільського господарства – 6.

Утвердження аграрної наукової справи

З метою створення належних умов для технологічного завершення наукових розробок, комплексного підходу до наукового забезпечення всіх галузей АПК Постановою Ради Міністрів УРСР №279 від 22 вересня 1990 р. засновано Українську академію аграрних наук як науково-методичний і координаційний центр розв’язання аграрних проблем в Україні. 1996-го створено науково-методичні центри, а від 1998-го, для більш дієвого впливу аграрної науки на розвиток галузі, організовано регіональні центри наукового забезпечення АПВ. Успіхи на ниві організації наукового забезпечення АПВ спонукали Президента України В. Ющенка Указом від 6 січня 2010 р. №8/2010 надати УААН статусу національної. Нині Національна академія аграрних наук України об’єднує 104 дійсних члена (академіка), 109 членів-кореспондентів, 41 іноземних і 24 почесних членів – провідних вчених і фахівців аграрного профілю. Структурно вона розділена на 6 галузевих відділень: землеробства, меліорації та механізації; рослинництва; зоотехнії; ветеринарної медицини; аграрної економіки і продовольства; наукового забезпечення інноваційного розвитку. НААН та її мережа налічує понад 7 тис. працівників, із них 3,7 тис. науковців, зокрема, 372 доктори наук, 1522 кандидати наук. Відповідно до пріоритетних наукових завдань держави, в установах НААН виконують більше 1,4 тис. наукових досліджень, зокрема, майже 700 фундаментальних.

Як зазначає президент НААН Ярослав Гадзало, «аналізуючи пройдений історичний шлях української аграрної науки, можна стверджувати, що збережений кадровий, якісний потенціал вітчизняної аграрної науки здатний забезпечити інноваційний поступ аграрного сектору економіки країни та успішно інтегруватися у Європейське співтовариство. Переконаний, що НААН зустріне своє наступне сторіччя новими досягненнями, її вчені й надалі наполегливо та плідно працюватимуть заради розвитку науки та блага нашої держави».

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.