Агроісторик, Новини

Фільварки: перші с/г багатогалузеві господарства

17.10.2021

Фільварки: перші с/г багатогалузеві господарства

ФІЛЬВАРОК – велике приватне рільниче або рільничо-скотарське господарство, що виробляло продукцію переважно для збуту.

Перші фільварки на українських землях

На українських землях фільварки вперше з’явилися на Галичині в XV ст. На більшості українських земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, фільваркова система господарювання почала запроваджуватися з середини XVI ст. У зв’язку з розвитком внутрішнього й особливо зовнішнього ринку (мануфактурне виробництво західноєвропейських країн потребувало сільськогосподарської сировини) у феодалів виникла потреба організації власного господарства з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. Селяни зобов’язувалися виконувати дводенну панщину на тиждень з однієї волоки землі, що була в їхньому користуванні. У приватних маєтках магнати та шляхта також стали запроваджувати фільварки як найбільш економічно вигідні для їхнього господарства.

Фільварки на території Польщі

Якщо в Західній Європі на той час кріпацтва вже фактично не існувало, то в Польщі у XVI ст. воно зберігалося, але форма визиску селян змінилася. Так, згідно з польськими законами, 1518р. польські селяни втратили право захищати свої права в суді та опинилися під судом своїх панів. У 1543 р. було заборонено перехід селян від одного пана до іншого. У фільварках панщина сягала шести днів
на тиждень. Окрім вирощування хліба, у фільварках будували й власні переробні підприємства – млини, винокурні тощо.

У 1557 р. польський король і великий князь литовський Сигізмунд II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою громадські землі поділялися на волоки – 19,5 га. Нормою наділу стала одна волока на дворище. Надлишки землі передавалися шляхті під фільварки.

Розширення фільварків від 16 до 20 століття

У 2-й половині 16 – на початку 17 ст. розміри оранки, що належала окремим фільварковим господарствам, коливалися від кількох десятків до кількох сотень моргів. Хоча впродовж 18 ст. середні подільські фільварки вже мали у своєму складі 250-350 моргів (150-200 га), а окремі великі фільваркові господарства нараховували до 1 тис. та більше моргів землі (600-650 га).

Згодом частка фільваркової продукції в загальному обсязі вирощуваних зернових культур швидко стала перевищувати 20 %, Подальшому нарощуванню обсягів поставок зерна сприяла стійка ринкова кон’юнктура через чотирикратне зростання європейських цін на зернові (ціни на промислову й ремісничу продукцію зростали значно повільніше). Близько 1/2 виробленого таким чином збіжжя йшло на експорт, а понад 2/3 – на задоволення внутрішнього ринку. На експорт до середини 17 ст. працювали переважно значні фільваркові господарства підприємливих шляхтичів, у т. ч. магнатів, які у своїх володіннях оперативно заводили все нові фільваркові двори-садиби, навіть за рахунок привласнення сільськогосподарських земель та визиску власних підданих. Абсолютні показники вирощеного таким чином зерна (на початку 17 ст.) вже перевищували вдвічі попередні обсяги, й сягнули рекордних близько 3,5 центнера зернових на душу населення. Водночас тваринницька (частково спрямована на експорт), м’ясо-молочна та риболовецька галузі фільваркового виробництва, а також птахівництво, рибництво, бджільництво, садівництво й городництво, які не були експортно зорієнтованими, залишалися на попередньому рівні й слугували переважно для внутрішнього ринку.

У середині 17 ст. й у подальшому чимало фільваркових земель були вже досить виснажені гонитвою за надприбутками, а тому врожайність зернових помітно знизилася, що в поєднанні з негативними кліматичними змінами значно зменшило рентабельність фільваркового господарства. Цьому ж сприяли падіння попиту та цін на збіжжя на місцевих і європейських ринках

Назва «фільварок» на західноукраїнських землях зберігалася до 1-ї половини 20 століття.

Підготувала Христина Котович

Використані джерела:

uk.wikipedia.org

uahistory.co

Залишити коментар: