Врожайність культур та експорт агропродукції: підсумки минулого року та прогнози на майбутнє. Коментар експертів

Минулий рік виявився нелегким для аграрного сектору України, оскільки фермери вчергове зіткнулися з різними викликами, включаючи ворожі обстріли, замінування полів, погодні умови, економічні фактори тощо. Але наша держава, навіть попри війну, залишається житнецею Європи і продовжує вражати світ високими показниками у сфері вирощування різноманітних культур.

У цій статті ми детально розглянемо врожайність основних сільськогосподарських культур в Україні за 2023 рік, розкриємо ключові тенденції та досягнення, що визначили успіх українського агросектора у цей період, а також дізнаємось, чи забезпечені аграрії достатньою кількістю добрив і чого очікувати від еспорту агропродукції.

– 2023 рік мав надзвичайно сприятливі погодні умови, що дозволили отримати гарну, в деяких випадках навіть рекордну врожайність. Практично всі культури мали вищу врожайність, ніж попереднього року, а по пшениці та ячменю врожайність була рекордною за всі роки. Виняток становить лише ріпак, врожайність якого залишилася на рівні 2022 року,– коментує аналітик УКАБ Світлана Литвин.

За попередніми оцінками, в 2023 році українські аграрії мали наступний рівень врожайності:

• пшениця – 47,9 ц/га (+22% до показника 2022 року);
• кукурудза – 77,9 ц/га (+23%);
• ячмінь – 39,3 ц/га (+22%);
• соняшник – 23,9 ц/га (+17%);
• соя – 26,5 ц/га (+17%);
• ріпак – 28,7 ц/га (0%).

– Наскільки культури виявилися збитковими чи прибутковими, порівняно з 2022 роком? Як їх прибутковість змінювалась впродовж 2023 року?

– За результатами 2023 року всі зернові культури залишалися збитковими. По олійних культурах ситуація трішки краща, оскільки соя та ріпак демонструють мінімальний рівень прибутковості.

Ситуація з рівнем рентабельності в 2023 році покращилася, порівняно з 2022 роком завдяки скороченню логістичних затрат (відносному налагодженню альтернативних експортних маршрутів) та зменшенню витрат виробництва (зменшення ціни на добрива, ЗЗР, пальне тощо, які мали рекордний ціновий пік на фоні початку війни в Україні).

Ситуація могла бути більш оптимістичною, якби на світовому ринку в 2023 році не спостерігалося зниження цін на всі види зернових та олійних культур. Тому ця тенденція додатково поглибила ситуацію зі збитковістю українських аграріїв. Варто зазначити, що жодне підприємство не зосереджується на вирощуванні однієї культури, тому в 2023 році всі підприємства аграрного сектору, які займаються рослинництвом, були або збитковими, або мали мінімальний рівень прибутковості.

– Скільки наразі посіяно озимих культур і що заплановано посіяти навесні задля отримання більших прибутків? Як змінюється структура посівних площ?

– Восени 2023 року було посіяно 4,2 млн га під озимою пшеницею (-7% до посівів попереднього року), 0,6 млн га під озимим ячменем (-9%) та 1,2 млн га ріпаку (-15%).

Робота морських шляхів експорту через порти Великої Одеси дає надію українським аграріям, що вирощену продукцію можна буде реалізувати по більш високих, порівняно з поточним періодом, цінах завдяки оптимізації логістики. Однак навесні 2024 року ми, швидше за все, будемо спостерігати скорочення загальних посівних площ. Водночас, посіви під зерновими культурами будуть скорочуватися, а під олійними – зростати. Ця тенденція спостерігається з початку війни і цього року буде продовжена.

– Яка ситуація з експортом агропродукції? Скільки вартує логістика? Якими шляхами відбувається експорт?

– У 2023 році було експортовано 67,5 млн т агропромислової продукції різних видів, що на 15% перевищує аналогічний показник минулого року. При цьому 41% обсягу було експортовано через морські порти Одеси, 35% – через річкові порти Дунаю, 17% – залізничним транспортом, 5% – автомобільним та 2% – паромом. В січні 2024 року експорт продукції АПК залишається на доволі високому рівні завдяки роботі морського шляху і за попередніми оцінками може бути на рівні 7,7 млн т продукції АПК.

Блокування пропускних пунктів на західних кордонах нашої держави негативно відобразилося на експорті, проте втрати обсягів не були настільки великі, бо український експорт все ж менш залежний від автотранспорту. Однак, автотранспортом експортуються більш дорогі позиції, з обмеженим терміном зберігання, і тут однозначно були втрати як в самій продукції, так і в її вартості.

Експортна логістика залишається дорожчою, порівняно з довоєнним періодом – як залізнична в межах країни, так і фрахт морських суден. Але, порівняно з 2022 роком спостерігається позитивна динаміка до оптимізації цих витрат.

Про ситуацію з добривами в Україні нам розповів генеральний директор УКАБ Олег Хоменко.

– У 2023 році добрив на ринку вистачало, однак суттєвим було питання їх вартості. Як і минулого року, так і цього кожен аграрій дивиться на норму застосування добрив та препаратів, зважаючи на собівартість, яка у нього складається. Якщо в структурі собівартості добрива займають 50% – це зумовлює відмову від них через нерентабельність. Мінімально необхідну кількість добрив, звісно, вносять, але все, що понад норму, на цьому тепер намагаються економити.

Вартість добрив в 2022 році, порівняно з довоєнними цінами, зросла майже у два рази. Тепер стабілізувалась на середньозваженому показнику за тонну. В Україні використовують переважно азотні добрива, а вони, як відомо, прив’язані до вартості газу. Добрива подорожчали як в Україні, так і за кордоном. Наприклад, селітра у 2021 році коштувала 383 долари США за тонну, у 2022 – 821 долар США за тонну, а 2023 року – 547 доларів США. Тобто ціна трохи знизилась, але не впала до довоєнних показників. NPK – це найнеобхідніші добрива, 2022 року коштували 1533 доларів США за тонну, 2023 – вже 1095 доларів США, але ж у 2021 році ціна була 766 доларів США.

До того ж в січні 2024 року мали складнощі з поставкою добрив – відбувалися масові звернення від учасників ринку про те, що Державна митна служба відмовлялась розмитнювати добрива, що не пройшли перевірки в лабораторії. Це спричиняло збитки імпортерів через простій транспорту та зрив строків постачання за наявними контрактами. Наразі ж згідно з останніми повідомленнями операторів ринку добрив, їх імпорт через кордон починає поступово відновлюватись і  митниця повертається до стандартної системи перевірок. Починаючи з кінця січня, контроль походження товарів здійснюється шляхом перевірки відповідних документів, як це передбачено міжнародними договорами та чинним законодавством України.

– Наостанок, яке зараз становище зі зберіганням та перевалюванням зерна внаслідок пошкодження елеваторів російськими загарбниками?

– Ще в довоєнні часи елеваторної інфраструктури не вистачало для закриття усіх потреб у зберіганні та перевалюванні зерна. Після шкоди, яку наніс ворог, елеваторній інфраструктурі й поготів бракує цих потужностей. Аграрії стали заручниками ситуації: немає де зберігати зерно і водночас його важко експортувати через те, що глибоководні порти не працюють на повну потужність.

Полімерні рукави для зерна  не можуть повністю замінити елеватори. Лише елеватори забезпечують повноцінну технологію зберігання зерна. Натомість під час завантаження зерна у рукави відбувається декілька технологічних процесів, які пошкоджують зерно. Відповідно пошкоджене зерно втрачає якісні показники та вартість. Тому рукави – це винятково тимчасові заходи.

Хоча в 2022 році рукави дійсно допомогли. Є випадки, коли зерно так зберігалось й рік, декому вдалось навіть забезпечити його оптимальне збереження. Тому це суто питання часу – для вмілого використання цієї технології треба, щоб люди набили руку, працюючи з нею, щоб навчились правильно регулювати температуру, контролювати замокання, доступ гризунів, які можуть прогризти поліетилен, і т.д.

Підготувала Анна Артим