+38 (067) 986 24 74
agroelita.office@gmail.com
Європейський Союз планує скоротити залежність від імпортного кормового протеїну, і Україна може стати одним із ключових постачальників сої та продуктів її переробки. Водночас для українських виробників дедалі важливішими стають підтвердження походження, не-ГМ статус і відповідність європейським вимогам. Про це пише apd-ukraine.de.
Згідно з Планом дій Єврокомісії щодо протеїнів, у 2025 році лише 25,8% кормового протеїну з олійних і білкових культур було вироблено всередині ЄС. До 2035 року Союз прагне збільшити цей показник до 35%.
У документі окремо згадується Україна. За оцінками Єврокомісії, країна виробляє близько 13,5 млн тонн рослинного протеїну, з яких близько 60% експортується. У разі вступу України до ЄС це могло б суттєво скоротити протеїновий дефіцит Союзу.
При цьому український експорт уже поступово зміщується від сировини до продукції переробки. У 2025 році експорт соєвого шроту зріс до 1,61 млн тонн, а соєвої олії — до 554 тис. тонн. Частка ЄС у цих поставках становила відповідно 77% та 91%.
Закон про ГМО відкриває нові можливості
Важливим фактором для українських виробників стане набуття чинності законом №3339-IX про державне регулювання генетично-інженерної діяльності. Закон передбачає посилення контролю за ГМО та відповідальність за порушення відповідних вимог.
Водночас в Україні наразі жоден ГМ-сорт насіння сільськогосподарських культур легально не зареєстрований. Це створює додаткову можливість для позиціонування української сої як не-ГМ продукції на європейському ринку.
Однак самого збільшення виробництва буде недостатньо. Європейські покупці дедалі більше вимагатимуть сертифікації сталості, простежуваності та підтвердження походження продукції. Додатковими вимогами стають правила EUDR, контроль залишків пестицидів та вимоги до вуглецевого сліду.
Для України це означає шанс перейти від ролі постачальника соєвих бобів до повноцінного учасника європейського протеїнового ланцюга — із більшим заробітком на переробці та сертифікованій продукції.
