«Поздно пить боржоми…», коли комбайни в полі

0
44

Не хотілося б вдаватися до статистики, але за даними CGIAR (найбільша світова мережа сільськогосподарських інновацій) рослини пшениці піддаються ураженню 25-ти грибковими, 3-ма бактеріальними, 1-єю вірусною, 3-ма нематодними та 4-ма фізіолого-генетичними хворобами. Крім того, ще 8 хвороб обумовлені дефіцитом мінерального живлення та іншими абіотичними факторами.

Майже непомітні ранньою весною, але добре помітні в період збирання врожаю – це не що інше як кореневі та прикореневі гнилі. За узагальненими даними, в залежності від ступеня ураження, їхня шкодочинність може сягати від 15 до 80%. Іншими словами, явний та/або прихований збиток, зумовлений цими хворобами, нерідко перевищує шкоду, яку наносить весь інший патогенний комплекс.

Сигналом неблагополуччя агроценозів є висока щільність інфекційних збудників цих хвороб у ґрунті та на насіннєвому матеріалі, що не відповідає принципам екологізації захисту рослин. У комплекс антропогенних факторів, що викликають масовий розвиток кореневих та прикореневих гнилей, входить перенасичення сівозмін зерновими культурами, що нерідко знижує ефективність захисних заходів. А застосування традиційних систем захисту в умовах, що склалися, не завжди сприяє зниженню шкодочинності хвороби. У зв’язку з цим, боротьба зі збудниками кореневих та прикореневих гнилей останніми роками набула проблемного характеру, а використання лише хімічного методу захисту не завжди дає бажані результати, а лише призводить до зменшення видової різноманітності мікроорганізмів в агроценозах і появи резистентних форм патогенів.

Чому «гроші» не працюють?

Ось і виходить парадоксальна ситуація. Вибрав один із «модних» протруйників, а він не забезпечив бажаного результату. Перший, і як нам здається, найбільш правильний висновок: «Підсунули фальсифікат, адже минулого року був той самий протруйник і проблем не було». Ми не збираємося захищати постачальників пестицидів, трапляються різні ситуації. Фальсифікат як явище досить таки поширене, і одна із причин його присутності на ринку – це ми з вами. Адже, в силу певних причин стараємося на всьому економити. Ми не закликаємо купувати дорогі препарати, оскільки навіть найбільш ідеальний протруйник не завжди спрацьовує ефективно. До того ж, як показує практика, головна системна помилка практично всіх агрономів – це те, що ми добираємо препарат не знаючи, яка інфекція перебуває всередині насіння та на його поверхні. Тому перед тим як приступити до підбору протруйників і передбачити можливість розвитку хвороб потрібно провести фітоаналіз. Проте, мотивуючи різними причинами, більшість аграріїв цим нехтують, особливо це стосується дрібнотоварних та фермерських господарств. Однак, і тут є вихід.

У практиці насіннєвого контролю широко використовуються непрямі методи діагностики, коли висновок про ураженість насіння роблять на підставі візуального огляду проростків, що виросли з цього насіння. Прикладом такого методу експрес-діагностики є рулонний метод. Цей метод заснований на пророщуванні насіння в туго згорнутих рулонах фільтрувального паперу, поміщених у вертикальному положенні в живильний розчин. Якщо після кількох діб культивування на поверхні коренів або у піхвах листя в прикореневій зоні з’являється побуріння, це дає всі підстави звертатися до фітолабораторій для більш точного визначення збудників. На підставі даних про загнивання сходів, які виросли в рулонах, можна зробити найбільш реалістичний прогноз подальшого розвитку хвороб у польових умовах.

В багатьох може виникнути цілком логічне запитання: «Що робити з тією інфекцією, яка знаходиться на пожнивних рештках?». Оскільки, із настанням осінніх холодів мікробіологічна активність ґрунту падає і не відбувається мінералізація пожнивних залишків, де в основному зберігається інфекція, активність якої обов’язково відновиться у весняний період вегетації, то потрібно прискорити цей процес шляхом застосування деструкторів стерні. Експериментально доведено, якщо для повного знезараження потрібно, щоб післязбиральний період був не менше 70 днів з температурою вище 10°C і вмістом вологи в ґрунті не менше 15 мм, то завдяки підвищенню мікробіологічної і целюлозолітичної активності ґрунту зараженість стерні різко знижується.

«Невідкладна» допомога весною

Беззаперечно, усі ці агрозаходи потрібно проводити з осені. А що робити зараз, коли озимину треба підживляти? На наш погляд, найбільш практичним агрометодом з’ясування чого очікувати весною – є відкопування ґрунтових монолітів. Шляхом візуального огляду можна не лише визначити рівень перезимівлі та доцільність ранньовесняного підживлення по мерзлоталому ґрунті, а й побачити прояви розвитку багатьох хвороб. І тут вже як говориться у прислів’ї: попереджений – значить озброєний.

Багато хто з фахівців може сказати, що коли ви вже у своїх посівах виявили проблему хворої кореневої системи, то вже немає сенсу проводити якісь обприскування, адже рослина не допустить жодного системного фунгіциду від листка до кореня. І це певною мірою так і є. Проте, разом з тим існує ряд варіантів, як допомогти рослині знівелювати агресивність збудників та запобігти масштабності розвитку хвороб, а за сприяння кліматичних чинників – запобігти втратам врожаю.

Для того, щоб успішно боротися з кореневими та прикореневими гнилями на посівах зернових, потрібно чітко усвідомити механізми дії збудника та рівень резистентності рослин патогенам. Зміна клімату, порушення сівозмін, поверхневі обробки ґрунту, недотримання строків посіву, однобоке застосування деяких прийомів захисту рослин з порушенням регламенту призводять до того, що шкодочинність хвороб збільшується. До того ж, сама культура створює умови для розвитку грибкової мікобіоти, адже через кореневу систему рослина виділяє в ґрунт цукри та амінокислоти, які для неї і є живильною базою. Так, в озимій пшениці, ураженій кореневими гнилями, у кореневих ексудатах досліджуваних рослин було виявлено 16 протеїногенних амінокислот. Необхідно зазначити, що величина їхньої ексудації залежить від ступеня ураження рослин, натомість, в рослинних зразках вміст амінокислот суттєво знижувався. Крім того, спостерігалася зміна відносного вмісту окремих компонентів в амінокислотному пулі, тобто відбувалося розбалансування амінокислотного фону.

Щодо стійкості рослин, то розрізняють два типи: перший – це наявність на проростках рослин речовин, що перешкоджають утворенню апресорій на росткових трубках гриба, а також проникненню первинних гіф у тканини рослини-господаря; другий тип стійкості полягає у відповідній реакції рослини при зараженні, яка деактивує токсини гриба і тим самим обмежує розвиток міцелію та активує синтез PR-білків. Така стійкість пов’язана з посиленням окисно-відновних процесів у рослинному організмі. Слід зазначити, що функції PR-білків набагато ширші ніж участь в захисних механізмах, певна їх кількість завжди  присутня в клітинах. Вони відіграють важливу роль в різних процесах регуляції росту і розвитку рослин. Щодо опору патогенам, то PR-білки реалізують різні механізми захисту клітин, первинним з яких є підвищення утворення активних форм кисню.

Ще одним з механізмів стійкості до фітопатогенів є модифікація клітинних стінок рослин шляхом накопичення і відкладення лігніну, яка відбувається за участі мезо- та мікроелементів. Експериментально доведено, що крім основних функцій мікроелементи здатні активізувати у рослин обмін речовин і ферментативні процеси, в результаті яких спостерігається пригнічення розвитку міцелію паразитних грибів. Найбільш дієвими є бор, мідь, цинк та марганець. Хотілось би зазначити, що вибираючи мікродобрива для зернових культур, що піддалися атаці збудників кореневих гнилей, особливу увагу потрібно звертати на співвідношення цинку та міді, яке, враховуючи ефект синергізму, має бути на користь міді. Крім того, стійкість рослин до ураження має пряму залежність від наявності в них кальцію, вміст якого збільшується з ростом рослини і обернено пропорційний вмісту кремнійорганічних іонообмінних і комплексоутворюючих сорбентів пектинових сполуках. Таким чином, роль кальцію, бору та інших мікроелементів полягає в утворенні нерозчинних сполук у клітинних стінках, що не піддаються ферментативному гідролізу.

Особливої уваги у підвищені стійкості рослин до хвороб заслуговує пероксидаза, яку ще називають «аварійним ферментом». Крім того, що вона бере участь в окислювально-відновлювальних реакціях фотосинтезу та в процесах дихання, метаболізмі білків і регулюванні процесів росту, за участі пероксидази відбувається й детоксикація перекису водню та утворення супер-оксидного аніон-радикалу О2¯ і руйнування високоактивного радикалу ОН¯. Пероксидаза приймає участь в утворенні фітоімунітету та лігніфікації клітинних оболонок. З огляду на широкий діапазон ефективності пероксидаз, ми також долучилися до пошуку ефективних індукторів резистентності рослин, що сприяють підвищенню рівня цих ферментів у рослинних клітинах. В результаті було розроблено препарат, що має здатність регулювати метаболізм рослинної клітини, впливаючи на проникність мембран, транспорт іонів, процеси фотосинтезу, синтез АТФ, білків, вуглеводів і нуклеїнових кислот, регулюючи активність багатьох ферментів та гормонів.

Марія Августинович,

кандидат сільськогосподарських наук,

завідувач науково-дослідною лабораторією

інноваційних технологій та впровадження

ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»