Рудий іспанський слимак: чужорідний шкідник, який здатен цілком знищити врожай

Вже котрий рік поспіль захід України потерпає від нашестя іспанського слимака — чужорідного шкідника, поширеного у більшості країн Європи, що проник в нашу країну більше 14 років тому (перші знахідки датовані 2007 роком). За цей  термін він поширився у більшості областей Правобережжя та поступово продовжує захоплювати нові території. Іспанський слимак небезпечний для городів та садів — він їсть майже будь-які рослини, швидко розмножується та  здатний цілком знищити врожай, квітник або газон, і навіть становить загрозу для природних екосистем.

Слимаки (або слизні, або слизняки) — це молюски класу Черевоногих, близькі до равликів, але на відміну від останніх, позбавлені черепашки та мають м’яке голе тіло. Зазвичай вдень слимаки ховаються у тінистих вологих місцях — під опалим листям, в щілинах грунту тощо. У вологу погоду, після дощу або вночі вони стають більш активними і починають повзати, залишаючи позаду себе білуватий (у деяких видів — яскраво жовтий) сріблястий з райдужним полиском слід із слизу.  В Україні трапляються і місцеві види слимаків: деякі живуть лише в лісах і вони є рідкісними, деякі шкодять на городах, в підвалах та льохах, під’їдаючи овочі під час зберігання. Проте шкоду від наших місцевих видів не можна навіть порівнювати з катастрофічними наслідками нашестя рудого іспанського слимака. Тож як їх відрізнити неозброєним оком за зовнішніми ознаками?

Іспанський слимак Arion lusitanicus відрізняється від інших видів, що трапляються в Україні значно більшими розмірами — 6-10 і навіть більше см у довжину, яскравим забарвленням, що варіює від жовтувато-сірого та коричнюватого до яскраво оранжевого (більшість особин), а також дуже рельєфною поверхнею шкіри, що утворює чіткі та рельєфні зморшки. Особини, що неактивні та ховаються, набувають форми півкулі.

Іспанський слимак

Іспанський слимак швидко розмножується. З яєць, які перезимували, наприкінці травня — на початку червня народжуються молоді слимаки, які швидко ростуть та приблизно за два місяці досягають зрілого віку і починають розмножуватися. Слимаки гермафродити, тобто у їх статевій системі є чоловічі та жіночі органи, але зазвичай відбувається зустріч двох особин та перехресне запліднення. Одна особина слимака може відкласти до 500 яєць. Відкладання яєць відбувається найчастіше в захищених місцях, під рослинністю, під купами сміття, або в грунті на глибині до 10 см. Спосіб життя іспанського слимака схожий на “звички” інших видів слимаків. Вони активні у сутінках і вночі, а найчастіше їх можна побачити після дощу, у вологих місцях. Удень слимаки ховаються, а після заходу сонця та у похмуру погоду виповзають зі схованок. За собою слимак залишає слід слизу, який засихає, перетворюючись на сріблясту блискучу доріжку.

Шкодять вони грядкам майже будь-яких рослин — капусти, салатів, помідорів, огірків, суниці, буряків, картоплі, чорнобривців, тощо. Слимаки виїдають у листі дірки і часто знищують повністю листову пластинку, в плодах роблять заглибини, або з’їдають їх повністю, також полюбляють пелюстки квітів. Окрім рослинної їжі, вони можуть вживати також і іншу органіку — мертві рештки тварин, перегній тощо.

Звідки цей шкідник потрапив до нашої країни? Точно визначити це неможливо, адже розселення таких малорухомих тварин відбувається завдяки діяльності людини, випадково та непомітно. З розсадою, овочами та іншою сільськогосподарською продукцією ці тваринки подорожують світом, завдяки людині долаючи сотні і тисячі кілометрів. А якщо новий клімат стає для них  прийнятним, до того ж без природних ворогів, вони на новій території можуть стати злісними шкідниками. Ймовірно батьківщиною рудого слимака була Португалія, північ Іспанії або Франція, далі він був завезений в інші країни Європи, в Польщу, а згодом і в Україну.  Цей вид зараз вважається найгіршим шкідником серед слимаків в Європі.

За інформацією Харківської обласної фітосанітарної служби