Рослинництво

Ви думали кальцій тільки для кісток? Рослини не згодні

10.04.2019

Досить часто роль кальцію у живленні рослин ототожнюють з важливістю вапнування. Це не зовсім коректно та правильно, адже, окрім впливу на родючість ґрунту цей елемент має також і безпосередній зв’язок  з процесами росту та розвитку самої рослини. Всім відомий приклад: «вівчарка – це собака, але собака – це не обов’язково вівчарка», теж саме й тут: вапнування – це кальцій, але кальцій – це не лише вапнування.

Кальцій у ґрунті

Кислотність ґрунту – один з головних факторів успішного, або ж, навпаки, безуспішного, вирощування сільськогосподарських культур. Саме показник pH багато в чому визначає інтенсивність протікання ростових процесів у рослинному організмі. Адже, як нам усім добре відомо, кислотність ґрунтів здебільшого впливає на доступність поживних речовин. Відразу зазначимо, що надмірно низькі показники (pH < 4,0) і надзвичайно високі (pH > 9,0) обумовлюють токсичний вплив на кореневу систему рослин і фактично вбивають останніх. У межах же цього діапазону кислотність ґрунту визначає можливість засвоєння рослиною основних елементів живлення.

І тут ціна помилки чи неточності може бути дуже відчутною. За несприятливих показників кислотності може втрачатися левова частка поживних елементів, які хоч і є у ґрунті, однак недоступні для поглинання рослиною. Наприклад, за показника pH=5,5 або менше втрачається половина внесеного фосфору, третина калію та четверта частина азоту, а за pH=8,0 і більше до рослини взагалі доходить лише 30% фосфору та 45% калію. Крім того, низький показник кислотності призводить до гальмування та пригнічення процесів засвоєння сірки, кальцію, магнію та молібдену. За високої кислотності погіршується фільтраційна здатність ґрунту, його капілярність та проникність, а це спричиняє ґрунтове голодування, тоді рослини можуть гинути без помітних вагомих причин.

Тому нейтралізація шляхом вапнування не втрачає своєї актуальності і на сьогодні, недаремно ж кальцій називають стражем родючості ґрунту. Внаслідок цього активізується діяльність корисних мікроорганізмів, особливо азотофіксуючих і нітрифікуючих бактерій, що в підсумку посилює азотне живлення рослин. Підвищення біологічної активності ґрунту вапнуванням сприяє переведенню важкорозчинних ґрунтових сполук фосфору та калію у рухомі форми. Виникає логічне запитання, якщо нейтралізувати ґрунтовий розчин чи потрібний кальцій самій рослині, коли його роль у ґрунті вже практично виконана? Беззаперечно, що так.

Кальцій у рослині

Кальцій знижує токсичність іонів водню та марганцю, захищає рослини від надлишку аміачного азоту та шкідливого впливу рухомих форм алюмінію, які порушують вуглеводний, білковий та фосфатний обміни, що в результаті призводить до зниження урожаю та погіршення його якості. За великого надлишку рухомих форм алюмінію рослини можуть гинути навіть у весняно-літній період. Кальцій може знижувати негативний вплив навіть без зміни рН ґрунту, за умови його вчасного внесення.

Вплив цього елемента живлення на рослини позитивний та багатосторонній. Кальцій бере на себе чимале функціональне навантаження, зокрема він:

  • бере участь у транспорті вуглеводів;
  • сприяє нормальному протіканню біохімічних процесів у рослинному організмі;
  • стимулює витрати запасних білків насіння під час проростання;
  • впливає на перебіг процесу фотосинтезу;
  • інтенсифікує процеси обміну речовин та активність ферментів.

Ще одна досить важлива роль кальцію для рослин – це формування клітинних стінок. Якщо клітинні стінки товсті, рослини можуть ефективно протистояти захворюванням і механічному впливу. У підтримці цілісності мембран клітин роль кальцію є особливо важливою. Втрата мембранами клітин іонів Са2+ є однією з форм неспецифічних реакцій рослин на абіотичний стрес. Зниження кількості іонів Са2+ призводить до підвищення проникності мембран, підвищує в’язкість цитоплазми. Зрештою цей процес завершується уповільненням ділення клітин і гальмуванням росту рослини в цілому.

Зовнішніми ознаками дефіциту кальцію можуть бути: жовтувато-коричневі плями на листках, скручування та викривлення нижніх листків, відмирання кінчиків кореня та загальна кволість рослини. Не менш показовими є й симптоми надлишку: послаблення листя, гальмування росту бічних коренів та кореневих волосків, втрата міцності стебел.

Дефіцит кальцію, як і його надлишок, має безпосередній вплив на ріст коренів рослин. Без кальцію руйнуються клітини в зоні росту, причому поглинання цього елемента рослинами відбувається тільки кінчиками коренів, проте у ґрунті може міститися недостатня його кількість. Багато культур, яким потрібен кальцій, позитивно реагують на його додаткове застосування.

Існує тісний зв’язок між забезпеченням рослини кальцієм та інтенсивністю протікання метаболічних процесів, тому потреба в цьому елементі є особливо гострою у періоди цвітіння та плодоношення. Якщо у ґрунтовому розчині є азот у нітратній формі, рослини посилено поглинають кальцій, якщо ж присутній аміачний азот – значно менше. Це пояснюємо антагонізмом між Са і NH4. Заважають надходженню кальцію також іони водню та інші катіони у разі їх високої концентрації у ґрунтовому розчині.

Взагалі, створюючи фізіологічно збалансовані розчини, питанням синергізму та антагонізму елементів живлення треба приділяти особливу увагу. Перш аніж вносити кальцієвмісні добрива треба добре вивчити вміст в них того чи іншого елемента.

Кальцій та фосфор між собою мають досить цікавий зв’язок. Вони можуть проявляти взаємно блокуючі реакції, але лише у разі порушення оптимального співвідношення (Ca:P = 1:2). Окрім фосфору, засвоєння кальцію також можуть блокувати понаднормові концентрації бору, марганцю, міді та цинку. Також кальцій є антагоністом калію, магнію, натрію та заліза. Тому, за надлишку кальцію, калій засвоюватись не буде. Це можна чудово прослідкувати на тих полях, де одночасно проводять вапнування і внесення калійних добрив. Хоча кальцій і магній часто взаємодіють, вони можуть і конкурувати один з одним – кальцій одночасно і сприяє засвоєнню магнію рослиною, і перешкоджає його надлишку.

Найбільш ефективним і дієвим методом надходження кальцію в ґрунт є вапнування. Вапнування кислих ґрунтів не тільки підвищує урожай і ефективність добрив, а й забезпечує отримання значного економічного ефекту. Після вапнування на сильно- та середньо кислих ґрунтах мінеральні добрива стають ефективнішими на 35-50%, а на слабокислих – на 15-20%. Прибавки врожаю від одночасного застосування вапна та мінеральних добрив, зазвичай, вищі, ніж сума прибавок від роздільного їх внесення.

Однак, якщо не вдалося провести цей агрозахід, доцільно розглянути можливість позакореневого внесення кальцієвмісних добрив. Тут варто акцентувати увагу на низькій мобільності кальцію. Під час внесення позакореневим способом елемент розподіляється акропетально (лише вгору від точки потрапляння), тому якщо, проводячи обприскування, не покрити нижні листки рослин відповідним розчином, кальцій до них не потрапить. Дуже важливою є і форма внесення елемента. В останні роки за популярністю немає рівних хелатній формі, оскільки вона забезпечує максимальну стабільність у розчині та оптимальний ступінь поглинання.

Кальцій дуже важливий для нормального функціонування організму культурних рослин. Без нього інгібується формування клітинних стінок і пригнічується загальний розвиток рослини. Тому, аби не втратити у кількісних та якісних показниках урожаю, потрібно вчасно та повноцінно задовольняти потребу рослини у цьому елементі.

Марія Августинович, к. с.-г. н., завідувач науково-дослідною лабораторією інноваційних технологій та впровадження,

ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»