Новини, Це цікаво

Український землевласник, який належав до найбагатших цукроварів в Україні

12.06.2021

Харитоненко

Родина Харитоненків – найстаріший та найвідоміший рід Сум. Майбутній цукрозаводчик-мільйонер Іван Герасимович Харитоненко народився у 1820 р. п’ятим в родині державного селянина Герасима Омеляновича. Глава сім’ї тривалий час чумакував, виконував обов’язки волосного голови, і тільки наприкінці життя зміг стати купцем 3-ї гільдії. Садиба Харитоненків знаходилася як раз на так званому Великому шляху, що вів на південь. По ньому, довгою вервечкою, купці та селяни прямували на ярмарки. Тож, великий природний розум, нелегкий життєвий шлях та доля зробили з простого селянського парубка знаного підприємця.

Ще підлітком кмітливий Іван, прислухаючись до порад батька, зрозумів, що комерція це та справа, якій слід присвятити все своє життя, тому після навчання грамоті у місцевій церковнопарафіяльній школі хлопця відправляють на роботу у Курськ до купців Гладкова та Худокормова.

Курськ від Сум знаходився далеченько, але Герасим Омелянович не випадково обирає це місто. На початку ХІХ століття, Курськ стає крупним торговим та промисловим центром і остаточно втрачає прикордонне значення. У місті набуває розмаху розвиток харчової промисловості – мукомельної і цукрової. Остання і починає цікавити юного Івана.

У 1849-му році, маючи вже певний капітал та уже чималий життєвий досвід, Іван Герасимович переїздить до Сум на постійне місце проживання, оточуючи себе новими знайомими – однодумцями, зокрема, такими, як Дмитро Суханов, починає солідну справу. У квітні 1852 р. одружується з купецькою донькою, полькою за походженням, Наталією Лещинською. В шлюбі з нею Іван Герасимович мав єдиного сина Павла, який народився 5 січня 1853 року.

На початку 1860-го року Іван Герасимович приймає рішення – вкласти весь свій капітал в будівництво власних цукрових підприємств. На диво, його неймовірні ризики були виправдані та дійсно принесли небувалі результати.

У 1860-х рр. Харитоненко заснував власний торговий дім «І.Г. Харитоненко з сином», головна контора якого знаходилась у Сумах. В цій головній своїй конторі працювало лише 12 чоловік, разом з самим Харитоненком та прибиральницею.

Після скасування кріпосного права в 1861-му році, Іван Герасимович скуповує ще землі, набирає вільних селян на обробіток цукрового буряка, орендує землю у поміщиків. Будучи обізнаним у всіх економічних і технічних новинках галузі Іван Герасимович був першим у краї, хто відділив виробництво цукру-піску від цукру-рафінаду. В один з найбільш врожайних для цукрового буряка сезонів, Харитоненко під дуже високі відсотки взяв у банку кредит і закупив цукор всіх заводів від Сум до Бєлгорода та Харкова.

У Сумах, в 1888 р. Іван Герасимович разом зі дружиною Наталією Максимівною заснували дитячий притулок для дівчат-сиріт з багатодітних купецьких і міщанських родин та сиріт, причому жертвує на це частину своєї садиби.

Завод, орні землі, луки, лісові угіддя Харитоненко передає у володіння синові – Павлу Івановичу, бо на цей час у старого було в Богодухівському, Охтирському, Лебединському повітах близько 33 тисячі десятин землі і майже дві тисячі десятин лісу.

Восени 1891-го року Іван Герасимович несподівано захворів, а 30-го листопада помер. Сумчани визнали, що це була могутня ділова людина. Тому й вирішили на народні кошти побудувати йому пам’ятник. Але коштів виявилося замало. Потрібна була підтримка царя, але в коштах було відмовлено по причині, що Харитоненко – не дворянин. Будівництво пам’ятника розпочалося тільки після того, як Харитоненку – меншому, після указу государя Миколи ІІ, було надано дворянського сану, – відкриття пам’ятника відбулося 1-го жовтня 1899-го року.

Джерело: Державний архів Сумської області

Залишити коментар: