Гайд олійними культурами: від збору до зберігання

Розвиток агропромислового комплексу є одним із найважливіших чинників стійкого економічного зростання України. Збільшення темпів розвитку економіки, забезпечення населення якісними та екологічно безпечними продуктами харчування, розширення експортного потенціалу – усі ці завдання нерозривно пов’язані з ефективним веденням зернового господарства.

Зокрема, йдеться про підвищення врожайності зернових та олійних культур, мінімізацію втрат під час збирання, післязбиральної обробки, зберігання й переробки, а також про впровадження сучасних агротехнологій, які здатні забезпечити отримання високоякісної сировини для харчової, кормової та технічної промисловості. Стратегічно важливим сегментом агропромислового комплексу України є саме олійні культури, що і визначають конкурентоспроможність країни на світових ринках сировини та готової олійної продукції. Вже тривалий час Україна утримує лідерські позиції з експорту соняшникової олії, а зростаючий попит на ріпак, сою та інші олійні культури розширює асортимент пропозицій, забезпечуючи стабільний потік валютних надходжень до країни.

Усвідомлюючи роль олійних культур, їх експортний потенціал та важливість для економіки країни загалом, «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з освітнім проєктом «Агрокебети» за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), що реалізується компанією «Кімонікс Інтернешнл», створили навчальний центр «АгрокебетиPRO: зернові та олійні», що покликаний збільшити обізнаність серед фахівців та новачків агросектору, а також сприяти опануванню нових технологій у галузі зберігання та переробки зернових та олійних культур. В рамках ініціативи,  Алла Борта, кандидатка технічних наук, доцентка кафедри Технології зерна і комбікормів Одеського національного технологічного університету поділилася експертизою зі збору та зберігання олійних , розкривши ключові аспекти по роботі з культурою.

Олійні культури є важливою складовою у харчовій, косметичній, фармацевтичній промисловостях, а також відіграють особливу роль у виробництві біопалива. Отримання високоякісної сировини з високим вмістом олії можливе лише за умови чіткої організації всіх виробничих процесів – від визначення оптимальних термінів збору до належних умов післязбиральної обробки та зберігання насіння. Застосування сучасних технологій, врахування агрономічних особливостей кожної культури та дотримання технологічної дисципліни дають змогу мінімізувати втрати, підвищити олійність та поліпшити економічну ефективність виробництва.

Соняшник: тонкощі збору та обробки

Соняшник – одна з провідних олійних культур, яка формує основу українського олійно-жирового комплексу. “Оптимальний час збирання врожаю має вирішальний вплив на його якість та майбутню стабільність зберігання. Ключовим фактором у зборі врожаю соняшнику є фізіологічна зрілість насіння: повна стиглість дозволяє мінімізувати втрати насіння, зменшити засмічення поля падалицею, а також забезпечити можливість раніше звільнити поле для сівби озимих культур або підготувати його до відпочинку”, – зазначає Алла Борта.

Також фахівчиня акцентує, що збирання у неповній стиглості може призвести до підвищеної вологості насіння порівняно з кондиційними показниками, що вимагатиме додаткової операції сушіння та потягне за собою збільшені витрати на доробку. Ідеальним показником для початку збору вважається вологість насіння на рівні 10-12%. Вищі показники вологості під час зберігання підвищують ризик розвитку небажаних процесів – самозігрівання, пліснявіння зерна та окислення олії.

Додатковими показами до збору врожаю соняшнику є:

• Пожовтіння тильної сторони кошика.
• В’янення та опадання язичкових квіток.
• Характерне забарвлення сім’янок, затвердіння ядра по всьому кошику, з особливим акцентом на центральну частину, що дозріває найбільш пізно.
• Засихання більшості листків на стеблі.

Загалом процес дозрівання соняшнику ділиться на три основні стадії, серед яких:

• Жовта: кошики жовто-лимонного кольору, вологість насіння сягає в середньому 40%.
• Бура: кошики та листя починають засихати, вологість насіння знижується до рівня 10–14%.
• Повна стиглість: культура повністю висихає, а вологість насіння знижується до 7–10%.

Перестій соняшнику на полі загрожує бур’янинами та засміченням падалицею, що ускладнює посів наступного року. Виникає загроза значної втрати врожаю, особливо за умов ураження грибковими хворобами. Усе це негативно впливає на якість насіння – підвищується кислотність олії, зростає ризик псування.

Для зниження вологості насіння та пришвидшення процесу рівномірного дозрівання науковиця рекомендує десикацію, що є оптимальним рішенням. Це агротехнічна передзбиральна операція – одна із важливих умов якісної та високої врожайності. Завдяки десикації можна змістити терміни збирання вражою з жовтня місяця на кінець вересня. Постійне удосконалення технології десикації, особливо із застосуванням агродронів, забезпечує збір врожаю навіть у серпні. Також необхідність десикації визначається і регіоном сіяння та дозрівання культури.

Зокрема десикація дозволяє:

• підвищити олійність та полегшити процес збору врожаю;
• забезпечити вчасне збирання врожаю у період прогнозованих чи очікуваних дощів, що запобігає втратам;
• пришвидшити збір врожаю для своєчасної підготовки поля до сівби озимих культур;
• призупинити розвиток хвороб (фомоз, фомопсис, різні види гнилі, склеротиніоз);
• забезпечити збереження врожаю, висушити бур’яни, полегшити збирання й запобігти втратам врожаю;
• зменшити витрати на сушіння та подальшу доробку, а також запобігти падалиці культури.

“Водночас десикація є серйозною агрооперацією з відчутним ефектом, а тому вимагає ретельного підбору препаратів та правильного часу проведення. Невдале застосування десикантів без супроводу агронома, недотримання правильних пропорції препаратів чи норм виливу може заподіяти суттєву шкоду рослинам та призвести до втрат врожаю. Також важливим для розуміння є і те, що універсального підходу у здійсненні десикації не існує, адже для кожної олійної культури він різнитиметься”, – зауважує експертка.

Ріпак: варіанти збору та десикація

Ріпак – одна з провідних олійних культур, яка завдяки високому вмісту олії (до 40-45%) має вагоме значення для харчової та технічної промисловостей. Отримання високоякісного насіння потребує чіткої організації всіх виробничих етапів – від оптимальних термінів збирання до належних умов зберігання та, за потреби, застосування десикації. Збір, десикація та зберігання ріпаку – це взаємопов’язані процеси, успіх яких залежить від своєчасності та правильності їх виконання. Раціональний вибір способу збирання, грамотне застосування десикантів, а також ретельне очищення, сушіння та контроль параметрів зберігання гарантують високу якість насіння та максимально можливий вміст олії.

Оптимальний метод збору ріпаку – прямий

Застосування прямого методу забезпечує обмолот врожаю комбайном безпосередньо з рослин, що стоять на корені та після цього відправляється на підприємство чи сільське господарство. Такий підхід є оптимальним за умови відносно чистих посівів та рівномірного дозрівання ріпаку. Основні переваги прямого способу:

• Мінімізація ризику потрапляння врожаю під дощ, що дозволяє уникнути додаткового зволоження.
• Швидка логістика: зерно одразу потрапляє на переробне підприємство, що скорочує час між збиранням та початком зберігання або переробки.
• Оптимізація використання техніки.

Можливість для доживлення – роздільний (двофазний) спосіб

Використання роздільного способу збору ріпаку полягає у скошуванні культури у валки для подальшого підсихання, а через кілька днів – підбирання та обмолочування комбайном. Метод є доцільним до застосування оскільки:

• Під час лежання у валках насіння може «дозрівати», продовжуючи отримувати поживні речовини зі стебел, що дозволяє покращити вміст олії та загальну якість сировини.
• Природна можливість висушити зерно, оптимізує витрати на штучне досушування.
• Наявні бур’яни у валках висихають самостійно.

Однак, обираючи роздільний метод, фахівчиня наголошує на високому ризику потрапляння валків під дощ, що може призвести до повторного зволоження насіння та втрат врожаю. Крім того, цей метод вимагає додаткових операцій та залучення сільськогосподарської техніки, що не лише здійснюватиме подальший обмолот врожаю, але і  “прибере поля” від залишків врожаю.

Своєю чергою застосування десикації для ріпаку є оптимальним рішенням, що забезпечить рівномірне достигання врожаю. На думку Алли Борти, найкращий час для десикації культури настає, коли вологість насіння становить близько 38–40%. Проведення десикації за вищої вологості може призвести до зниження якості насіння, адже в цей період воно знаходиться на стадії активного формування, і надмірно рання обробка хімпрепаратами може зупинити надходження поживних речовин.

Гірчиця: адаптація способу збору

Особливості збору, зберігання та десикації гірчиці як олійної культури зводяться до своєчасного визначення способу збирання, врахування стану посівів, погодних умов та вологості насіння. Лекторка зазначає, що як і ріпак, збір гірчиці може відбуватися прямим або роздільним способом.

Пряме комбайнування

Застосовування методу відбувається за умови чистих від бур’янів посівів, коли стебла рослин набувають жовтого забарвлення, а насіння досягає вологості близько 10–12%. На цій стадії основні біохімічні процеси у насінні вже завершені, а вміст олії стабілізований. Пряме збирання дозволяє мінімізувати втрати та швидко перенаправити зерно на обробку чи зберігання.

Роздільне (двофазне) збирання

Якщо посіви забур’янені або стиглість насіння нерівномірна, застосовують двофазний метод. Оптимальним підходом є скошення гірчиці у валки для природного підсихання та вирівнювання вологості. За декілька днів доцільно провести підбір культури та обмолот комбайном. Цей спосіб допомагає зменшити втрати насіння, особливо коли пряме збирання неможливе через умови поля.  Для зменшення втрат насіння гірчиці при збиранні на засмічених посівах також проводять десикацію, при вологості насіння 38-40%.

Льон олійний: особливості збору

“Льон олійний збирають у фазі повної стиглості насіння. Оскільки льон має незакінчений тип вегетації, для вирівнювання дозрівання за 3–4 дні до збирання варто застосувати десикацію”, – відзначає науковиця.

Зібрати льон олійний можна двома способами:

• Пряме комбайнування: застосовується на чистих від бур’янів полях. Також на токах у господарствах може відбуватися зігрівання вороху
• Двофазне збирання: скошувати льон доцільно у валки, що дозволяє зменшити втрати насіння від неякісного обмолоту недостиглих коробочок. Оптимальний ступінь дозрівання коробочок – 50-70%. На цей час абсолютна вага та олійність насіння сягає свого максимуму. У цей час вологість насіння повинна становить 20–25%, коробочок 40–45%, стебел – понад 60%.

Важливість часу доби при збиранні

Особливу увагу лекторка привернула до часу доби, у якій запланований збір врожаю, адже саме від цього вологість зерна здатна варіюватися від більшої до меншої, що  може значно вплинути на якість врожаю, особливо у тих випадках, коли збір відбувається у декілька етапів протягом дня, а весь отриманий врожай планують зберігати разом.

“У проміжку з 5:00-6:00 ранку вологість зерна тієї чи іншої культури є максимально високою. Тоді як після опівдня, близько 13:00-14:00 вологість зерна мінімальна. Саме тому не рекомендується змішувати партії зерна, зібрані в різний час доби, аби уникнути небажаних процесів під час транспортування та зберігання, що є важливою умовою отримання якісного врожаю”, – підсумувала спікерка.

Післязбиральна обробка: ключові моменти

Післязбиральна обробка олійних культур є критично важливим етапом, який суттєво впливає на кінцеву якість, олійність та збереження насіння протягом усього періоду зберігання. Від того, наскільки правильно організовані процеси очищення, сушіння та контроль умов у сховищах, залежить не лише економічна ефективність виробництва, а й стабільність постачання сировини для переробної промисловості. Так, Алла Борта виділяє наступні фази післязбиральної обробки:

Очищення

За допомогою сепараційного обладнання та інших машин з насіння видаляють пил, органічні домішки, рештки бур’янів. Це знижує ризик самонагрівання та розвитку плісняви у сховищах. Обладнання підбирається відповідно до рівня забрудненості зерна.

Сушіння

Оптимальна вологість для тривалого зберігання зерна є критично важливою. При надмірній вологості насіння необхідно досушити. Важливим фактором є дотримання температурного режиму критично важливе: перегрів може погіршити олійність та призвести до окислювальних процесів у насінні.

Вентилювання

Вентилювання зерна відбувається під впливом повітря із зовнішнього середовища, з контролем температурного режиму та вологості у сховищі. Тому важливим критерієм вентилювання є погодні умови. Застосування вентилювання дозволяє стабілізувати якість насіння, перешкоджає самонагріванню та розвитку мікрофлори.

Післязбиральне дозрівання зерна: основні поінти та поради

Насіння олійних культур потребує певного часу для повного післязбирального дозрівання, яке може тривати від 25 до 30 днів, а в окремих випадках й понад 75 днів. Цей період залежить від умов, у яких формувався врожай, вологості, засміченості зерна та погодних чинників у період наливу зерна. Хоча цей процес відбувається вже після відокремлення зерна від рослини, він здатен суттєво підвищити харчову та технологічну цінність сировини, а також вплинути на її стійкість при тривалому зберіганні.

Саме тому експертка у своїх рекомендаціях виділяє наступні оптимальні умови – низька вологість, контроль температури та відсутність забруднень – стимулюють переважання синтезуючих процесів над гідролітичними. Якщо ж вологість або температура надто високі, зерно починає активно дихати, розвиваються мікроорганізми, що можуть порушити біохімічну рівновагу й погіршити якість.

Якщо період наливання і дозрівання зерна був прохолодним та дощовим, післязбиральний дозрівальний період може затягуватися. За сприятливої погоди процес проходить швидше та  ефективніше.

Для успішного післязбирального дозрівання важливо створити умови, що стримують життєдіяльність мікроорганізмів і ферментативну активність, утримувати вологість на безпечному рівні, запобігати самонагріванню.

Стрімкий розвиток агротехнологій, інвестиції у сучасні елеваторні та переробні потужності, а також активне просування продукції на нові експортні ринки сприяють формуванню високої доданої вартості та підвищенню прибутковості агрогалузі. Як наслідок – олійний сектор перетворюється на важливий чинник зміцнення торгівельного балансу, гарантуючи не лише економічну стабільність, але й стратегічну продовольчу безпеку країни. Своєю чергою раціональне ведення зернового й олійного господарства, впровадження інноваційних агротехнологій, належна післязбиральна обробка та зберігання – це ключові фактори сталого розвитку українського агросектору.