Новини, Рослинництво

Як підвищити ефективність застосування мінеральних добрив

15.01.2023

Як підвищити ефективність застосування мінеральних добрив

Добрива є основним засобом поліпшення родючості ґрунту та підвищення урожайності сільськогосподарських культур. З внесених добрив рослини використовують елементи мінерального живлення, які необхідні для росту, розвитку та формування їхньої продуктивності. Засвоєння рослинами поживних елементів відбувається у формі іонів. Тому мінеральні добрива, які надходять у ґрунтове середовище, стають доступними для засвоєння рослинами лише після проходження процесу дисоціації на катіони та аніони. Проте, протікання цього процесу та перехід елементів живлення у доступну для рослин форму залежить як від погодно-кліматичних і ґрунтових умов, так і від технологічних прийомів вирощування. Врахування зазначених чинників при плануванні системи удобрення допоможе підвищити ефективність внесених добрив.

Внесення добрив з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов

Взаємодія мінеральних добрив з ґрунтом є складним процесом, вивченню якого присвячені багаточисленні дослідження. Встановлено, що цей процес у різних типах ґрунтів протікає по-різному, що впливає на їх доступність для рослин.

Безпосередній вплив на протікання процесу мінералізації мінеральних добрив мають фізико-хімічні властивості ґрунту, аерація, гідротермічний режим, структура ґрунту. Швидкість мінералізації, у першу чергу, залежить від життєздатності ґрунтової мікробіоти, тому технологічні чинники вирощування культури повинні бути спрямовані на створення високої культури землеробства, що забезпечить найсприятливіші умови для діяльності мікроорганізмів.

Підставою для розробки системи удобрення під певну культуру є дані агрохімічного аналізу ґрунту, які вказують на його забезпеченість рухомими формами елементів живлення. За високого їх вмісту ефективність добрив знижується.

Важливе значення має гранулометричний склад ґрунту. На легких (піщаних і супіщаних) фізико-хімічні процеси протікають швидше, на важких (середньо- і важкосуглинкових) – повільніше. У зв’язку з цим, внесення добрив на легких ґрунтах має здійснюватися у низьких нормах у декілька прийомів, на важких – допустимими є високі норми добрив у одноразовому внесенні.

Ефективність дії мінеральних добрив значною мірою залежить від кліматичних умов зони вирощування. Розчинність добрив у ґрунті визначається умовами зволоження та температурою повітря. За підвищених температурних показників та відсутності опадів впродовж тривалого періоду, які можна часто спостерігати у зоні Степу, рухомість елементів живлення зводиться до мінімуму. Тому необхідно оптимізувати терміни внесення добрив відповідно до умов кліматичної зони та вносити їх у посушливих умовах за один прийом з обов’язковим загортанням на глибину не менше 6-8 см. У зоні Лісостепу та Полісся опади випадають більш рівномірно впродовж вегетації, ніж у зоні Степу, тому доцільним є роздрібне внесення добрив.

Вапнування кислих ґрунтів

Відомою проблемою землеробства є підвищена кислотність ґрунту. Кислу реакцію ґрунтового розчину зумовлює наявність у ґрунтовому середовищі іонів H+, Al3+ і Mn2+. Сільськогосподарські культури найкраще ростуть та розвиваються за нейтральної та близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину, тобто за показника рНKCl в межах від 5,8 до 7,0.

Вапнування ґрунту: навіщо і коли його проводити?

Засвоєння рослинами азоту, фосфору і калію, інших макро- та мікроелементів також відбувається найінтенсивніше за нейтрального його значення. За зміни показника рНKCl в сторону підкислення пригнічується діяльність кореневих волосків, рослини не здатні засвоювати елементи живлення, ефективність добрив знижується на 35-40 %. За величини рНKCl 4,5 азот засвоюється на 30 %, фосфор – на 23 %, калій – на 33 %, тоді як за рНKCl в межах 6,7-7,0 усі три елементи поглинаються на 90-100 %.

Внесення розрахункових норм вапняних добрив на основі даних ґрунтової діагностики нейтралізує кислотність ґрунту, що створить оптимальні умови для живлення рослин.

Оптимізація термінів і способів внесення мінеральних добрив

Вид і форма добрива є основними критеріями, які визначають строк і спосіб його внесення. Більшість фосфорно-калійних добривав повільно розчинні, вони зв’язуються з ґрунтовим вбирним комплексом. Тому оптимальним способом їх внесення є під основний обробіток ґрунту. Доцільним є припосівне внесення стартових доз фосфорних добрив у легкорозчинній формі, зокрема, суперфосфату.

З метою підвищення ефективності азотних добрив важливо створити умови, які знизять до мінімуму непродуктивні втрати азоту. Нітратні та амонійні азотні добрива краще застосовувати у підживленні. Відомо, що нітратна форма азоту легкозасвоювана, проте може втрачатися внаслідок вимивання. Надраннє весняне підживлення озимих культур з внесенням добрив у нітратній формі на поверхню снігового покриву призводить до втрати азоту. Тому, їх доцільно вносити після сходження снігу по мерзло-талому ґрунту.

Азотні добрива у аміачній формі доцільно застосовувати в осінній період за температури не вище +5 ОС з одночасним загортанням у ґрунт з метою запобігання денітрифікації, тобто вивільненню азоту в атмосферу.

Як підвищити ефективність застосування мінеральних добрив

Газоподібні втрати азоту за внесення амідних азотних добрив, зокрема, карбаміду по поверхні поля за високих температур можуть сягати від 35 до 50 %. У зв’язку з цим його необхідно вносити з обов’язковим загортанням.

Антагонізм і синергізм

Збалансоване мінеральне живлення сільськогосподарських культур є основою високої урожайності. У процесі живлення рослини засвоюють з ґрунтового розчину позитивно та негативно заряджені іони. При плануванні системи удобрення важливо враховувати можливу їх взаємодію, яка супроводжується антагонізмом або синергізмом. Явище антагонізму є процесом “блокування” дії одного елементу іншим. Зокрема, висока концентрація іонів кальцію пригнічує надходження в рослини калію, магнію і натрію, за підвищеного вмісту фосфору знижується рухомість цинку. Молібден є антагоністом мангану і заліза.

Внаслідок синергізму відбувається підсилення дії одних іонів іншими. За внесення азоту рослини краще засвоюють фосфор, калій і магній. Магній підвищує агрохімічну дію фосфору, калій – заліза і мангану. У зв’язку з цим, необхідно вносити елементи живлення в оптимальних співвідношеннях.

Дослідження проведені на темно-сірому опідзоленому ґрунті Західного Лісостепу за вирощування ячменю ярого показали, що позакореневе підживлення посівів мікроелементним добривом підвищувало ефективність основного внесення азотно-фосфорно-калійних мінеральних добрив. На фоні мінерального удобрення в нормі N30P30K30 та листкового внесення добрива, у хімічному складі якого міститься 0,2 % Fe, 0,07 % Сu, 0,06 % Zn та 0,8 % К2О, приріст урожайності становив 0,13 т/га відносно фону самих мінеральних добрив без проведення підживлення. В результаті застосування N45P45K45 приріст урожаю був вищим і складав 0,21 т/га, за внесення N60P60K60 – зростання показника відносно фону складало 0,23 т/га.

Отже, внесення добрив в оптимальні терміни з урахуванням біологічних вимог культури, ґрунтово-кліматичної зони вирощування, дотримання збалансованого співвідношення між елементами живлення за високого рівня культури землеробства є ключовим чинником підвищення ефективності системи удобрення та розкриття генетичного потенціалу вирощуваних культур.

Вега Н. І., к. с.-г. н кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НУП

Залишити коментар: